Французи про Депардьє: “Ми вважали його розумнішим”

“Мій клієнт перебуває за кордоном у професійних справах”, — з гідністю проголосив адвокат Жерара Депардьє метр Ерік де Комон. Але гучний сміх журналістів, які чекали його на сходах паризького Палацу правосуддя, завадив правникові далі розвивати тему. У вівторок, 8 січня, актор мусив постати перед судом за кермування автівкою в нетверезому стані. Але власник нового російського паспорта не з’явився на засідання.

“Присутність обвинуваченого на таких процесах є обов’язковою, — наголошує лівий часопис Le Monde. — А якщо провину буде доведено, закон передбачає публічні судові слухання. Депардьє загрожує штраф €4500 або навіть ув’язнення до двох років”.

Не можна сказати, щоб Франція гірко тужила за податковим утікачем. Радше навпаки: народ, як може, збиткується з кінозірки, яка вирішила побавитися в політику. Тижневик Le Point оприлюднив інтерв’ю з фахівцем із генеалогії Жаном-Луї Бакарно, який стверджує: “Історія любить пожартувати. Один із предків Жерара Депардьє до Французької революції саме збирав королівські податки з населення. В ті часи цими справами займалися волонтери”. Згідно з інформацією генеолога, цей збирач податків був заможним винятком із цілої небагатої родини Депардьє.

Фахівець знайшов актору й іншого родича — міністра праці та зайнятості Мішеля Сапена. “Хоч міністр і виявився віддаленим кузеном кінозірки, він його жорстко розкритикував за набуття російського громадянства, — пише Le Point. — Але царевич Депардьє не знітився”. “Ми ходили з Мішелем до однієї школи та часто билися на перервах. Це зближує, хоч би якими різними були політичні погляди”, — цитує самого актора журнал.

Права щоденна газета Le Figaro звернулася в інтерв’ю до колишньої дружини Жерара. “Йому бракувало любові, уваги, — виклала Емманюель Депардьє свою версію подій. — Люди розлютилися, бо він забагато значить, адже репрезентує Францію. Його так легко було б повернути! Коли Жерара відкидають, він стає провокатором і здатний на найгірше”.

Le Figaro наполягає, що набуття російського громадянства для Депардьє не означає виходу з французького. “Він і не збирається відмовлятися від французького паспорта”, — зазначає часопис. Хоч лише місяць тому популярний актор присягався гучно гримнути дверима, як ідеться у газеті, на вихід з рідного громадянства він не подавав. Мабуть, передумав. “Якби він справді віддав французький паспорт, — пояснює журналістка Клое Вуатьє, — то втратив би всі громадянські права, мусив за кожним приїздом подавати на візу, а щоб зніматися бодай в епізодах, діставати право на роботу. Є над чим замислитися”.

Газета Le Parisien, у свою чергу, цитує міністра культури Франції Орелі Філіпетті: “Це не найкращий його фільм. Якісь сумні кадри... Хотілося б розпочати рік із чогось веселішого”. “Ми вважали його розумнішим, — зауважив у інтерв’ю на радіо філософ Даніель Сальватор Шіффер. — Він сам собі збудував пастку, захищаючи чесноти російської демократії. Якщо Жерар воліє довести світу, що Росія — це справжня демократія, нехай спробує взяти участь у антикремлівській демонстрації”.

Даніель Шіффер, тепер уже в журналі Le Point, закдиає Депардьє “не менш огидну подорож до України, щоб зустрітися з іншим деспотом, безсовісним апаратчиком сталінського типу”. Філософ радить: “Пане Депардьє, не давайте більше аргументів французькому прем’єрові, не поводьтесь нікчемно”.

Часопис Le Monde оприлюднив інтерв’ю колишнього агента Депардьє, який працював із ним від перших кроків до 1994-го. Жан-Луї Ліві має таку думку щодо вчинку свого колишнього партнера: “Це — провокація, яка межує з самознищенням. Не важко вловити психоаналітичний сенс тих аналогій, які навіює саме слово “Мордовія”. Проте не забуваймо, що він дуже розумний чоловік. Коли я бачу, як він обіймає губернатора Мордовії або ж прогулюється з Путіним, думаю, як боляче має бути цій людині, яка ось так сама себе карає... Я б хотів, щоб Жерар повернувся з Росії та знову став гідним того Дантона, якого він колись зіграв”.

Пан Ліві, як і колишня дружина актора, вважає, що “провокувати — це означає для Депардьє запитувати, чи його насправді люблять”. Він уточнює: “Оскільки я вже не є ані його агентом, ані продюсером, ані другом, то маю право щиро говорити те, що думаю. Він не є таким жадібним до грошей. Він любить заробляти — це правда. І коли він досяг межі своїх можливостей у артистичній діяльності, то вдався до дуже контроверсійних авантюр... Можливо, коли успіху досягаєш дуже рано, в зовсім молоді роки, і коли він вам не приносить щастя, а навпаки руйнує вашу родину, то аж ніяк не дивно, що виникає бажання довести собі, ніби маєш інші таланти, інший потенціал”.

У чималій кількості публікацій французької преси наголошується, що Депардьє завжди принаджували люди, які втілюють владу. “Йому лестить спілкування з політичними лідерами, — каже його колишній агент. — Розмови з Міттераном, Шираком, Саркозі та навіть Олландом, якому він подзвонив та проговорив понад годину, додає йому поваги до себе. Чи усвідомлює він, що ці політики також можуть використати його у своїх цілях? Однозначно не скажу. Він не народився мислителем”.

Алла ЛАЗАРЕВА