Financial Times написав, що Україна продає західну зброю. Чому цій статті не можна довіряти. Контент-аналіз VoxCheck

Медіа із високою якістю фактажу, мінімальною упередженістю щодо політичних сил та високим рівнем довіри — так Financial Times характеризує ресурс MediaBias/FactCheck, яким користуються дослідники, журналісти та фактчекери з усього світу, аби перевірити якість ЗМІ. 

12 липня у Financial Times вийшла стаття про “контрабанду” зброї з України, і, попри репутацію FT, щодо якості цього матеріалу є чимало сумнівів. 

Що не так зі статтею 

Заголовок

У першій версії стаття мала назву “EU states sound alarm over Ukraine weapons smuggling” — “ЄС б’є на сполох через контрабанду зброї з України”. У доступній зараз версії назва звучить так: “Nato and EU sound alarm over risk of Ukraine weapons smuggling” — “НАТО і ЄС б’ють на сполох через ризик контрабанди зброї з України”. Ці зміни видно в інструменті Archive.Today, який дозволяє архівувати веб-сторінки.

Чому FT змінив заголовок? У першому випадку видання стверджувало про наявність контрабанди, а в оновленій версії говорить лише про ризик. Тобто заголовок ніби і став м’якшим, однак його зміна у такий “тихий” спосіб уже може свідчити про певну нещирість видання із читачами. 

Для порівняння: Кодекс етики Міжнародної мережі фактчекінгу вимагає від підписантів дотримуватися відкритої та прозорої політики визнання помилок. Простіше кажучи, якби FT був фактчекером, тихцем і непомітно змінити заголовок не вийшло б. 

Джерела

FT використав у матеріалі як відкриті, так і анонімні джерела. Серед відкритих — коментарі Бонні Деніса Дженкінса, заступника держсекретаря США з питань контролю за озброєннями та міжнародної безпеки, Юрія Сака, радника міністра оборони України, та міністерки оборони Чехії Яни Чернохової. Це дає можливість читачам перевірити біографію цих людей та їхню фаховість у темі. 

Водночас серед анонімних — “два західних чиновники, поінформованих про переговори” між Україною і НАТО щодо системи моніторингу, та “третя особа, знайома із ситуацією”, яка повідомила, що уряд України створює розширену систему моніторингу та відстеження зброї за допомогою західних країн. 

Аудиторії FT нічого не відомо про цих співрозмовників, відтак достеменно незрозуміло, чи можна довіряти їхнім словам. 

Маніпуляції

FT пише: “Europol <…> said in April that its investigations indicated that weapons trafficking from Ukraine into the bloc to supply organised crime groups had begun and was a potential threat to EU security” (“Європол <…> заявив у квітні, що, згідно з його розслідуванням, почалася торгівля зброєю з України в блок (організацій) для постачання організованим злочинним групам, і це потенційна загроза безпеці ЄС”). Однак в оригінальній заяві Європолу у квітні йшлося лише про загрозу того, що війна в Україні призведе до зростання злочинності. 

Ба більше, у повідомленні Європолу йшлося про ризик зростання обігу вогнепальної зброї, у той час як ЄС і НАТО передають Україні переважно важке озброєння (артилерію, танки, БТРи тощо). 

Звідки “ростуть ноги” занепокоєння про контрабанду 

Пітер Стано, речник ЄС із питань зовнішньої та безпекової політики, прямо говорить, що заяви стосовно ймовірної контрабанди зброї з України — частина дезінформаційної кампанії РФ. 

Щойнайменше з першої третини квітня російські ЗМІ та Telegram-канали формували та підтримували наратив про те, що зброя з України масово перетікає на чорні ринки. Втім, версії про те, куди саме перетікає зброя, розділилися:

• “Хохлы продали бойцам ИГИЛ бракованное оружие”, — писав Telegram-канал “Сводки ополчения Новороссии” 11 квітня.

• “Солдаты ВСУ продают свою бронетехнику ополченцам ДНР за рубли”, — ця версія з’явилася 15 квітня на каналі Readovka.

• “Пока украинские военные гибнут от нехватки оружия и боеприпасов, чиновники Минобороны продают его в страны Африки под видом “излишков”, — про таке повідомили у проросійському каналі “Резидент” 19 квітня. 

• 21 квітня аналогічна версія з’явилася і в Telegram-каналі “Легитимный”: “Украинское командование распродает оружие в страны Африки”. 

Двома останніми каналами, за даними СБУ, керують спецслужби Росії. Жодних фактологічних підтверджень або доказів цих заяв не було.

Новий сплеск активності на цю тему почався у червні: 

• “Командование ВСУ и ТРО распродают оружие: от стингера до пистолета”, — написав 6 червня російський “Медведь”.

• “Американский сенатор Рэнд Пол <…> указывал на то, что идущее на Украину вооружение могут банально разворовать. Мировой черный рынок оружия буквально переполнен предложениями с Украины”, — заявили наступного ж дня у каналі “Вашингтонский обком”. Примітно, що Ренд Пол має цілу історію зв’язків із Росією, а його батько, Рон Пол, — засновник інституту, який активно ретранслює кремлівську пропаганду в США (а це — підтвердження, чому неанонімні коментарі краще за “анонімні джерела”). 

• З 11 червня росЗМІ, а також Telegram-канали “Тайная канцелярия” и “Кремлевский шептун” поширювали фейк про те, що вже навіть Інтерпол б’є на сполох: нібито зброя з України перетікає на чорні ринки. Насправді ж в Інтерполі лише заявляли, що розповсюдження зброї почнеться вже після війни, як це було у випадках багатьох інших конфліктів (аналогічно, як у FT з Європолом). 

Востаннє до виходу статті Financial Times тема нібито перепродажу зброї у Росію зʼявлялася 5 липня. Тоді росЗМІ писали: “Группа украинских военнослужащих продала французcкие самоходные артиллерийские установки CAESAR по $120 тыс. за единицу при реальной стоимости одной гаубицы порядка $7 млн”. Першоджерелом нібито є болгарське видання Bulgarian Military, у якому посилаються на французькі та українські анонімні джерела.

Тут коло пропаганди замкнулося: Bulgarian Military посилається на статтю проросійського видання Donbass Insider, яке, у свою чергу, посилається на аналогічне повідомлення Telegram-каналу “Рыбарь”. 

Світлана СЛІПЧЕНКО