Глава “Укргідроенерго” Ігор Сирота: “Найкращий ринок — прогнозований і з рівними умовами для всіх”

—  У минулому інтерв'ю нашому агентству навесні ви казали, що компанії після обстрілів треба відновити 1,5 тис. МВт, а до осінньо-зимового періоду 2023/2024 (ОЗП) хоча б 1 тис. МВт. Наскільки це вдалося?

- Так і є. Причому вдалося зробити навіть більше, ніж прогнозували. У нас не відновленими залишилося приблизно 370 МВт. Це 2 блочних трансформатори, а це обладнання, яке виготовляється приблизно 8-9 місяців. Тобто ми дещо матимемо на наступний рік. Однак це суттєво не вплине на загальний баланс регулювання і аварійного резерву, який потрібен для енергосистеми.

 Всі станції отримали акт готовності — до ОЗП ми готові.

—  А якщо порівнювати входження в минулий опалювальний сезон і в цей, наскільки відрізняється і наявна потужність і резерви?

- Минулий опалювальний сезон ми розпочинали, скажімо, навіть у дещо гіршому стані. Як пам'ятаєте, масовані удари по енергетиці розпочалися вже 10 жовтня. Відтоді багато обладнання було пошкоджено, зокрема й електричного, і трансформаторів. Ми працювали і продовжуємо працювати над відновленням увесь рік і сьогодні ситуація на станціях дещо краща.

Головне завдання, як було передбачено дорученнями і президента, і уряду, — максимально захиститися проти дронів і ракет. Тому на це спрямовані величезні зусилля. Однак зазначу, що для підготовки до цього ОЗП ми мали дуже небагато часу — всього чотири місяці з липня по жовтень, тому що від лютого до кінця червня розтягнувся паводок. І, звісно, нам усі поточні та капітальні ремонти треба було вкласти у більш короткий термін.

Окрім того, відбуваються технологічні порушення, продовжуються роботи з реконструкції та будівництва, які ніхто не відміняв. Тому навантаження велике. Раніше в нас була стратегія розвитку, а тепер до неї є ще й є стратегія відновлення і захисту. Вона повинна бути постійно, має удосконалюватися, бо ми розуміємо, що війна, на жаль, не закінчиться цього року. Ворог теж вчиться, теж намагатиметься в нас поцілити. Тому завдання одне: максимально захиститися, максимально, де є можливість, створити запас обладнання, щоб можна було якнайшвидше поновити роботу станцій.

—  Як позначилося на компанії підвищення цін на електроенергію для населення з 1 червня? Чи вдалося вам більше заробити і на який обсяг ПСО ви виходите на кінець року? Навесні ці розрахунки складали 22 млрд грн.

- Обсяг наших спецобов’язків збільшиться, під кінець року орієнтовно виходимо на 24-25 млрд грн. Дохід зростає, але водночас і ПСО теж. Воно не стоятиме на одному місці, тому що різниця між ціною для побутових споживачів і ціною в ринку теж збільшується. Ми, може, трохи більше заробляємо, але більше платимо ПСО. Тому для нас, коли є ПСО, питання підняття тарифу не головне. Бо якщо сьогодні не платити ПСО, то нам не потрібно буде шукати кредити.

З іншого боку, ми б, звісно, більше заробили, якби не було заборгованості на балансуючому ринку.

—  До речі, на початку жовтня ви сказали, що заборгованість перед компанією на балансуючому ринку складає 5 млрд грн…

- Вже майже вісім. Торік, наприклад, було 4 млрд грн — немала різниця. Ще й борги зростають, і це проблема для нас. Бо з 8 млрд грн ми платимо 18% податку на прибуток, отримали ми їх чи ні. Потім ми ще маємо заплатити дивіденди — 30% цієї суми, хоча ми її не отримали, але це рахується як дохід. Потім на ці кіловати ми ще нараховуємо ПСО. І якщо так буде ще рік-два, ми з прибуткової компанії попадемо у збитки — через системні нерозрахунки на балансуючому ринку.

- ”Укренерго” зі свого боку які прогнози щодо розрахунків вам дає?

- ”Укренерго” не може нічого прогнозувати, тому що 80% цих боргів генерують державні компанії: шахти, обленерго, “СхідГЗК”, які не розраховуються за спожиту е/е на балансуючому ринку.

Це питання, яке я постійно ставлю, тому що воно критичне для нас. Так, у нас був запас міцності, якого на наступний рік може не бути, і ми можемо стати збитковою компанією.

—  Запас міцності у вас формувався завдяки гарним паводкам, правильно?

- Так, у нас запаси міцності за паводками йдуть, ми мали перехідні кошти з року в рік. Два останні роки паводок був хороший. Але нам негайно потрібно знайти рішення щодо погашення цих боргів.

—  Втім, на кінець року компанія все-таки виходить з прибутком.

- Ми виходимо з прибутком, звичайно. Але якщо наступний рік буде з меншим притоком, не буде такого паводку, як цього року, то у нас будуть проблеми.

—  А які зараз борги ”Укргідроенерго” по ПСО? Навесні ви казали про 1,9 млрд грн.

- Зараз ми все погасили і у нас немає заборгованості по ПСО, немає зовсім.

Ми з місяця в місяць гасимо ПСО. Але якщо буде така ситуація в кінці року і будуть надалі нарощуватися борги на балансуючому ринку, то, звичайно, тоді ми не зможемо платити ПСО.

Ми хороша компанія в тому плані, що можемо закрити питання балансування і надавати допоміжні послуги. На щастя, цього місяця “Укренерго” сплатило заборгованість за допоміжні послуги, бо було понад 800 млн грн. Але на балансуючому набігає по 400 млн грн на місяць. Тобто ми заробляємо, але грошей не отримуємо.

—  Як взагалі відбувається розрахунок ваших ”внесків” по ПСО? Можливо, їх обсяг залежить від ваших доходів?

- Там дуже складний механізм обрахунків. Але якщо приблизно ПСО складає 135-140 млрд грн, то 25 млрд грн закриваємо ми, решту — “Енергоатом”. Тобто наших так і є — трохи більше 20%.

—  Як ви прокоментуєте рішення НКРЕКП знову трохи підвищити прайс-кепи, зробити чотири годинних зони?

- Знову якась невеличка різниця може бути. Ці чотири зони роблять для того, щоб європейська ціна в певні години була співмірною з нашою і можна було заводити імпорт.

Якщо нам не вистачає е/е, ми робимо аварійну заявку, і тоді ми за цю електроенергію платимо в рази більше, ніж вона коштує на ринку в Європі. Якщо НЕК купує її дорожче, то, звичайно, ми зі свого ринку знову вимиваємо кошти, і це теж зовсім недобре. На сьогодні всі думають, як збалансувати цей ринок. Якби в нас не було перехресного субсидіювання, це було б значно простіше.

—  Який відсоток в обсягах загальної підготовки до ОЗП займають всі захисні заходи? Наскільки це здорожчує саму підготовку?

- Зараз важко так сказати, але це десятки й десятки мільйонів, сотні мільйонів, розумієте? Все це робиться в межах капінвестицій. Скажу просто: якби ми ті кошти направляли на розвиток, на будівництво, то ми швидше б побудували, припустімо, агрегат №5 Дністровської ГАЕС — не за чотири роки, як ми це бачимо можливим зараз, а за три. Тому кошти треба трохи перерозподілити.

Та знаєте, в чому ще складність? У нас є багато обладнання, розміщеного на станціях, греблях, і ми не можемо перевантажувати перекриття, на якому воно розташоване. Часом не маємо можливості поставити ті ж габіони, блоки, бігбеги, тому що все компактно спроектовано. До того ж на греблях експлуатуються вантажопідйомні крани, які потребують простору для переміщення.

Треба комбінувати і думати, як максимально захиститися. Це вже зараз, наприклад, коли ми будуємо п'ятий, шостий чи сьомий блоки Дністровської ГАЕС, ми ці особливості враховуємо, і три агрегати будуть максимально захищені, щоб хоча б півстанції охопити захистом на 80-90%.

Проект Канівської ГАЕС теж потребує перегляду, враховуючи досвід нашої роботи у воєнний період. Це все вимагає інших підходів і ускладнює проектні рішення.

—  Чи вже вдалося залучити кредитні кошти на будівництво Дністровської ГАЕС?

- Поки що ні. Будівельні роботи ми намагаємося виконувати власними силами. Але обладнання, яке складає більше 50% вартості блока, плануємо купити за кредитні кошти.

Взагалі ми шукаємо різні компанії, які б могли допомогти нам профінансувати будівництво цієї ГАЕС саме в частині закупки обладнання. Ті ж меморандуми підписали з канадською AECON (”Ейкон Констракшн Глобал Сервісес Інкорпорейтед”) та німецькою Andritz Hydro GMBH, яка бере участь у реконструкції трьох агрегатів на ДніпроГЕСі.

У будь-якій країні, де ми підписуємо меморандум, де є можливість виступити, я закликаю бізнес: тисніть на свій уряд, щоб знаходили кошти на фінансування. Якщо, умовно кажучи, Канівська ГАЕС коштує EUR1,5 млрд, з яких мінімум 50% — це вартість обладнання, і, наприклад, уряд Німеччини їх дасть, то ці 50% і залишаться в Німеччині, тому що в цій країні є вся лінійка обладнання.

Тож, будь ласка, організуйте кооперацію з нашими заводами, щоб дати їм якийсь обсяг роботи, зокрема із “Українськими енергетичними машинами”. І якщо ми отримаємо кошти, ми зможемо рухати будівництво, а ви завантажуєте своїх виробників. Адже якщо говорити про обладнання, то у нас це тільки “Українські енергетичні машини” — турбіни, генератори. А от виробника електричного обладнання немає — це все імпорт, і це все виробники європейські, американські, корейські, японські.

Коли нас відвідував держсекретар США Ентоні Блінкен, ми йому теж презентували проєкт, де зазначено, який об'єм потрібного нам обладнання виготовляється в Америці, і він суттєвий — тобто ви і нам допомагаєте, і водночас підтримуєте свого виробника.

Взагалі ми намагаємося зі всіма знайти діалог. Зокрема, пропонуємо компаніям, з якими підписали меморандум, утворити консорціум. Якщо, наприклад, Європа має сильні позиції щодо обладнання, а Туреччина, зокрема, — потужний будівельний потенціал, то, будь ласка, кооперуйтеся. Але при цьому ми наполягаємо на максимальному залученні нашого виробництва. Можна говорити про міжнародну інженерну компанію, однак будівельні матеріали, які є в нас, не їхатимуть до нас з-за кордону. Ми прагнемо, щоб це були українські виробники — це стимулюватиме нашу економіку.

Так само і з людьми: звісно ж, ми намагатимемося, де тільки можна, залучати насамперед українських фахівців, хоча тут виникло чимало чинників, яких не було до війни, адже багато чоловіків пішло воювати. І у нас теж 140 працівників, маючи бронювання, пішли добровольцями на війну. Так що кадрова проблема виникає, але навряд чи канадці привезуть сюди людей, щоб будувати.

—  Розкажіть про кредити компанії. Скільки взагалі з початку війни ”Укргідроенерго” вдалося залучити кредитних коштів?

- Ми зараз працюємо над залученням EUR200 млн від ЄБРР і EUR60 млн від ЄІБ. Це все під відновлення. З ЄІБ ми взагалі домовилися таким чином, що ті 60 мільйонів, які ми беремо, можуть бути направлені на тимчасову гідроспоруду Каховської ГЕС. Також обговорюємо додаткове фінансування від Світового банку у розмірі EUR70 млн для продовження реалізації проекту встановлення накопичувачів.

—  Коли ви плануєте отримати ці кошти?

- Сподіваюся, що від Світового банку зможемо отримати кошти вже цього року, з ЄБРР, найімовірніше, вийдемо на договір орієнтовно у лютому наступного. З ЄІБ теж, думаю, десь на лютий наступного року. Загалом приблизно EUR330 млн. Ми працюємо над цим з початку цього року, і я ще раз підкреслю: в цих умовах це не так просто.

Разом з тим кредити, які ми маємо від МФО, для нас дуже вигідні. Там ставка 1-1,5%, тож це дешеві кошти. Ми зі Світовим банком працюємо понад 20 років, з європейськими — більше 12 років, тобто вони бачать у нас надійного партнера, бачать, що під час війни два роки ми генеруємо прибутки і що ми незбиткові.

Наші партнери розуміють фінансовий стан нашої компанії, тим паче що ми проводимо аудит за міжнародними стандартами, вони отримують нашу звітність і фінансову, і щодо проектів. У нас йде постійна робота з банками.

Так, ми укладаємо багато меморандумів, хоча це і декларативні угоди. Але необхідно постійно працювати і відчувати, де сьогодні насправді можна отримати фінансування того чи іншого проекту. За участі президента України і прем'єр-міністра Канади ми підписали меморандум щодо будівництва Канівської ГАЕС та Каховської ГЕС з канадською AEСON. Ця компанія має намір залучити фінансування через канадський уряд. Ми надали необхідну технічну документацію, зараз разом опрацьовуємо робочі питання. Звісно, щодо Каховської ГЕС до деокупації ми поки що рухатися не можемо, але щодо Канівської ГАЕС робота просувається швидко. Я думаю, що після нашого візиту до Канади наприкінці листопада буде більше розуміння, як ми зможемо працювати далі.

—  Ви вже знаєте, скільки може коштувати Канівська ГАЕС? Адже проєкт доводиться переробляти.

- Ми маємо кошторис, складений у 2014-2015 роках. Але він був перерахований у гривні до курсу валюти. І тоді він складав приблизно EUR1,5 млрд. Проєкт був готовий, пройшов експертизу, а тепер його треба переглядати. Тому ми дали документацію всім компаніям, з якими активно спілкуємося, підписуємо меморандуми. Зараз ми прагнемо, щоб ті станції були заховані, щоб вони стали невразливими, тому має бути дещо інше компонування обладнання. Пріоритет — фізична та протипожежна безпека. Наприклад, на Дністровській ГАЕС зал для розміщення КРУЕ не враховував можливих наслідків ракетних ударів, тому там пошкодження дуже серйозні. Тепер проєкт відновлення необхідно розробляти геть інакше: ми маємо вивчити його, направити на експертизу до ДСНС, екологічній інспекції, наскільки все відповідатиме сучасним вимогам. Відповідає — лише тоді починаємо прораховувати. Відтак замовляємо уточнений проєкт і кошторисну документацію, тож у найкращому випадку її слід очікувати навесні чи влітку.

Можливість внести пропозиції ми даємо всім компаніям: канадським, корейським, турецьким. Ми хочемо від них отримати пропозиції, як може виглядати технічне рішення і скільки це може коштувати, на скільки може бути здорожчання, щоб ми просто це розуміли.

- Повернімося до Дністровської ГАЕС. Ви сказали про плани отримати фінансування на агрегат №5. А за рахунок чого будуватимуться 6-й та 7-й? - Ми над цим щодня працюємо, проте ви ж самі розумієте, що під час війни дуже важко фінансувати енергетичні об'єкти, які знаходяться під обстрілами.

Тому ми хочемо спочатку зробити 5-й, але паралельно з ним шукаємо нові рішення для спорудження 6-го та 7-го гідроагрегатів в умовах нових реалій.

—  До речі, а ви не шукали можливості отримати кредит на відновлення за урядовою програмою ”5-7-9”? Здається, його ще жодній з енергокомпаній взяти не вдалося.

- Ні, я взагалі не практикую кредити від вітчизняних комерційних установ. Чому ми сьогодні прибуткові? Тому що добре працюємо і ніколи не брали кредитів у вітчизняних банків. Якщо отримати позику під всі наші потреби і взяти її під 23-24%, рано чи пізно ці кредити “накривають”.

—  Але ця програма передбачає компенсацію до вказаного рівня.

- А для чого мені брати під 5-7-9%, коли я працюватиму з іншими фінансовими компаніями, з фінансовими установами, банками, і буду брати під 1%?

—  Разом з тим ви вже рік працюєте над їхнім отриманням.

- Краще попрацювати рік, але взяти те, що вигідно для компанії. Знаєте, я ці речі чую упродовж 14 років. Мені з 2010 року говорили: “Немає грошей — візьми кредит”. А я відповідав, що колись це просто “накриє”, бо прийде момент, коли доведеться брати кредит на кредит, і потрібно буде працювати винятково на кредит і на відсотки. Тому в нас таких кредитів немає, і ми продовжуємо триматися цієї політики. Це не наша історія.

Давайте чесно. “5-7-9” для енергетики було розраховано під теплову генерацію, щоб вони відновилися, тому що їм жодні банки не дадуть позики, бо після 2030 року передбачена декарбонізація, а далі — все, забули. Тож хто вкладатиметься в теплову генерацію? Ніхто. Тому держава і визначає такий формат кредитування.

—  До речі, які новини щодо відбудови Каховської ГЕС? Може, є якісь нові розрахунки кошторису?

- Дуже складно вивести кошторис. Є проєктні рішення, як ми будемо будувати, але ми не знаємо, що там відбувається під водою.

Гідроспоруда — не просто якийсь насип в землі, а гідроспоруда, яка з'єднає правий і лівий берег, має 800 м довжини з верхньої частини, від Каховського водосховища, 25 м висоти, 150 м ширини внизу і 15 м зверху. З нижнього б’єфа, від Херсона, довжина й ширина такі ж самі, але вже на 10 м глибше — 35 м.

Але це коли все добре, коли ми знаємо, що це — дно, де є бетонна плита. Та ми розуміємо, що вона підірвана, і якщо вибух пішов униз, то може бути таке, що там вимило, скажімо, дно на глибину ще 30 м. Адже приблизно 14 млн куб м води пройшло. Якщо це так, то буде 50-55 м глибини, і це зовсім інша кількість матеріалу.

Зараз, за підрахунками проєктного інституту, потрібно 10 тис. тонн металоконструкцій. Але спершу треба осушити всю ділянку навколо зруйнованої станції та греблі, зробити експертизу, демонтувати, і вже аж тоді проєктувати, коли буде видно, що саме там сталося. Бо так ніхто не спроєктує.

Наступне питання — там було 28 водозливних гребель, з яких 14 одразу були підірвані і дві змила вода. В якому стані решта 12 водозливних гребель, невідомо. Якщо сьогодні проєктний інститут називає якісь суми, то це все одно приблизно. Ось ми десь видали якусь цифру, умовно — 5 млрд, а тоді буде інша, вища, і скажуть, що гроші крадуть. Тому давайте так: технічні рішення є, можна одразу приступати, але остаточну ціну ніхто зараз не назве. Для нас найскладнішим було зараз саме питання технічних рішень.

—  Може, трохи теоретичне питання. Як ви самі для себе прикидаєте, які компанії, які країни відбудовуватимуть Каховську ГЕС, на кого ви робите ставку?

- От ми підписали меморандум із Канадою на два проєкти Канів-Каховка, але Канів вони сьогодні розглядають і вже його відпрацьовують, а щодо іншого кажуть: “Спершу глянемо, що відбуватиметься, а тоді підійдемо до цього проєкту”.

Тут постає інше питання. Йде важка війна, руйнується економіка, і ми розуміємо, що вона має відновитися, тож доведеться багато будувати. А на це потрібна енергетика, і тому енергетика має відбудовуватися швидше. Ми не можемо чекати, коли закінчиться війна, треба вже зараз максимально робити все, що можна.

Дуже непросто говорити сьогодні з інвесторами, з країнами, але це треба робити, бо Європа і світ розуміє всю важливість енергетики.

Так, є питання ринку, перехресного субсидіювання, ПСО, однак коли ми вийдемо вже на інвестиції, це все має залишитися в минулому. Адже іноземці зайдуть зі своїми коштами і все чітко прорахують. Їм не треба рахувати, скільки коштує побудувати 1000 МВт і яка окупність — вони прекрасно знають, тож їм не треба багато чого розказувати. Але правила в енергетиці мають бути європейськими для них. І тоді інвестори долучатимуться швидше.

Так само і зі страхуванням ризиків. Сьогодні ще не так на ці питання дивляться, коли позичаєш 10-50 млн, але коли йдеться про мільярди, звісно, що це питання вже стоятиме на контролі в урядів, які будуть фінансувати.

—  Ви нещодавно підписали черговий меморандум з Andritz з розвитку виробництва водню. Але у травні минулого року вже був меморандум із цією ж компанією на 1 МВт. Потім ви казали про плани побудувати потужність 2 МВт. Але проєкт і досі не реалізували. Що дасть новий меморандум?

- У підписанні попереднього меморандуму брала участь ще й MAN Energy Solutions, однак упродовж року результату не було. Тому ми підписали меморандум з Andritz. У них є два підрозділи, які наразі займаються лише воднем. Також фахівці Andritz мають певні напрацювання із норвежцями.

Тепер ми говоримо про 5-10 МВт. По-перше, у розрахунку на 1 МВт дешевше буде побудувати 5 МВт, аніж 2 МВт. Якщо побудувати 2 МВт коштуватиме, умовно, EUR3 млн, то 5 МВт коштуватиме не EUR7,5 млн, а EUR5-6 млн.

До того ж за цей рік ми багато чого вивчили нового. Чому компанія Andritz для нас важлива і ми з ними працюємо? Тому що основним драйвером “зеленого” водню в Європі є Німеччина. Ми запропонували розробити ТЕО, Andritz як наш партнер шукатиме кошти німецького уряду, щоб профінансувати цей проєкт. Так, це не економіка на сьогодні, але це — майбутнє, і ми повинні до цього рухатися. Ми вже маємо напрацювання, розуміємо, де може бути споживання цих 5-10 МВт, і розуміємо, що це споживання є в Україні.

—  І хто може бути споживачем?

- Ми поки що не говоритимемо про це, хоча б із міркувань безпеки. Але ми попередньо проговорили ці питання з Andritz. Якщо ми побачимо, що проєкт ефективний на перспективу 3-4-5 років, тоді шукатимемо грант під пілотний проєкт, умовно EUR6 млн. Для європейців виділити таку суму для пілотного водневого проєкту в Україні цілком прийнятно — це не 100 млн, не мільярд. Тож розглядаємо приблизно такі суми. Ми опрацьовуємо ці питання з фахівцями, які спеціалізуються та розвивають тему водню в Україні.

—  Хотілося б від вас почути два маленьких прогнози — щодо проходження ОЗП і подальшого розвитку ринку.

- ОЗП. Ми зробили висновки з минулого року, зрозуміли, де і наскільки ми вразливі, що і як потрібно робити. І ви ж чули, що ми прагнемо, попри те, що маємо об'єднану енергосистему, максимально перетворювати її на децентралізовану, скажімо так, локальну.

—  Що зроблено вже по цій локальній енергосистемі? Якщо чесно, поки незрозуміло.

- Наприклад, у шести областях ми маємо наші станції, кожна з яких може окремо видати електроенергію в населені пункти, поблизу яких вона розташована.

Звісно, я не кажу, що ми зможемо видати 100% нашої е/е, але зможемо заживити об’єкти критичної інфраструктури в містах, де розташовані наші станції. Так можна під'єднати лікарні, котельні, іншу необхідну інфраструктуру.

Ми зустрічалися, наприклад, з керівниками областей, обговорили всі ці підключення, провели відповідну роботу, випробування щодо можливості заживлення від наших електростанцій різних об’єктів у цих регіонах.

Ось такі речі ми плануємо зі своїми станціями. І я переконаний, що й інші генерації намагаються це зробити. Оце і називається децентралізацією.

Тож загалом до ОЗП ми готові. Звісно, це залежить і від погоди теж. Якщо в середньому буде, скажімо, “мінус 10”, то все добре. Але дуже холодна зима може ускладнити роботу об’єднаної енергосистеми України.

—  Яким ви бачите далі розвиток ринку, враховуючи всі ці борги, ПСО?

- Хочемо ми чи ні, але якщо ми об'єднані з європейською енергосистемою і рухаємося в європейський ринок, ми маємо жити за їхніми правилами. Сьогодні всі розуміють, що у нас війна, але при цьому нам виставляють “прапорці”, що ринок має бути прозорим, має бути несубсидійованим. Так, держава має визначити, кому і як допомогти, а ринок має працювати, сплачувати податки.

Але може бути й інший варіант — коли ПСО покладуть і на інших учасників ринку, а не тільки на “Укргідроенерго” і “Енергоатом”. Нехай це буде, скажімо, акциз на е/е, бо коли це називається ПСО, то його взагалі ж держава має компенсувати.

—  До речі, ви звертались до уряду з проханням компенсувати виконання ПСО? Я ж так розумію, його ще жодного разу не компенсували.

- Звичайно, не компенсували. Якби держава віддала нам наше ПСО… А писати ми можемо, та що з цього вийде? Ситуація простіша. Чому не всі учасники можуть бути виконавцями ПСО? Нехай, наприклад, платять акциз всі, хто продає електроенергію.

Хіба “Енергоатому” не потрібно будувати блоки, розширювати атомну генерацію? Потрібно. А чи нам не потрібно? Теж треба. Так тоді, друзі, всі мають бути в рівних умовах. А то комусь дали “зелений” тариф, комусь постійно не вистачає, іншим — ще щось, а дві державні компанії навантажили.

На штабах зараз шукають різні моделі, але нас життя змусить зробити умови для всіх учасників рівними. Я вважаю, що найкращий ринок — це тоді, коли він прогнозований і рівні умови для всіх.

Ніна ЯВОРСЬКА