Допоможемо наглядовій раді “Енергоатома” відшукати їхні обов'язки

 Півтора місяця тому в “Енергоатома” з’явилася наглядова рада.

Новина тоді інтересу не викликала. До наглядових рад держкомпаній в Україні давно склалося іронічне ставлення, як до пристанища для відставних пенсіонерів і “своїх” чиновників. Що найчастіше недалеко від істини.

Поява в НАЕК від держави Тимофія Милованова (який не вперше входить до наглядової ради держкомпанії) спричинила нову хвилю жартів щодо “багаточлена”.

Від нової наглядової ради НАЕК “Енергоатом” очікували лише формальної “проштамповки” Петра Котіна з виконувача обов'язків на повноправного голову правління. На цьому основне завдання наглядової ради багато хто вважав би виконаним... Що, звичайно, сумно, але такі реалії.

Однак відсутність будь-яких новин від наглядової ради за шість тижнів інтригує. Як мінімум автоматичного “штампування” не відбулося. Тобто реальність може виявитися цікавішою за загальні очікування. Але ж в “Енергоатома” нині дуже напружений період.

Сьогодні на ньому тримається вся енергосистема країни — введення або виведення навіть одного блоку визначає наявність графіків відключень для десятків мільйонів людей. Узимку значення НАЕК буде критичним. І взагалі, компанія забезпечує більш як половину загального вироблення електроенергії в країні, — це тягар відповідальності.

А в “Енергоатома” і без цього непростий період.

По-перше, триває остаточний перехід на американське паливо. До повномасштабного вторгнення на ньому працювали лише шість із 15 блоків (чотири з яких залишилися на захопленій Запорізькій АЕС). Зараз же переводять сім блоків практично одночасно. Процес зовсім не простий. Американський Westinghouse раніше не брався й за перший блок Південноукраїнської АЕС. А палива для двох малих ВВЕР-440 Рівненської АЕС до цього року, крім Росії, у світі давно взагалі ніхто не виробляв. Westinghouse довелося терміново відновляти виробництво, причому на новому майданчику.

По-друге, змінюється й структура компанії та бізнесу.

Втрата найбільшої в Європі Запорізької АЕС — це не лише майже 40% вироблення та погіршення всіх фінансових показників, а й тисячі людей, долями яких НАЕК доводиться опікуватися.

А західних спостерігачів зможе паралельно здивувати й загальний рівень перевантаження компанії соцзобов'язаннями (вони ж ПСО). Атомники — основний донор тарифу для населення. За підсумками минулого року, чистий дохід від продажів становив 177,8 млрд грн. При цьому на дотації населенню пішло 125,5 млрд грн, або 71%.

Для Європи цифри шокуючі. Атомників і там залучають до соцнавантаження, але в тієї ж Électricité de France (французької, раптом що) за зниженими цінами продають 20—25% електроенергії, тобто втричі менше.

Після нещодавнього підвищення цін на електроенергію навантаження знизиться. Озвучувалася нова цифра в 108,3 млрд грн. Але й вона становить 60% від очікуваного доходу. Населення споживає 29 млрд кВт·год, і неважко порахувати, що НАЕК дотує кожен кіловат на 4—4,5 грн.

Спроби радикально знизити цю цифру під час війни навряд чи матимуть успіх. Особливо на тлі афери, що розгортається, щодо так званого швидкого добудування ядерних блоків Хмельницької АЕС.

До речі, по-третє, “хмельницьку аферу” ще спробуй реалізуй. З одного боку, дуже вже привабливі очікувані відрахування від схеми. З іншого — якщо щось виглядає, як качка, і крякає, як качка, найшвидше, це качка. Якщо за два-три роки нинішнє керівництво НАЕК так і не подало, у тому числі парламенту, хоч якийсь завалящий бізнес-план, але рветься закопувати мільярди доларів, це наводить на певні думки.

Було б цікаво дізнатися про оцінку такого рівня прийняття бізнес-рішень від того самого британця, нового члена наглядової ради, Тімоті Стоуна, який усю кар'єру займався інвестиційними проєктами в атомці.

А для наглядової ради визначитися у своєму ставленні до цього прожекту — прямий обов'язок. Кумедно, але це стосується обох членів від держави. Кабміну та офісу президента показували картинки з новими блоками, які ось-ось... але не особливо наголошували, що їхня реалізація потребуватиме різкого зростання цін для населення.

Наглядовій раді, якщо вона справді хоче контролювати процеси, варто чемно (але наполегливо) поцікавитися все ж таки результатами замовленого в Westinghouse аналізу варіантів завершення будівництва енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС. За ідеєю, його мають виконати до кінця цього року. Навесні ці терміни були ще раз підтверджені. Однак керівництво НАЕК збиралося розпочати монтаж уже поточного літа. Початок робіт на блоках до отримання аналізу (про відсутність ТЕО промовчимо) — безсумнівно, нове слово в атомному будівництві в цілому та в “найкращих світових практиках” зокрема. Оцінка того, що відбувається, від наглядової ради була б незайвою. Чи лише одного благословення пані Пріцкер достатньо для старту?

У такому разі шкода, що спецпредставниця США в Україні не уточнила джерел фінансування “атомізації всієї країни”.

Можлива купівля на вторинному ринку завислих у Болгарії реакторів — це від 26 до 31 млрд грн (утричі вище за збитки НАЕК за минулий рік). Те, що їх немає у фінансовому плані на цей рік, теж пропустимо.

Крім того, нещодавно НАЕК узагалі не рвалася будувати один із двох хмельницьких блоків (номер 4), і купівля обладнання для нього — лише наслідок того, що Софія продає або обидва реактори, або нічого...

А ще наглядовій раді варто поцікавитися, яким чином термін будівництва — за майже повної відсутності будівельних потужностей (що створюються нині практично з нуля) — упав з 5—6 років, відповідно до попереднього ТЕО, до обіцянок побудувати все за три роки. Іноземні специ могли б запозичити цінний досвід.

Це, до речі, не побажання чи прохання, а прямі обов'язки наглядової ради, яка, нагадаємо, повинна опікуватися фінансовим благополуччям компанії та врахуванням її ризиків. У досить небагатій країні триває війна, і оцінка ризику замороження величезних сум — функція не тільки наглядової ради, а й, як дуже люблять повторювати в “Енергоатомі”, компетентних органів.

НАЕК у цьому столітті зривала терміни всіх своїх великих об'єктів. Часто в рази. Отже, розбір польотів варто зробити до чергового зриву, а не на тлі завмерлого будівництва.

Добре, що тема інвестиційних ризиків зрозуміла новим членам наглядової ради. Наприклад, пан Стоун має корисний досвід роботи в компанії, яка безуспішно намагалася розпочати проєкт будівництва реакторів, а в американця Майкла Кріста є як тривалий досвід роботи в Європі, так і перебування в компанії Westinghouse у момент її банкрутства через невдале будівництво однієї з АЕС. Один із тих реакторів компанія, де вони так довго працювали, саме й продала (з великою знижкою) НАЕК.

“Енергоатом” тоді дуже обурило, що про угоду написали, як про купівлю “секонд-хенду”. Ефективні менеджери навіть подали до суду на український “Форбс”. Їхня позиція була: про нас тільки добре або нічого...

Погодьтеся, трішки песимістично. Компанія житиме, хоч би як менеджери старались.

Зараз же йдеться про контракти на купівлю другого реактора, який уже вісім років валяється в Штатах. Westinghouse потрібно почекати до кінця наступного року. Залишилися дрібниці — знайти гроші. Після чого він ще років вісім-десять і надалі лежатиме на тому самому місці, але платити за охорону буде вже НАЕК.

Банки кредитувати настільки шикарну угоду не рвуться, і обґрунтувати необхідність купівлі вже два роки не особливо виходить. Була невдалою і спроба оформити угоду через американський Export-Import Bank як допомогу Україні під час війни. Банкіри цілком справедливо вважають, що за оптимістичного терміну запуску 2033 року є чимало нагальніших потреб,  що дають швидкий ефект.

І так, це теж функції наглядової ради.

До речі, виходячи з гіпотези, що українські учасники в наглядовій раді не тільки для меблів, хотілося б чіткої позиції держави щодо локалізації обладнання в процесі.

Зараз Чехія, Польща та Болгарія збираються будувати нові ядерні блоки. При цьому локалізація обладнання на будівництві має бути забезпечена не нижче за 65%. А ми що плануємо, крім ресайклінгу?

Тривала історія з ремонтом турбіни другого блоку ХАЕС теж заслуговує на увагу. Абсолютно нічого смішного в тому, що компанія відмовляється від дуже необхідного ремонту турбіни, де втрачається мінімум 200 МВт потужності — аналог пристойного блоку на тепловій електростанції, — через “брак коштів” і водночас збирається заморожувати на багато років мінімум десятки мільярдів гривень.

І все-таки, може, настав час розрахувати, наскільки зростуть тарифи для населення при різних рівнях відмови від ПСО? Це сильно вплине на реалістичність усіляких проєктів.

Груба прикидка показує, що в песимістичному сценарії можливе їхнє зростання вдвічі, на рівень 9 грн. Природно, варіанти можуть бути різними, і Кабміну (як головному акціонеру) така інформація точно знадобилася б. Та й Верховній Раді була б нешкідливою.

Не сумніваюся, що члени наглядової ради в курсі, що фінансовими питаннями НАЕК займається зовсім не Міненерго, як може здатися, а Мінекономіки. Отже, велика медійна активність міністра енергетики та цілковите мовчання пані майбутнього прем'єра Юлії Свириденко про справи в НАЕК відображають що? Ступінь їхнього впливу? Зацікавленість? Залучення?

У цілому, наглядова рада, якщо хотіти там працювати, а не сидіти, — зовсім ненудне місце.

Кілька років тому один із нинішніх його нових членів Ярослав Неверович описував ризики та можливості України так: “Україна — багата країна порівняно з Литвою. Ми не маємо таких природних ресурсів і можливостей, які маєте ви. Очевидно, що головною проблемою України є відверте розкрадання державних грошей і ресурсів. Тож перше, що потрібно зробити, — це зупинити корупцію та розпочати реформування країни, паралельно налагоджуючи зв'язки з інвесторами. Крім того, невід'ємною частиною цього процесу є забезпечення прозорості, відкритості та надійності всіх державних установ”.

Додати нічого...

Пане Ярославе та його колеги, до справи!