Донецька вендета 4. Кінець

Це в принципі логічно пояснюється: прибравши місцевих “воров в законе” Брагін викликав на себе вогонь всього “воровського” руху колишнього Радянського Союзу.

Зокрема, згідно інформації з міліцейської папочки МВС України разом з ФСБ Росії перевіряло інформацію, що помсту Брагіну готує вірменський кримінал під головуванням авторитета Галастяна. Вірмени планували використати замінований вертоліт.

Отож у вбивстві самого Брагіна, яке сталося в жовтні 1995-того, можна розглядати версію кримінальної вендети. А ось з Щербанем все набагато складніше.

Нажаль в папочці з МВС, яка є у автора дуже мало оперативних повідомлень, які стосуються подій в кримінальному світі після 1995 року, які могли би пояснити безліч темних плям. Але все-таки кілька досить цікавих повідомлень зустрічається.

Зокрема, повідомлення про те, що у 1995-тому у “люксів” Брагіна з'явилися нові проблема — президент Леонід Кучма на відміну від Леоніда Кравчука вважав за потрібне застромити носа в донецькі справи.

Цікавість Києва підбили і вороги Брагіна авторитети брати Долідзе. Зокрема, в папці можна знайти інформацію, як в 1995-тому, ще до вбивства Брагіна брати Долідзе починають шукати сприяння (як не смішно це звучить) у центральних правоохоронних органах.

Зокрема, братами Долідзе тоді був викрадений бойовик Юрія Іванющенка — Салаватов. Його замкнули в гаражі в Алчевську де, під тортурами змусили розповісти на камеру всі скоєні ним злочини та причетність до них Аліка Грека. На плівках начебто фігурували і покази на Ахметова. Плівку Долідзе передали в МВС і СБУ України.

І Київ відреагував. Отож 4 серпня 1995 року Ахата Брагіна затримує СБУ. Група з СБУ та МВС, які приїхали з Києва проводять обшук в ботанічному саду Донбаса. Однак начебто нічого не знаходять і через три дні Аліка Грека було звільнено з СІЗО.

А через півтора місяця його було вбито. Правда цікавий збіг у часі?

А ще цікаво, де нині плівка Салавата? І чому брати Долідзе давно мертві, а ось Салаватов живий та здоровий? За інформацією автора, оселився в Києві та живе непогано.

Чому за здачу його не покарали свої? Наприклад Немсадзе без проблем знищував членів своєї банди за найменшу провину, як демонструє приклад братів Мишакових, про яких автор розповідала вище. Що ж стосується Салавата згідно інформації з міліцейської папки “він з'явився до “смотрящего Юрія і все розповів, а той йому сказав своє зізнання змиєш кров'ю”. В результаті Салаватов начебто застрелив одного з братів Григорія, щоправда лише через три роки, і суто символічно відсидів у в'язниці.

Згідно міліцейської папочки на слідстві Салаватов стверджував що Брагіна вбили “брати Долідзе”. Міліцейська версія про банду Кушніра не йде в розріз з розповідями Салавата. Кушнір і Долідзе тоді були в одному човні.
 

 

Однак не менш популярною в народі, зокрема на Донбасі, є неофіційна і дуже живуча версія про причетність Рината Ахметова. І справді, не може не дивувати чому під час вибуху на стадіоні “Шахтар” поряд Брагіним не було його правої руки — Ахметова. Він начебто запізнився, бо вирішив прогулятися пішки...

Ахметову щастило і надалі — згодом саме він став спадкоємцем імперії Брагіна.

А пізніше, після розстрілу в Донецькому аеропорту Євгена Щербаня, Ахметов став і спадкоємцем бізнес імперії Щербаня. До речі, ще до смерті нардепа Ахметов інтегрувався в деякі структури Щербаня, як молодший партнер. Наприклад, автор знайшов фірму “Гефест CS”, що була створена після смерті Брагіна, де засновниками були сини нардепа Євгена Щербаня (Руслан та Євген) разом з сином губернатора Володимира Щербаня Артемом і дружиною Рината Ахметова Лілією Смірновою.

А ось коли Євген Щербань загинув, його синам дуже мало лишилося в спадок від бізнесу їх батька. Практично нічого. Бізнес братів Щербанів і нині доволі скромний: трошки в сільському господарстві, трохи в будівництві, транспортних послугах та доля в заводі з виробництва черепиці.

Також треба згадати, що в бізнес імперію Ахметова по-суті влилися активи Олександра Момота, Олександра Шведченка та Сергія Романа після того, як вони були вбиті в 1996-1997 роках.

На Донбасі загинуло від куль чимало інших бізнесменів, але цих не можна не згадати в контексті вбивства Щербаня. Дуже багато ниточок єднало всіх цих людей з Брагіним і Щербанем і дуже підозріло всі вони загинули в один рік — 1996-тий. Лише Роману вдалося відтермінувати свою смерть. Він втік у Швейцарію. Однак варто йому було повернутися на Батьківщину — спіймав кулю.

Цікава деталь, якось автор мала розмову з одним з діячів кримінального світу бурхливих 90-тих на прізвисько Бакал. До речі, Бакал був майже сусідом Ахметова. Його укріплений будинок (паркан висотою з “міжгірський” і масивні ковані ворота з гербом, де зображена рука з хустинкою, що тягнеться з загратованого тюремного віконця) знаходиться в тому районі, де народився і вперше прославив своє ім'я Ринат Ахметов. Так от цей Бакал розповів, що Роман вважав себе конкурентом Ахметова, тобто мав бажання зайняти місце вбитого Ахата Брагіна. А зайняв — поряд. На цвинтарі...

Після його смерті в 1997-му році фірма “Юг”, де Роман був співвласником повністю відійшла Борису Колеснікову, бо інший співвласник Олександр Шведченко був вбитий, ще раніше.

Шведченко, до речі, був дуже близький до Щербаня. Наприклад, офіс його головної компании “АлМар” знаходився в ДК ім. Франко разом з “АТОНом” Щербаня. І після трагедії в донецькому аеропорту він публічно заявляв, що буде наступним.

Так і сталося, і тоді інша фірма Шведченка “Скандінг-Юг”, яка володіла частиною Центрального ринку Донецька, який контролював Алік Грек, також дісталася Колеснікову.

Також був вбитий Олександр Момот, який дуже вдало протоптав доріжки для донбаського металу на західні ринки. Його дітище трейдер металопродукції швейцарська компанія “Леман Комодітес” нині належить до бізнес-імперії Ахметова.

Так само, як і Єнакіївський металургійний завод, який нині офіційно вважається активом Ахметова, раніше був контрольований “Данко” (структура Момотів), а потім такими цікавими особистостями, як Юрій Іванющенко та Анатолій Зуєв, якого в Єнакієве називали кумом Віктора Януковича.

Про це можна прочитати ось в цьому документі з міліцейської папочки:

 

Отже резонансні вбивства на Донбасі зіграли на руку Ринату Ахметову. Однак не лише йому.

В цьому контексті можна згадати і Леоніда Кучму.

Адже перед тим, як загинути Євген Щербань почав цікавитися Президентськими виборами. Він вважав, що наступним Президентом мусить стати ставленик донбаського регіону. Великі статки Щербаня, а також донецький виборець, який традиційно голосує так, як скаже господар області (тут треба згадати, що кожний десятий виборець живе в Донбасі), становило справжню загрозу для Леоніда Кучми.

Отож Кучма почав баламутити воду в Донецьку при посередництві прем'єра Лазаренка і отримувати перші перемоги. Зокрема Президент звільнив з посади губернатора Володимира Щербаня, який був близький Євгену Щербаню і на його місце в липні 1996-го року Леонід Кучма призначив губернатором людину Лазаренка, члена його партії “Громада”, вугільного міністра уряду Лазаренка — Сергія Полякова. І тут найцікавіше — губернатор від Лазаренка був “укріплений” тоді нікому не відомим Віктором Януковичем, який стає заступником губернатора.

Правда все це дивно? А особливо, якщо зважити, що Янукович ніколи публічно не хвалився, що вперше прийшов у владу в команді Лазаренка.

Отже, як бачимо на момент вбивства Щербаня, конфлікт Лазаренка з “донецькими” не був з розряду “шаблі на голо”. Розклад сил в обладержадміністрації доводить, що таки існували якісь домовленості, прем'єра Лазаренка та Президента Кучми з окремими сильними фігурами Донбасу. Опосередковано це підтверджує подальша доля Сергія Полякова — цього місточка між “дніпропетровськими” і “ахметівсько-януковськими”. Бо в наступні роки він підтримував близький зв'язок з двома берегами. Після звільнення з посади губернатора, Поляков керував Донецькою партією “Громада”, в 1998 році пішов у Верховну Раду в списку “Громади” (наприкінці першої десятки), а отже був людиною Лазаренка. Так само певний час він лишався близьким і Віктору Януковичу, зокрема працював в його першому уряді міністром екології.

Тому доволі абсурдно виглядають потуги генпрокуратури Януковича повісити вбивство Щербаня на Лазаренка, коли сам Янукович під час “ліквідації” Щербаня працював в команді Лазаренка.

Звідки взявся Янукович у тій команді? Офіційно прийшов з посади генерального директора Донецького територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту “Донецькавтотранс”. Не офіційно — це була кандидатура Ахметова-Іванющенка.

Через місяць після призначення, у вересні 1996, Янукович вже стає першим заступником губернатора від Лазаренка. Потім в аеропорту вбивають Євгена Щербаня і досить скоро Янукович доростає до губернатора області. Нагадаю, губернатора призначає Президент, отже знову домовленості Ахметова з Кучмою? А з ким ще? Хто ще лишився живий на Донбасі з ким міг домовлятися Кучма про кар'єрне зростання Віктора Федоровича?

Від тих дуже цікавих домовленостей 1996-того року і починається кар'єрний злет Віктора Януковича аж до Президентства.

Своє отримав і Кучма. В першу чергу — другий строк Президентства. Адже після загибелі Щербаня і Чорновола у нього не було серйозних конкурентів на виборах 1999 року і він легко розіграв карту з Симоненком.

Що стосується Донбасу, після смерті Щербаня його спадкоємцям — тандему Ахметов-Янукович ще треба було підрости. І поки вони росли, Донбас підтримував Кучму. На виборах 1999 року Донбас дав Кучмі більше голосів ніж рідна Дніпропетровська область. А на виборах 2002 році результати, ще вражаючі: партія Кучми “За ЄдУ”, взяла найбільше голосів у Донецькій області майже 37%, для порівняння у Криму лише 5%, а в рідній Кучмі Дніпропетровській області 11%. Кучма в свою чергу не ліз в донецькі справи: СБУ і МВС не приїжджали в шикарні маєтки Донецька, а бюджет справно закидав мільярди за мільярдами в чорну діру — вугільну галузь.

Поки Кучма царював “донецькі” в першу чергу підчистили тили, прибрали всіх своїх старих ворогів.

У 1998-мому були вбиті брати Долідзе.

Цікаво, що в Єнакієво нині живе син Григорія Долідзе — Арсен. За інформацією автора дитина головного ворога Брагіна-Ахметова на повному забезпечені “єнакіївських”. Це особливий цинізм “донецьких” вбити батька і вигодувати його сина. Це що мінімізація ризиків на майбутнє?

Так само в 1998-мому були вбиті члени банди Кушніра, на яких дуже зручно було повісити всі резонансні вбивства. Помер сам Кушнір, до речі, за досить загадкових обставинах. Він загинув в медчастині СІЗО N3 міста Донецька, коли майже повністю оговтався від поранення, отриманого під час замаху. Офіційно він помер від нещасного випадку, йому начебто випадково ввели ліки, які викликали анафілактичний шок.

На фото цікавий фрагмент з міліцейської папочки, який свідчить, що хтось намагався спровокувати людей Долідзе на вбивство партнера Євгена Щербаня- губернатора Володимира Щербаня.

До речі, згідно міліцейської папки в березні 1998 року по кримінальній справі за фактом замаху на вбивство Кушніра затримувався — Кий Сергій Вікторович, дуже схожий на нинішнього народного депутата України, а також партнера по бізнесу Колесникова та Ахметова.
І після цього в Донецьку запанував “мир та спокій”. Ні, бізнесменів, журналістів продовжили вбивати, але тих, хто працював з “люксами” вже ніхто не займав.
Так сучасний “донецький клан” підім'яв під себе весь Донбас: кримінальний, політичний бізнесовий, далі на всеукраїнський рівень його потягнув Кучма. В 2004-тому Майдану вдалося відбити атаку. Проте в 2010 українці цілком легітимно здали донецькому клану всю країну. І продовжуємо здавати своєю байдужістю і зневірою.