Донбас вислизає з обіймів Януковича

У дієвості формули “Донбасс порожняк не гонит” — Віктор Федорович мав наочно переконатися на голодних протестах чорнобильців у самому серці шахтарської столиці. Цей лакмусовий папірець лише показав окрему частину бід, з якими стикається потенційний електорат Партії регіонів.

З іншого боку — чи не кожен пересічний донецький усе більше відчуває розчарування в приході до влади свого “месії”.

Химерні речі

Добродій Янукович ніколи не приховував, що Східний та Південний регіони майже за будь-яких обставин на парламентських виборах забезпечували перемогу біло-блакитній команді. Лаври переможця, здебільшого, регіонали брали на кістках недолугої або непродуманої політики помаранчевих.

Не відмовлявся Янукович і компанія й від застосування піар-технологічних гасел, часом протиставленого характеру, на кшталт “Схід і Захід”, які в загальній картині плюсували рейтингові дивіденди. Наобіцявши електорату сім мішків гречаної вовни, слуги народу з Партії регіонів, опинившись у ВР, продовжували конвертувати державні багатства в приватні/сімейні бізнес-імперії.

Таким чином на пострадянському обрії раптово зійшли зірки новітніх скоробагатьків із пропискою “made in Donbass”.

Віктор Федорович мав би чудово розуміти: терпець земляків не залізний. Тож рано чи пізно доведеться відповідати за позичені в сірка очі.

І як би влада не прищеплювала мешканцю Донбасу дисциплінованість в оплаті комунальних платежів через білбордне “опудало” диктатора Йосипа Сталіна, гаманець східняка в мить не стане товстішим.

До речі, Міжнародний центр перспективних досліджень без зайвих домальовок назвав речі своїми іменами. Відповідно до підрахунків Центру, якість життя в південно-східній смузі є найнижчою.

Серед 27 областей/територій України, Запоріжжя — на 22-му місці, Миколаїв — на 23-му, Херсон — на 24-му, Луганськ — на 25-му. В аутсайдери записалися Донецьк і Дніпропетровськ, відповідно, 26 і 27 позиція.

Парадокс, але вони мають найвищий рівень ВВП на особу серед інших областей держави.

При підрахунку якості життя експерти Центру брали до уваги матеріальний добробут, освіту, здоров'я, безпеку та екологію. Так ось, почесний статус регіонів “екологічних лих” присвоєно Донецькій і Дніпропетровській областям. Їх визнано найбільш забрудненими територіями.

Що стосується критерію освіти, то тут є не менші проблеми. За результатами дослідження, Харківська, Одеська та Дніпропетровська області є найбільш освіченими областями України, але мають низькі результати за середнім балом зовнішнього тестування. Чому?.. Водночас західні області демонструють переважно вищі результати за середнім балом зовнішнього тестування.

Попри невтішні цифри з донбаських фронтів, діюча влада продовжує тишком всмоктувати, як пилососом, гори негативної інформації та невирішених проблем.

Якщо, борони Господь, щось піде не так, кандидати на цапів-відбувайлів уже готові.

Проте президент вочевидь не готовий надати стратегічний план розвитку південно-східних територій, окрім чергових словесних порцій про дружбу з Російською Федерацією та вибудовування жорсткої вертикалі на Кримському півострові.

Цинізм вищого ґатунку

З астрономічною швидкістю розповідати, що ж насправді відбувається в Донецьку, взявся заступник голови фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко. У коментарі Радіо “Свобода” він без докору сумління сказав, що влада не повинна відчувати своєї відповідальності за смерть учасника акції протесту в Донецьку.

“До цієї смерті нинішня влада має дуже опосередковане відношення. Акції протесту — це лише мобілізаційна перевірка тих, хто має працювати постійно на акціях протесту лише заради захоплення влади.

Ці акції скеровуються з одного місця — ті ж самі політичні сили, які не можуть жити без влади. А інструментарій вони мають той самий.

Жодних революцій у країні не буде. Ніхто не дасть із вилами чи з кийками захоплювати владу”, — заявив Колесніченко.

Ось так, одним помахом руки пан Вадим розділив чорнобильців на другосортний матеріал. Як Понтій Пілат, влада знову вмила руки, всмоктавши черговий апеляційний посил у власний брудний пилосос. Рано чи пізно із цього переповненого апарату таки доведеться витрясати “сміття”, але наразі це менше кого хвилює.

Як показує практика, гасло “Почую кожного” — стало влучним анекдотом для глухонімої влади.

Віталій ТАРАНЕНКО