Електромобілі штовхають ЄС на торговельну війну з Китаєм. Що відбувається?

Китайської техніки та сировини на європейському ринку стає все більше. А де китайські товари — там і китайський вплив. В Брюсселі не бажають потрапити в залежність від Пекіну, особливо під час війни в Україні та постійної напруги навколо Тайваню.

Витіснити товари китайських фабрик з європейського ринку шляхом підвищення конкуренції стає все складніше. Торік країни Євросоюзу придбали в КНР продукції на 636 млрд євро, а продали — на 230 млрд євро. Дисбаланс — 400 млрд євро. Цікаво, що саме стільки становив розрив у торгівлі між США та Китаєм, коли експрезидент у 2017 році Дональд Трамп почав торговельну війну.

Засилля китайських товарів не лише ставить Європу в залежне положення від авторитарного режиму Сі Цзіньпіна, але й загрожує інтересам окремих промислових компаній. ЄС ризикує програти перегони за лідерство у “зелених технологіях”, де невдовзі крутитимуться сотні мільярдів доларів.

Однак на відміну від Трампа, Євросоюз не поспішає обкладати конкурента митами й оголошувати торговельну війну. Блок називає свою стратегію “зменшенням ризиків” і планує “обережно балансувати” китайський імпорт. Як це не називай, але все одно йдеться про захист ринку з боку держави.

Акумулятори розбрату

З 2035-го року Євросоюз заборонить продаж нових автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння. Готуючись до цієї події, автовиробники все більше переорієнтовуються на випуск електромобілів. Влада ЄС цьому всіляко сприяє, видаючи субсидії на їх купівлю.

Європейський ринок перетворюється на золоту жилу для виробників машин на акумуляторах.

Також ЄС переводить на “зелені рейки” свою енергетику: масово купує сонячні панелі, вітрогенератори, теплові насоси та різноманітне обладнання для енергозбереження.

Всього вищеперерахованого потрібно настільки багато, що лідери Євросоюзу самі того не помітили, як поставили себе у залежність від низки технологічних товарів, специфічних металів та компонентів, які розкидані по всій земній кулі, а найбільше — в Китаї.

В КНР стримано підтримують ідею “зеленого курсу”, але не проти на ній заробити. Країна-промисловий гігант виробляє сонячні панелі, електромобілі, акумулятори, нарощує видобуток та обробку металів, критично важливих для чистих технологій.

Наразі Пекін контролює 60% світових потужностей з обробки літію та 80% обробки рідкісноземельних металів, виробляє 77% усіх акумуляторів, 75% — сонячних панелей та 60% — електромобілів.

 

Китай захоплює світовий ринок автомобілів, випереджаючи конкурентів із розвинених країн. За даними Єврокомісії, вироблені в КНР електромобілі виходять на 20% дешевшими, ніж вироблені у ЄС.

“Всередині Китаю зосереджено багато ланок виробництва автомобілів: видобуток сировини, обробка, виготовлення компонентів, збірка. Ці технологічні ланцюги вертикально інтегровані. Тобто Китайські автовиробники можуть контролювати виробничий процес від обробки металу до фінальної збірки й гарантовано отримувати потрібні компоненти за стабільними цінами.

Водночас європейські виробники контролюють значно менше ланок, тож за умовний літій або акумулятори їм доводиться конкурувати з усім світом. На розвиток окремих технологічних галузей Пекін ще й видає великі субсидії, а на зарплати китайських робітників компанії досі витрачають менше, ніж на зарплати європейців”, — пояснює ЕП експерт української асоціації китаєзнавців Дмитро Єфремов.

Автомобільні заводи у Євросоюзі витрачають більше грошей на дотримання суворих екологічних і соціальних стандартів, а також страждають від енергетичної кризи. На відміну від Китаю, де вартість електроенергії вдвічі менша, ніж у Франції, та вп’ятеро, ніж у Німеччині.

Конкурувати в таких нерівних умовах складно. Як наслідок, з 2020-го по 2022-й рік експорт китайських машин у ЄС зріс з 800 млн євро до 6,9 млрд євро. Консалтингова фірма PwC прогнозує, що через два роки ця цифра збільшиться ще вдвічі.

Як зростає експорт китайських електромобілів

На європейському ринку частка вироблених в КНР автомобілів за кілька років зросла з нуля до 8%, а вже у 2025-му становитиме 15%. Це змусило втрутитись регуляторів. “Нам подобається конкуренція, але це має бути здорова конкуренція. Ми зараз бачимо, що Китай надає величезні субсидії в галузі електромобілів”, — зауважила на початку вересня голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

10 років тому Китай завдяки субсидіям витіснив європейських виробників сонячних панелей і з часом захопив 80% ринку ЄС. І тепер чиновники побоюються повторення такого сценарію для місцевих автовиробників.

Діяти Єврокомісію також змушує той факт, що європейські заводи програють конкуренцію і на китайському ринку, де з кожним роком набирають потужності місцеві компанії. Цього року автомобілі бренду BYD стали найбільш популярними новими машинами в Китаї, обігнавши Volkswagen.

Єврокомісія почала розслідування, за підсумками якого протягом 13 місяців вирішить, чи треба піднімати митні тарифи на виготовлені в КНР автомобілі. У випадку позитивного рішення наслідки важко передбачити.

Річ у тім, що ніхто не знає чим на це відповість Пекін. Одне відомо напевно — ця країна вміє вести торговельні війни. Останній приклад стався в серпні, коли у відповідь на заборону постачання мікросхем з боку західних країн Китай ввів обмеження на експорт галію та германію, які необхідні для їх виробництва. 

Які виробники залежать від Китаю і наскільки

У цьому конфлікті Євросоюз не має єдиних інтересів. Автомобільні корпорації та навіть країни ЄС мають різні погляди на проблему.

Наприклад, прибуток німецьких BMW, Porsche, Volkswagen та Mercedes на 20-30% залежить від їхніх заводів в КНР, а ще частина — від експорту на китайський ринок. Цим корпораціям вигідно працювати і в ЄС, і в Китаї, а будь-який торговельний конфлікт їм зашкодить.

Водночас такі корпорації як Renault і Stellantis майже не залежать від Китаю, тож їхні керівники підштовхують політиків до більш жорстких дій. Серед німецьких лобістів навіть існує думка, що французи таким чином хочуть вбити одразу двох зайців: китайських та німецьких конкурентів.

Уряд Франції вже починає діяти. З 2024 року громадяни можуть отримати субсидію у 5-7 тис євро на купівлю електромобіля лише якщо машина виготовлена і доставлена з урахуванням екологічних норм. Іншими словами, на купівлю “брудних” китайських електромобілів отримати субсидію неможливо, а на авто європейських виробників — легше.

Захист європейського ринку невигідний для менш розвинених країн Євросоюзу, які мало залучені у ланцюги виробництва електромобілів. Їх громадяни будуть змушені купувати дорожчі німецькі та французькі машини. А вигоду не отримають через відсутність потужної автомобільної промисловості.

“Зеленим” активістам, які підтримують політику якомога швидшого скорочення викидів вуглекислих газів, відсутність дешевих китайських електромобілів теж може не сподобатись. А от “яструби”, які прагнуть економічної незалежності, це підтримають, оскільки “зелені технології” можуть стати предметом політичного шантажу, як і російський газ.

“Зелені” перегони

Електромобілі — лише одна з багатьох можливих точок протистояння ЄС із Китаєм. Керівництво блоку хоче не тільки побудувати екологічно чисту економіку, але й заробляти на ній. На початку 2023 року Урсула фон дер Ляєн представила відповідну стратегію.

Щоб досягти незалежності в “зелених технологіях”, країни ЄС поставили ціль до 2030 року добувати 10% критичної сировини, локалізувати 40% її обробки, а також виробляти 40% всіх атрибутів “зеленої економіки”: електромобілів, сонячних панелей, вітрогенераторів тощо.

Але щоб реалізувати цей план, доведеться виграти конкуренцію у США та Китаю. Штати переманюють до себе європейських інвесторів завдяки пакету стимулів IRA на 370 млрд дол, а Китай вже завалює світові ринки дешевими товарами.

Обидві країни надають прямі чи приховані субсидії своїм виробникам акумуляторів та електромобілів, намагаючись отримати лідерство в галузі. Водночас Євросоюз здебільшого субсидує споживачів, даючи конкурентам широкі можливості для заробітку на своєму ринку.

Як саме Євросоюз забезпечить свою конкурентоздатність ще й під час енергетичної кризи — питання відкрите. Різке посилення прямих дотацій виробникам може призвести до виснажливих перегонів субсидій всередині європейського блоку, а закриття ринку від конкурентів — до хвилі протекціонізму або навіть торговельних війн.

ЄС досі отримує з КНР 98% своїх рідкісноземельних елементів, 97% обробленого літію, 93% магнію і ще з десяток важливих компонентів для технологічного виробництва. Ба більше, європейські компанії отримують багато доходів з китайського ринку.

Це робить Євросоюз вразливим у можливому торговельному або політичному протистоянні з Пекіном і ще більше спонукає замислитись про власне виробництво та “балансування” імпорту з країни-конкурента. 

Країни блоку вже зараз полегшують бюрократичні умови для “зелених” галузей і пом’якшують обмеження на видачу субсидій. Державного втручання у розвиток галузей стає все більше, а сліпого слідування ідеології вільного ринку — менше. Це означає, що взаємні звинувачення у протекціонізмі та торговельні суперечки, на кшталт прикладу із захистом ринку електромобілів, можуть стати частішими.

На карту поставлено багато. У наступне десятиліття очікується кратне зростання ринку на “зелених технологій”. Євросоюз, США та Китай вступили у жорсткі перегони за прибутками. Можливо, комусь із них доведеться посунутись, а хтось, відчуваючи слабкість, вдасться до більш жорстких методів конкуренції.

Богдан МІРОШНИЧЕНКО