Енергетична криза: які наслідки для України матимуть кліматичні ініціативи ЄС

Зелений курс ЄС на авторитаризм

Російська агресія проти України, поміж інших нещасть, принесла небачене раніше у світі випробування для енергетичної системи цілої держави. Руйнація більшості потужностей теплової енергетики ставить нас перед потребою фактично заново будувати зруйновані електростанції. Звісно, найкращим варіантом є побудова енергосистеми за принципом максимальної ефективності за найнижчої вартості.

Однак тривалий час Україна рухалася в бік енергетичної неефективності. Підписавши спочатку Кіотський протокол (1997), а потім сумнозвісну Паризьку кліматичну угоду (2015), ми зобов’язалися скорочувати викиди парникових газів для боротьби з так званим глобальним потеплінням, яке потім назвали зміною клімату. Це означало, що український уряд мав провадити централізоване планування в традиціях СРСР і прямо втручатися в роботу бізнесу, до того ж формуючи нездорову структуру енергетичного комплексу на користь дорогої та неефективної відновлюваної генерації.

Боротьба з так званою зміною клімату вже кілька років є пріоритетом політики Європейського Союзу. На нещодавніх виборах до Європарламенту виборці показали своє до неї ставлення: за їх підсумками, найбільшими невдахами стали партії ліволіберального спрямування, зокрема Європейська партія зелених. Зелені втратили 19 місць, продемонструвавши жахливу динаміку підтримки виборців, як порівняти з виборами 2019-го. У Німеччині їхня підтримка впала з 20,5 % до 12 %, у Франції — з 13 % до 5 %.

Голоси європейських виборців яскраво показали невдоволення громадян кліматичними ініціативами. Мова про так званий Європейський зелений курс (The European Green Deal), згідно з яким Брюссель планує зменшити до нуля чисті викиди парникових газів до 2050 року. Для досягнення цієї мети потрібні шалені інвестиції: Міжнародна агенція з відновлюваних джерел енергії вважає, що лише до 2030 року світові інвестиції в енергетичну трансформацію мають сягнути 35 трильйонів доларів, третина з яких — кошти приватних компаній. Очевидно, бізнес не готовий витрачати такі божевільні суми на ініціативу з непередбачуваним результатом, тому чиновники ЄС і чинна адміністрація США в дусі традиційних комуністичних практик провадять централізоване планування економіки та примус бізнесу.

Наприклад, Брюссель пропонує такі заходи:

• Заборона на продаж автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння до 2035 року.

• Підвищення ставок вуглецевого податку, поширення його дії на нові галузі економіки.

• Вимога модернізувати енергонеефективні об’єкти житлового фонду. Наприклад, уряд Італії оцінив, що за новими правилами доведеться оновлювати близько 60% будинків країни.

• Введення вуглецевих обмежень у сільському господарстві, що змусить фермерів скорочувати поголів’я худоби й виробництво м’яса та м’ясопродуктів. У Данії в червні ухвалили податок, що коштуватиме фермерам близько 100 євро на рік з корови.

Нам добре відомо, що було результатом кліматичного божевілля до 2022 року. Тоді Європа, відмовляючись від власного викопного палива й навіть атомної енергетики, довела себе до залежності від російського газу: за підсумками 2021-го 40 % усього газу, спожитого країнами ЄС, надходило з Росії. Різке скорочення імпорту російських енергоносіїв протягом 2022 року спричинило стрімке зростання цін на енергоринку в ЄС. До сьогодні енергокриза є однією з причин повільного економічного зростання країн Європи: на 2024 рік ВВП ЄС має зрости на 0,8 %, тоді як у США — на 2,6 %, за прогнозом МВФ.

Апокаліптичні заяви чиновників про кінець світової економіки через зміну клімату періодично спростовуються, наприклад, Міжурядовою групою ООН з питань зміни клімату. У її П’ятому звіті про оцінку (IPCC Fifth Assessment Report) вказано, що до 2100 року середня температура на планеті зросте на 3°C. Внаслідок цього світове господарство втратить приблизно 3% економічного зростання. Також там зазначено, що до 2100 року світова економіка зростатиме в середньому на 2% щороку.

Враховуючи втрату зростання через кліматичний фактор, щорічний приріст знизиться з 2% до 1,96%. Отже, ООН сама вказує на те, що кліматичний чинник має надзвичайно низьку вагу, фактично перебуваючи в межах статистичної похибки. У 10-му розділі звіту йдеться: “Вплив зміни клімату на більшість галузей економіки буде незначним відносно інших чинників: змін кількості населення, віку, доходів, технологій, відносних цін, способу життя, державного регулювання і багатьох інших соціально-економічних аспектів, що впливають на рівновагу попиту й пропозиції”.

Українська енергетика проти зеленого лобі

Відновлення української енергетичної системи після завданої росіянами шкоди мало б відбуватися оптимальним способом, тобто з використанням видів енергетики, що забезпечать найбільші обсяги генерації з мінімальними витратами. Звісно, нова структура може містити різні види відновлюваної енергетики, якщо вигода від їх використання буде виправдано високою.

Але в умовах повномасштабної війни Україна повністю залежить від зовнішнього фінансування, тому повинна зважати на бажання партнерів. У межах програми Ukraine Facility, за якою Євросоюз надасть нам близько 50 мільярдів євро протягом трьох років, Україна зобов’язалася втілити низку реформ, частина яких буде спрямована на боротьбу з так званою зміною клімату. Щонайменше 20 % коштів інвестиційного інструменту Ukraine Facility Investment Framework підуть на пом’якшення наслідків зміни клімату й на зелену трансформацію України.

За прикладом практик брюссельської бюрократії Київ зобов’язується провадити централізоване планування економіки. Програма передбачає такі адміністративні заходи:

• Надання дозволів і контролю за промисловим забрудненням відповідно до Директиви ЄС про промислові викиди.

• Впровадження обовʼязкової системи моніторингу, звітності й верифікації викидів парникових газів.

• Створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. Впровадження інструменту ціноутворення на викиди вуглецю, відповідного до практики ЄС.

Наслідком реалізації вимог ЄС стане відмова українського енергосектора від дешевого викопного палива з паралельним намаганням замінити його на дорогу й малоефективну відновлювану енергетику. Ринкові механізми будуть суттєво обмежені державним втручанням. Бездумне виконання вимог Брюсселя в енергетичній сфері призведе до суттєвої затримки відновлення української енергетики й уповільнення економічного зростання через довгострокове подорожчання енергії.

Імовірно, невдовзі вимоги ЄС стосуватимуться й атомної енергетики — нині єдиного надійного джерела енергії в Україні. Наприклад, у програмі Європейської партії зелених зазначено таке:

• Країни ЄС не повинні будувати нових атомних реакторів, а поточні будівельні роботи мають бути зупинені.

• Власники атомних станцій не мають отримувати державного фінансування.

• До 2050 року європейська енергетика має бути на 100 % відновлюваною.

Німеччина відчула всі “переваги” відмови від атомної енергетики, наслідком якої стала повна залежність від російського газу. Протягом 2022 року німецький уряд був змушений повертати до життя частину виведених з роботи атомних реакторів, щоб компенсувати величезний дефіцит енергії.

Європейський Союз нині перебуває під впливом зеленого лобі, головними наслідками роботи якого є енергетична криза й уповільнення темпів економічного зростання спільноти. Україна сьогодні має протилежний інтерес: розбудова сильного енергетичного сектора, забезпеченого найбільш ефективними видами генерації. Сліпе виконання вимог ЄС у цій сфері може на роки затримати наше енергетичне відновлення.

Олександр ЧУПАК, керівник економічних програм аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”