Економічна правда Україна у світі “перед потопом”: на роздоріжжі між новою економікою та руїною Україна у світі “перед потопом”: на роздоріжжі між новою економікою та руїною

З набранням чинності історичною Паризькою угодою у 2016 році розвиток відновлюваної енергетики та підвищення енергоефективності стали офіційними пріоритетними напрямками для провідних економік світу — Китаю, ЄС та США.  

Тим часом економіка України більшою мірою знаходиться в стані довготермінової невизначеності. Не орієнтуючи енергетичну та промислову політику на розвиток відновлюваних джерел енергії та заміщення викопного палива, ми починаємо програвати вже сьогодні.

Наразі Паризька угода ратифікована більш ніж 100 країнами та  вже набрала чинності. Паралельно почалися фундаментальні зміни в транспорті та енергетиці. Із завершенням чергового раунду кліматичних переговорів у Марракеші це стає очевидним.

Світ почав радикально змінюватися, і ці зміни набирають обертів, незважаючи на політичний опір.

Наразі мова йде про великі економічні трансформації, зокрема швидкий перехід на відновлювані джерела енергії та перебудову всього енергетичного сектору за принципами ефективності та екологічної безпеки.

Це відбувається, оскільки це стало економічно вигідно.

З іншого боку, такий перехід є імперативом з точки зору глобальної безпеки і навіть питанням виживання для найбільш вразливих до наслідків змін клімату країн, включаючи Марокко, Колумбію, Ефіопію, Бангладеш, Монголію, які заявили про наміри забезпечити максимально швидкий перехід власних економік на відновлювані джерела енергії.

Відповідна заява урядів 48 країн була озвучена в п'ятницю, в завершальний день кліматичних переговорів COP22 в Марракеші.

На цей факт під час прес-конференції, присвяченій підсумкам COP22, вказала регіональна координаторка мережі Climate Action Network Ірина Ставчук.

“Для утримання потепління в межах 2 градусів, що поставлено за мету в Паризькій угоді, потрібні більш амбітні та більш активні дії всіх країн світу. Щоб виконати цілі Паризької угоди, всі країни світу до середини століття повинні перейти на 100% відновлюваної енергетики. У цьому вже нема суперечок на експертному рівні”, — каже Ставчук.

В економічному плані стають очевидними переваги постіндустріального шляху розвитку з опорою на інформаційні технології, відновлювану енергетику та радикальне підвищення ефективності використання ресурсів.

З іншого боку, антропогенні зміни клімату та інші прояви деградації довкілля наближаються до критичної межі, після якої вони можуть стати катастрофічними. Від того, які з цих змін — перебудова економіки чи деградація довкілля — відбудуться швидше, залежить доля всього людства.

Ті країни, що зможуть швидко просуватися шляхом інноваційного розвитку, стануть лідерами нової економіки та будуть більш стійкими до негативних наслідків змін клімату.

А ті країни, що залишаться в застої, ризикують повторити долю СРСР, але з ще гіршими соціальними та екологічними наслідками і можуть нашкодити всьому людству.

Становище України як держави в стані зламу пострадянської економічної системи та на порозі нової є унікальним в плані можливостей та дуже загрозливим в плані ризиків.

Сучасна енергетика — це відновлювана енергетика

У 2015 році загальносвітові інвестиції у відновлювану енергетику становили 286 млрд дол, у паливну — 130 млрд дол.

За 2015 рік Китай встановив 30,5 ГВт потужностей вітрової енергетики та 18,4 ГВт сонячної енергетики. Цих потужностей вистачить, щоб повністю задовольнити сучасні потреби України в електроенергії.

В той же час масштабна атомна програма Китаю сповільнюється. Згідно з нею до 2020 року планувалося ввести в експлуатацію 19,3 ГВт потужностей. Китай пройшов індустріалізацію надшвидкими темпами, включаючи створення атомно-промислового комплексу, але зараз переваги відновлюваної енергетики стали очевидними.

Саме тому ВДЕ вже домінують у структурі нових генеруючих потужностей в Китаї. Такий вибір був очевидним для країни, яка прагне до світового економічного лідерства.

Другою значущою економікою, що ступила на шлях сталого енергетичного розвитку, є американський штат Каліфорнія. У грудні 2015 року цей штат з населенням 39 млн має встановлені потужності вітрової та сонячної енергетики 6,1 ГВт та 10 ГВт відповідно, більша частина з яких була введена в експлуатацію за останні п'ять років.

Арнольд Шварценегер, колишній губернатор Каліфорнії, який недавно закликав боротися із забрудненням повітря, наводить це як приклад того, що за наявності політичної волі Сполучені Штати можуть швидко перебудувати свій енергетичний сектор.

На відміну від США, в більшості країн Європи така політична воля формується на вимогу громадськості. На політичному рівні в ЄС все ще точаться дискусії щодо напрямів енергетичної політики, однак на експертному рівні можливість і необхідність повного переходу на відновлювані джерела енергії до 2050 року вже не викликає сумнівів.

У Німеччині в грудні 2015 року працювали чисельні вітропарки загальною потужністю 41 ГВт, встановлено понад 36 ГВт сонячних фотоелектричних систем та 6 ГВт біоенергетичних установок. За рішенням уряду атомна енергетика буде повістю згорнута  до 2022 року.

Наразі в центрі політичних дебатів опинилися буровугільні електростанції. Експерти та громадськість вимагають повного згортання цієї галузі в Німеччині не пізніше 2040 року і доводять економічну реалістичність швидкого переходу на 100% відновлюваних джерел енергії.

У низці країн відновлювані джерела енергії вже досягали цінового паритету з традиційними джерелами енергії і більше не потребують субсидій для розвитку.

На відміну від нових потужностей атомної та вугільної енергетики, вартість яких зростає з року в рік з економічних та політичних причин, вартість відновлюваних джерел зменшується з прискоренням, оскільки виробництво відповідних компонентів стає масовим.

Розвиток ВДЕ прискорюється

У жовтні Міжнародне енергетичне агентство в черговий раз переглянуло свої прогнози щодо темпів розвитку  відновлюваної енергетики та значно підвищило їх, в тому числі під впливом прийняття Паризької угоди.  

Серед інших причин — зростання конкуренції, значні прориви в технологіях, більш економічно стійкі схеми стимулювання сектору ВДЕ, активна політика країн у скороченні викидів і прагнення до диверсифікації джерел енергії. Це відображено в новій доповіді про середньострокові перспективи енергетичних ринків.

Як вказує засновник американського аналітичного центру Rocky Mountain Institute Аморі Ловінс, Німеччині завдяки послідовній політиці протягом останніх 20 років вдалося розбудувати індустрію відновлюваної енергетики до того ступеня, коли новим сонячним електростанціям майже не потрібні субсидії, а ціни на електроенергію стабільно знижуються.

У той же час побоювання щодо загроз надійності енергомереж не справдилися, а частка відновлюваних джерел у виробництві електроенергії перевищила 30% на національному рівні, а в деяких регіонах досягла 50%.

За оцінками Ловінса, якого визнали одним з ідейних натхненників німецької Energiewende, при збереженні сприятливого для інновацій бізнес-клімату Німеччина може досягти 100% генерації електроенергії з відновлюваних джерел вже в найближчі 15-20 років і набагато раніше 2040 року.

Оптимізм Ловінса також підкріплюється фактичною економічною динамікою, оскільки експоненційний характер розвитку сонячної та вітрової енергетики в світі стає очевидним.

Тим часом позиції вугільного лобі у світі сильно похитнулися, а низка найбільших вуглевидобувних компаній світу стала банкрутами. У більшості європейських країн згортання вугільної енергетики стоїть на політичному порядку денному, що підтверджується прикладами Німеччини та Нідерландів.

Китай у 2016 році скасував 30 проектів будівництва вугільних електростанцій.

За прогнозами експертів, така ж доля очікує нафтові компанії вже менш ніж за десять років. Попит на пальне впаде через електрифікацію транспорту та розвиток автоматизованих транспортних сервісів, за що рішуче взявся Ілон Маск.

Кульмінація ери вугілля вже настала, нафта і газ на черзі, тому ті гравці, що продовжують ставити на вуглеводневі енергоресурси, ризикують програти все.

Нам не по дорозі з північним сусідом

Україна стоїть перед вибором: залишитися залежною від Росії та замкнути себе в минулому, фінансуючи вуглеводневу та атомну енергетику, або надати пріоритет заходам з енергозбереження та розвитку відновлюваних джерел енергії, які дають енергетичну безпеку, незалежність та дозволяють розбудовувати сучасну економіку, побудовану на інноваціях.

Китай, Німеччина та Каліфорнія, на відміну від зубожілої економіки Росії, видаються кращими рольовими моделями.

Особливо примітною в цьому контексті є теперішня позиція уряду Росії, єдиної великої економіки, яка не ратифікувала Паризьку угоду. 10 жовтня на всесвітньому енергетичному  конгресі Володимир Путін озвучив таку заяву.

“Да, человечество движется в сторону “зеленой” энергетики. Это, безусловно, генеральный путь развития, правильный путь. Спрос на возобновляемую энергию растет опережающими темпами по сравнению с энергией из традиционных источников. Внедрение самых передовых технологий, в том числе таких, как распределенная генерация, мощные накопители и так называемые умные сети, способствует ускорению этого процесса. Но параллельно с этим потребление нефти и газа продолжает расти, хотя и не столь высокими темпами, как ранее”.

Фактично це визнання відсталості російської економіки та її критичної залежності від видобутку викопного палива. Однак навіть визнаючи, що російська економіка рухається в глухий кут, керівництво Росії все одно не збирається змінювати курс і прагне надалі існувати лише завдяки експорту вуглеводнів.

На кліматичних переговорах СОР22 в Марракеші Росія особливо відзначилася тим, що завзято пропагувала атомну енергетику як засіб для боротьби із змінами клімату, тоді як такій пропаганді вже ніхто не вірить. Навіть Франція вирішила зменшити частку атомної енергетики в енергобалансі та поступово перейти на відновлювані джерела енергії.

На конференцію приїхала ціла делегація “Росатома” разом з вуглеводневими лобістами. За відсталість у сфері розвитку ВДЕ, переслідування і репресії щодо екологічних активістів Росія отримала від міжнародної мережі Сlimate Action Network відзнаку “Копалина року”.

Тим часом індустріальні регіони Росії, де розташований промисловий спадок СРСР, все більше поринають в депресію і починають нагадувати сцени з пост-апокаліптичних фільмів.

Жодних системних інновацій в російський економіці не було з часів розпаду Радянського союзу. В таких умовах радикальні зміни неможливі, бо стабільність застою — це необхідна умова збереження авторитарного ладу.

Єдиний вихід — інноваційний розвиток

До 2040 року більшість потужностей теплової та атомної енергетики в Україні, навіть з урахуванням малоймовірного продовження терміну експлуатації енергоблоків АЕС, вичерпають свій граничний ресурс і будуть виведені з експлуатації.  

Щоб не відкотитися в кам'яний вік разом з Росією, перед Україною стоїть завдання перебудувати енергетичний сектор на сучасний лад.

На думку відомого німецького політика Ханса Йозефа Фелла, автора “зеленого тарифу” та людини, що стояла біля витоків Energiewende, розвиток відновлюваної енергетики та впровадження заходів з енергозбереження в Україні — єдиний шлях подолання залежності від імпортованих традиційних енергоресурсів, особливо газу та ядерного палива.

Також за “зеленими” проектами — економічне зростання, додаткова зайнятість населення, сталий енергетичний та промисловий розвиток країни.

Такі думки він висловив під час візиту в Україну у жовтні, зокрема на Форумі сталої енергетики 2016 та на “круглому столі” в комітеті Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу.

У цьому також переконаний голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Олесій Рябчин, який увійшов до складу офіційної делегації України на переговори СOP22 в Марракеші.

Відповідні заяви пролунали під час офіційної події в рамках переговорів, організованої за участю української делегації.

“Ми розуміємо, що із застарілою економікою та енергетичним сектором, який потребує дуже великих інвестицій, в нас немає іншого вибору, ніж модернізація. Інвестиції в інноваційний розвиток енергетики нам потрібні не стільки для розвитку, скільки для виживання. Ми час від часу потерпаємо від віялових відключень, а поклади енергетичного вугілля на сході України стали недоступними через окупацію. Саме тому ми ратифікували Паризьку угоду та боремося за кліматичні інвестиції”, — наголосив Рябчин.

Наразі економічні лідери світу та більшість країн, що розвиваються, беруть курс на інноваційний розвиток та заміщення викопного палива. Бути на узбіччі цих трансформацій для України не лише не вигідно, а й небезпечно, оскільки така політика залишає державу в енергетичній залежності від Росії та окупованих територій Донбасу.

Щоб не залишитися на узбіччі і не втратити унікальний економічний шанс, громадськості та інноваційному бізнесу в Україні слід брати на себе роль трансформаційних лідерів та починати будувати майбутнє, захищене від катастроф.

Олег САВИЦЬКИЙ