Довіряй, але перевіряй: як українські банки обманюють позичальників

Наприкінці 2016 року набув чинності закон “Про споживче кредитування”, який регулює відносини між фінансовими установами та споживачами у питаннях надання кредитів.

Нові правила були покликані припинити зловживання з боку фінансових установ та захистити споживачів від шахраїв, проте цього не сталося.

Дослідження проекту USAID “Трансформація фінансового сектору” свідчить, що більшість українських банків не дотримується цих норм та порушує закон.

Дослідження складалося з двох хвиль: перша — перед набуттям законом чинності, друга — через рік після його ухвалення. Результати обох етапів показали, що майже 100% фінансових установ порушують права споживачів.

Як банки вводять в оману своїх клієнтів і як себе захистити, пояснює ЕП.

До яких порушень вдаються банки

“Кредити під 0%”

Проаналізувавши рекламу фінансових установ, дослідники не знайшли інформацію щодо реальної вартості кредиту в кожному четвертому матеріалі, а кожен п'ятий матеріал рекламує “безкоштовні кредити” без процентної ставки.

Проте після консультації з працівником банку стає відомо, що умови кредиту передбачають певний відсоток від кредитної ставки.

“Такі матеріали не є інформативними для позичальника. Вони не дають можливості оцінити, чи є сенс дізнаватися далі про вартість такого кредиту”, — пояснює керівник юридичного напряму проекту USAID “Трансформація фінансового сектору” Тетяна Грищенко.

Відсутність доступу клієнтів до паспорта споживчого кредиту

Паспорт споживчого кредиту — це документ, у якому банк перелічує основні умови кредитування, порядок повернення кредиту, інформацію щодо реальної річної процентної ставки.

Фінансова установа повинна видавати цей документ до укладення договору, а також викласти у загальний доступ на своєму сайті. У 90% досліджених банків споживачі отримали паспорт у момент укладання договору і не мали до нього доступу раніше.

Також паспорти не містили всієї необхідної інформації. Вони не давали можливості порівняти різні пропозиції кредитних продуктів та ухвалити проінформоване рішення.

Відмовитися від договору неможливо

За законом позичальник має 14 днів погоджувального періоду, протягом якого він може відмовитися від кредиту без пояснення причин, навіть якщо кредитні кошти вже видані.

У реальному житті консультанти кажуть, що відмовитися від кредиту не можна, адже договір погоджений банком, або відмова можлива лише протягом трьох днів. Це не відповідає вимогам законодавства.

Невідома реальна процентна ставка

Існує велика розбіжність між номінальною процентною ставкою, яку можна отримати під час первинної консультації, і реальною річною процентною ставкою, про яку споживач дізнається в момент підписання договору.

Близько 90% досліджених банків не зазначають розмір реальної річної процентної ставки ні в усному, ні в письмовому виглядах.

Фінансові установи продовжують практику стягнення високих комісій за надання та обслуговування кредитів, що також впливає на суму реальної річної процентної ставки.

Порушення права на дострокове повернення кредиту

Половина договорів містять положення, які порушують право позичальника на дострокове повернення кредиту.

Це відбувається за умови, коли позичальник не згоден з пропозицією фінансової установи збільшити розмір процентної ставки чи іншого платежу.

Обов'язковість страхування та вибір страхової компанії

В умовах кредитування зазначено, що страхування є волевиявленням споживача, проте на практиці консультанти вказують, що це обов'язкова процедура.

Більше того, у 100% випадків споживачам не давали можливості вибрати страхову компанію. Банки вказували тільки одну страхову компанію, з якою можна укласти договір.

Як себе захистити

По-перше, потрібно знати, на які кредити поширюється цей закон.

Він стосується лише позик, які надаються для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

По-друге, споживач повинен знати свої права та уважно читати умови договору.

Позичальник має право відмовитися від кредитного договору протягом 14 днів з моменту його укладання і раз на місяць отримувати інформацію про стан виконання зобов'язань та розмір заборгованості.

Також позичальник може самостійно обрати страхову компанію, якщо до пропонованого банком переліку входить менше трьох компаній.

“На жаль, споживач позбавлений права вносити свої пропозиції до змісту договорів про споживчий кредит. Тому договори потрібно уважно вивчати на предмет вимог, які чітко регламентовані в спеціальному законі”, — пояснює керівник практики банківського та фінансового права АО Suprema Lex Роман Оксанич.

По-третє, споживач може зафіксувати факт порушення закону фінансовою установою, звернутися із заявою до самого банку та захищати свої права у суді.

Крім того, споживач може написати скарги до Національного банку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, або Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Хоча треба визнати, що переліченим інстанціям бракує інструментів для боротьби з цими порушеннями.

Позичальник повинен знати свої права і самостійно контролювати їх дотримання. Він у жодному разі не повинен ставити підпис, не читаючи договір та інші документи.

Варто завжди просити банк надавати письмові роз'яснення незрозумілих умов, а при виборі банку звертати увагу на його репутацію та надійність.

Яніна КОРНІЄНКО