F-16 як джерело культурологічного шоку

General Dynamics F-16 Fighting Falcon — легкий багатофункціональний винищувач 4-го покоління. На старті зауважимо — не бомбардувальник, не штурмовик, не якийсь гібрид, а просто багатофункціональний винищувач. Ціна F-16 у варіанті D — $34 млн.

Що ми можемо отримати? Нідерланди й Данія зазначили, що готові передати Україні 42 F-16 AM/BM і 19 F-16 AM/BM літаків відповідно. Тобто держави, які купують F-35, передають нам літаки, котрі виводять з експлуатації. 

F-16 має приблизно такі ТТХ (купа модифікацій і варіантів комплектації, тому щось середнє):

— максимальна швидкість — 2178 км/год;

— бойовий радіус залежно від профілю польоту й навантаження — 1361—1759 км;

— практична стеля — 15240 м;

— тягоозброєність — 1,03;

— бойове навантаження (при +5,5 g, коли літак ще може вести повітряний бій, маневруючи, хоча порожній витримує 9 g) на 9 точках підвіски: під фюзеляжем 1000 кг, внутрішні 2×2.041 кг, центральні 2×1587 кг, зовнішні 2×318 кг, на закінцівках 2×193 кг, додаткові точки для підвісного обладнання по боках повітрозабірника 2×408 кг.

Що важливе для переваги в повітрі? Дальність виявлення повітряних цілей бортовою РЛС і дальність стрільби ракет “повітря — повітря”. Для F-16 це виглядає так: РЛС AN/APG-68 дозволяє бачити цілі на відстані 257 км, ракети AIM-7M летять на 70 км, AIM-9 — 20 км, AIM-120 — від 50 до 180 км залежно від модифікації. 

Які ракети передаватимуть ПС ЗС України — поки що не повідомляли. Проблема із застосуванням крилатих ракет (Storm Shadow, SCALP, Taurus) — формально можливо: Storm Shadow/SCALP важить 1300 кг, можна підвісити на центральних пілонах, TAURUS KEPD 350/150 — 1360 кг, теж підходить. Але я не знайшов згадок у керівних документах, що легкий винищувач стріляє крилатими ракетами як основним озброєнням.

Спроможності противника у форматі “виявлення — ураження” — в табличці:

Це не науково-технічна стаття, тому такі нюанси, як зустрічний і догонний курси, висоти перевищення та зниження, дальності виявлення й захоплення, передня й задня півсфери, пропустимо й залишимо лише максимальні значення. І зауважимо, що ракетою Р-37 у цій війні стріляли поки що лише МіГ-31.

Що ми тут можемо побачити? У ближньому повітряному бою F-16 може битися на рівних з усіма типами винищувачів, а ось на великих дистанціях хоч і побачить противника раніше, але не факт, що дістане ракетами.

Повітряний диявол так само, як і сухопутний, криється в деталях. І головна деталь — інформаційне забезпечення бойових дій літаків у повітрі. 

На фото біля колін пілота — два екрани Joint Tactical Information Distribution System (JTIDS), об'єднаної системи розподілу тактичної інформації, Center pedestal display (CPD) і Color multifunction display (CMFD), куди надходить бойова інформація і від систем літака, і від AWACS. А в нас її немає і не передбачено. Навіть EA-18G Growler, що є військово-морським братом AWACS. 

Тобто єдиним джерелом мають стати РЛС радіотехнічних військ ПС ЗС України, тобто земля. JTIDS, що працює на протоколі Link 16, муситиме обмінюватися інформацією з наземними джерелами. А яка пропускна здатність каналу? Яка швидкість обміну даними? Повітряний бій швидкоплинний, ці два фактори набувають критичної важливості. А наші РЛС взагалі готові до такого обміну даними? Ще є система “Дельта”. Вона буде на українських F-16? Сьогодні “Дельта” — найпотужніше середовище, що надає користувачу максимальну ситуативну обізнаність. А ситуативна обізнаність пілота в бою — ледь не половина перемоги.

Проблема пального: JP-8 є стандартом для багатьох військових літаків, військовий варіант палива Jet A-1, яке використовують у цивільній авіації. Чи маємо все, аби зберігати, транспортувати, заправляти літаки саме JP-8?

На наступному фото — дерево керівних документів ВПС ЗС США для організації, ведення та забезпечення війни в повітрі. Хочеться сподіватися, що штабні офіцери відповідних структур вчасно вирушили на навчання. 

Неприємний сюрприз із низьким рівнем англійської пригальмував програму пілотів. Цей самий сюрприз неодмінно має бути й тут. Американських пілотів навчають в United States Air Force Academy в Колорадо-Спрінгс. Старші офіцери ВПС ЗС США підвищують кваліфікацію в Air War College або Air Command and Staff College у місті Монтгомері. Обидва коледжі входять до Air University (United States Air Force). Сподіваємось, хтось туди вирушив і здобуває потрібні знання.

Не можна сказати, що ми геть не готуємося. У МО створили Офіс-61 (чому відразу не Зону-51?). Офіс має всебічно забезпечити неперервний процес інтеграції багатоцільового літака F-16 у загальну систему Сил оборони України. Анонсували, що основними напрямками його діяльності стануть:

• підтримка й розвиток інфраструктури аеродромів (авіаційних баз);

• усебічний захист аеродромної інфраструктури, включно із системою ППО;

• відбір і навчання льотного складу й іншого авіаційного персоналу;

• підтримка життєвого циклу літаків і логістичний супровід;

• міжнародна комунікація та інші юридичні, фінансові, безпекові й адміністративні функції.

Наче і 32 рочки вже Міністерству оборони, а все ніяк дитячі хвороби не відпускають, усе хоче чимось керувати замість формувати й реалізовувати державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони й військового будівництва. Чому аеродромами не може і надалі перейматися служба аеродромно-технічного забезпечення Командування логістики ПС ЗС України? Чому раптом люди, які керують ППО, не зможуть на вже прикритих ними аеродромах забезпечити спокій F-16? Командування підготовки ПС не зможе відібрати пілотів для навчання?

Який сенс знову дублювати ЧИННІ органи управління, і без того створені за стандартами НАТО, які власною звитягою підтвердили, що здатні виконувати завдання.

Може, вже достатньо офісів?

Окрім F-16, варто глянути на інші літаки. JAS-39 Gripen, наприклад. Не забуваємо про вартість години польоту: Gripen — $4900, МіГ-29 — $5000, F-16 — $8000, Су-27 — $27000, Су-30 — $40000. Тут явно не офіс потрібен… Дуже привабливою саме для наших ПС мені видається пара F-14 — F-15.

Віктор КЕВЛЮК, експерт Центру оборонних стратегій