Дві складові “електорального дива”: чому у Франції провалилися ультраправі

Однак результати приємно шокували переважну більшість противників крайніх правих.

Після того як партія Ле Пен посіла лише третє місце, поступившись за кількістю мандатів у Нацзборах навіть президентській коаліції, виникло запитання: як могло статися таке електоральне диво?

Все-таки поразка

Увечері в неділю 7 липня, о 20:00, коли було оголошено попередні результати другого туру виборів, на обличчях багатьох людей, які сподівалися на перемогу ультраправої партії “Національне об'єднання”, була суміш здивування і розчарування.

Приховати ці почуття, здається, не зміг навіть голова партії Жордан Барделла. Барделлу, який стискав зуби, одразу ж взялася обіймати-втішати Марін Ле Пен.

Більш досвідчена політикиня, незабаром після цього вона заявила телеканалу TF1, що не вважає результат поразкою:

“У мене занадто багато досвіду для того, щоб бути розчарованою результатом, який подвоює кількість наших депутатів” (насправді чисельність “Нацоб'єднання” зросла з 89 до 143 мандатів, причому разом із союзниками. — Ред).

Однак тут слід порівнювати з тим, на що пані Ле Пен та її однопартійці сподівалися до того, як дізналися про результати, які їх нібито не розчарували.

Перед другим туром абсолютно всі провідні інститути вивчення громадської думки у Франції давали “Національному об'єднанню” перше місце, пророкуючи партії щонайменше 170 місць у парламенті, щонайбільше — 215-230 (одразу після першого туру прогнози були ще більш багатообіцяючими: аж до перетину планки абсолютної більшості у 289 мандатів).

Тоді як, вигравши за підсумками першого туру майже в 300 із 577 виборчих округів (у 39 із них депутатів від партії Ле Пен було обрано в першому турі), “Національне об'єднання” в підсумку примудрилося опуститися на третє місце в загальному заліку?

“Завжди робляться помилки, і я зробив кілька... Я визнаю свою частку відповідальності як за перемогу на європейських виборах, так і за вчорашню поразку”, — заявив Жордан Барделла в понеділок, 8 липня.

Відзначимо це важливе слово — поразка.

“Окрилені своїм тріумфом на європейських виборах і в першому турі виборів до Національних зборів, лепенівці мали намір розвинути свій успіх і використати дезорганізацію та стратегічні розбіжності своїх опонентів для перемоги у другому турі”, — пише AFP.

Тим паче, що на минулих виборах, у 2022-му, партія значно перевищила прогнози соціологів, виборовши 89 місць замість 40-50, які їй пророкували.

Тоді це був величезний успіх для партії Ле Пен, яка за підсумками парламентських виборів 2017 року мала всього вісім депутатів у Нацзборах.

Але сьогодні, з огляду на прогнози соціологів, і 143 виявилися “поразкою”.

Перша причина — “республіканський фронт”

Перша різниця нинішніх виборів із виборами 2022 року полягає в тому, що тоді не було створено “республіканського фронту”.

Ідеться про домовленість “прогресивних політичних сил”, що їхні кандидати, залежно від ситуації в кожному конкретному виборчому окрузі, перед другим туром знімуть свої кандидатури, закликавши проголосувати за кандидатів, які мають кращі шанси у двобої з представником “Нацоб'єднання”.

У другому турі “республіканський фронт” був створений у 224 виборчих округах із 501.

Саме його створення, безумовно, є першим за важливістю фактором, який збив ультраправу хвилю, що загрожувала накрити Францію (з усіма наслідками, що випливають з цього, для суспільного і політичного життя, а також для економіки).

“Заклик створити “республіканську греблю” (для недопущення вкрай правих) подіяв не лише на лівих виборців, що очевидно, а й на центристів, макроністів і правих, що є доволі цікавим уроком”, — зауважив у розмові з AFP політолог Фредерік Матонті.

Виборці інших партій справді злякалися тріумфу партії Ле Пен і його наслідків.

Подіяли і феєричні для “Нацоб'єднання” результати першого туру, і заклики політиків, і активна залученість представників громадянського суспільства (включно із зірками), і майже всіх найбільших ЗМІ, які закликали людей прийти на дільниці та “не допустити гіршого”.

Масштаб “передачі голосів” виборців від одних кандидатів “Республіканського фронту” до інших вражає.

Наприклад, виборці, які в першому турі голосували за представників лівого “Нового народного фронту”, у другому (у тих округах, де їхні кандидати знялися) масово підтримали представників інших партій.

Згідно зі спільним дослідженням Ipsos-Talan, кандидатів центристської президентської коаліції “Разом за Республіку” прийшли підтримати 72% лівих виборців, а кандидатів правої партії “Республіканці” — 70%.

Рівень солідарності прихильників макронівської коаліції “Разом за Республіку” був нижчий, але однаково високий: приблизно 50% із них у другому турі прийшли проголосувати за лівих кандидатів у разі їхньої дуелі з кандидатами партії Ле Пен-Барделли.

У підсумку “республіканський фронт” сприяв навіть переобранню до Нацзборів експрем'єрки Франції Елізабет Борн, яка у 2023-му, за дорученням президента Макрона, провела одну з найбільш непопулярних реформ останніх десятиліть — пенсійну.

Пройшли до парламенту і два десятки міністрів (поки що) чинного уряду Франції: при тому, що за підсумками першого туру, до того, як був створений “республіканський фронт”, жоден із них не зміг одразу потрапити до парламенту.

“Попри все, що можна сказати про “тривіалізацію” “Національного об'єднання” (тобто про звикання виборців до відчуття, що це “нормальна партія”. — Ред.), виборці, як і раніше, вважають її небезпечною і готові мобілізуватися за кандидатів, дуже далеких від їхніх вподобань”, — говорить агентству France-Presse політолог і професор Sciences Po Grenoble Саймон Персіко.

У підсумку з 224 округів, де був створений “республіканський фронт”, кандидати партії Ле Пен програли в 173.

Звісно, не обов'язково завжди тільки і саме з цієї причини, але в більшості випадків — безумовно.

Друга причина — “якість кандидатів”

Друга найголовніша причина того, що лепенівці не досягли результату, на який сподівалися, криється всередині самої партії.

Французькі ЗМІ перед другим туром “викривали” кандидатів “Нацоб'єднання” десятками — знаходячи їхні расистські, антисемітські, гомофобські висловлювання або витівки, демонструючи приклади їхньої кричущої некомпетентності...

Ситуація була настільки плачевною, що багато кандидатів від Ле Пен відмовлялися від участі в дебатах у своїх виборчих округах — вочевидь, з побоювання відлякати виборців.

Як сказав прем'єр-міністр Габріель Атталь, який очолював на цих виборах президентську коаліцію, викриваючи “передвиборчу операцію” вкрай правих із поширення fake news про намір уряду “призупинити закон про міграцію”:

“Ми не бачили вас у полі. Ви відмовилися від усіх дебатів, які були запропоновані вам зі мною цього тижня. Ваші кандидати сотнями заявляли, що не хочуть брати участь у дебатах у місцевій пресі, сподіваючись приховати свою непідготовленість. Ви запанікували через підняту завісу над вашою катастрофічною програмою і деякими з ваших кандидатів з їхніми расистськими, антисемітськими і гомофобними висловлюваннями. Французи заслуговують на краще, ніж ці трампістські методи”.

Сам Барделла, як зазначає France-Presse, під час теледебатів інколи виявляв коливання по суті питань, а його опоненти вказували на відхилення та двозначності у програмі його партії.

Один із найсерйозніших промахів Барделли (якщо не найсерйозніший) — заява, що “його уряд” заборонить обіймати посади у стратегічних галузях французам із подвійним громадянством (читай: іноземцям, які набули громадянства Франції).

З огляду на те, що французи, які мають інші громадянства, — це 5% населення країни, можна уявити, якою могла стати шкода від цієї передвиборчої обіцянки Барделли для його партії.

Помилка була настільки очевидною, що коли депутат Роже Шюдо обурився тим, що за часів президента Олланда посаду міністра освіти обіймала Нажат Валло-Белькасем, яка має громадянство Франції та Марокко (і яка, за словами Шюдо, нібито хотіла запровадити у французьких школах курс арабської мови), навіть Марін Ле Пен змушена була сказати, що приголомшена заявою свого однопартійця.

“Кастинг” був одним із найслабших місць “Національного об'єднання” на цих виборах.

Партія не змогла задовольнити попит виборців достатньою кількістю хоча б просто адекватних кандидатів.

Не дарма, ймовірно, вже за два дні після оголошення підсумків голосування пішов у відставку “за власним бажанням” 61-річний генеральний директор партії Жиль Пеннель, якого звинувачували у висуванні сумнівних кандидатур у різних виборчих округах.

У партії “рішення було прийняте із задоволенням”, ніхто не намагався утримувати Пеннеля, зазначає AFP. І це при тому, що Пеннель — ветеран лепенівської партії, який перебуває в ній із 1987 року.

Ефект від соціології

З урахуванням того, що результати “Національного об'єднання” виявилися значно нижчими за ті, що соціологи давали навіть із поправкою на створення “республіканського фронту”, постає логічне запитання про частку відповідальності інститутів вивчення суспільної думки.

Заперечувати той факт, що вони зі своїми прогнозами були не на висоті, важко. На своє виправдання вони наводять, головним чином, два доводи:

1) велика кількість виборчих округів, де ситуація була вкрай непередбачуваною (наприклад, приблизно в сорока округах переможець у другому турі отримав менш як 51%);

2) щільний графік між двома турами, з представленням кандидатур у вівторок о 18:00 і завершенням виборчої кампанії в п'ятницю ввечері, також не залишав місця для маневру, щоб оцінити динаміку останніх годин, що передували голосуванню.

“Очевидно, що кінцевий результат є сюрпризом. Жоден інститут вивчення суспільної думки не передбачав нічого, крім перемоги “Нацоб'єднання”,

визнав в інтерв'ю виданню La Depeche Гаель Сліман, президент інституту вивчення громадської думки Odoxa.

Намагаючись знайти причини, він послався на те, що ніколи раніше на парламентських виборах не було подібного “республіканського фронту”.

Щось подібне, щоправда, було на президентських виборах 2002 року, де опонентом чинного президента Жака Ширака несподівано став Жан-Марі Ле Пен. Однак на парламентських йдеться не про одну дуель між кандидатами, а про сотні таких дуелей.

Ще однією причиною неточності соцопитувань Сліман назвав неочікувано низький рівень кандидатів від партії Ле Пен: “До цього слід додати відеоролики, що нескінченно циркулювали в соціальних мережах, де ми могли бачити деяких з їхніх кандидатів, які ледь уміли сформулювати два речення, заплутувались у словах або ж не в змозі були представити свою програму”.

* * * * *

Якщо досвідчена Марін Ле Пен у перші ж хвилини після оголошення результатів заявила, що зовсім не засмучена підсумками (і навіть навпаки), і пообіцяла, що це лише початок, то формальному голові партії Жордану Барделлі знадобився певний час і, можливо, легке стимулювання з боку “господарки” партії.

Бо якщо в понеділок Барделла говорив про поразку, то в середу акценти вже змінилися.

10 липня, під час першого засідання нової парламентської фракції “Нацоб'єднання” в будівлі Національних зборів, Жордан Барделла закликав однопартійців: “Не дозволяйте собі піддаватися цьому медійному галасу, який полягає в поясненні, що загалом це поразка”.

“Зрозуміло, що ми хотіли б бути на чолі країни і французів, але це не поразка”, — додав він.

Він сказав це, “ніби переконуючи самого себе”, зазначила газета Libération.

Стаття початково опублікована на сайті Radio France Internationale і републікується з дозволу правовласника з редакційними скороченнями