Чому реструктуризація держборгу призведе до дефолту України

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, у зв'язку з пандемією коронавірусу та економічною кризою, заявив про необхідність реструктуризації зовнішнього державного боргу, який Україна має виплатити в 2020 році.

Хоч міністр Аваков і не є відповідальним за фінанси в Уряді, він позиціонує себе як впливова людина у владі і намагається вирішувати питання, які не стосуються сфери його відповідальності.

Реструктуризація зовнішнього боргу - це зміна умов повернення боргу боржником. Вона може передбачати зміну відсоткової ставки, збільшення терміну повернення боргу, або введення кредитних канікул.

Однак реструктуризація боргу завжди означає неможливість позичальника розрахуватися за своїми боргами і втрату довіри зі сторони кредиторів.

Тобто реструктуризація зовнішнього державного боргу України — це фактично дефолт.

Заява Авакова про реструктуризацію боргу збігається з поглядами олігарха Ігоря Коломойського, який раніше напряму, а зараз через своїх лобістів, пропагує ідею дефолту України.

Дефолт Коломойському потрібен, оскільки він зірве співпрацю України з основним кредитором — Міжнародним валютним фондом (МВФ), який наполягає на прийнятті закону, що гарантуватиме неповернення банків колишнім власникам.

В народі цей закон прозвали “антиколомойським”, оскільки, в першу чергу, він стосується захисту інтересів держави у справі націоналізації Приватбанку, після того як колишні власники Коломойський та Боголюбов вивели з нього $5,5 млрд.

За даними Міністерства фінансів, на 2020 рік загальні виплати за державним боргом передбачені на рівні 423,6 млрд грн, з яких 59,2%, або 250,7 млрд грн — виплати за державним внутрішнім боргом та 40,8%, або 172,9 млрд грн — виплати за державним зовнішнім боргом.

В тому числі, Міжнародному валютному фонду в поточному році Україна має виплатити $1,35 млрд, плюс $280 млн відсоткових платежів. Піки виплат за кредитом МВФ припадають на перший та третій квартал — $613 та $606 млн відповідно.

В травні Україна має погасити облігації на $1 млрд, випущені під гарантії США, у липні — кредит на 600 мільйонів євро від ЄС, а у вересні — $1,4 млрд за єврооблігаціями.

Оскільки ідею реструктуризації зовнішнього державного боргу України почали просувати впливові міністри в уряді, БізнесЦензор попросив економістів пояснити, чи дійсно Україні потрібна реструктуризація і до чого це призведе?

Олександр Паращій, керівник аналітичного департаменту компанії Concorde Capital

Реструктуризація боргу — це і є дефолт. Якщо у 2015 році ми безболісно реструктурували зовнішній борг, то це зовсім не означає, що ми можемо це так само безболісно зробити і в цьому році. Тоді, в 2015 році, реструктуризація була наслідком російської агресії, через яку ми втратили значну частину території, економіки та валютної виручки — в результаті отримали падіння виробництва і ВВП, девальвацію, спустошення золотовалютних резервів та критичний рівень боргу до ВВП.

І головне — зважаючи на це все, ініціатором реструктуризації українського боргу був МВФ, який іншого виходу для України не бачив.

Зараз підстав для реструктуризації немає: співвідношення боргу до ВВП — в розумних рамках, золотовалютні резерви — на багаторічних максимумах, а МВФ переконати у необхідності реструктуризації не вийде.

В таких умовах, розмови про реструктуризацію просто підривають довіру західних партнерів до Уряду. Єдина проблема, що є в України — це великі зовнішні виплати, що припадають на найближчий час. Але з підтримкою МВФ та інших західних партнерів, ця проблема вирішується.

Якщо ми спробуємо реструктурувати зовнішній борг — то ми матимемо більше проблем, ніж переваг. Так, максимум, що ми зможемо зекономити — це $1,4 млрд, які має Мінфін погасити приватним кредиторам у вересні. Усі інші зовнішні борги (перед західними країнами та МФО) — у розмірі десь $2,7 млрд — нам все одно доведеться погасити, якщо ми не хочемо стати вигнанцями на заході.

Водночас від реструктуризації програти ми можемо більше: недовіра до фінансової системи України — недовіра до гривні — знецінення гривні — зубожіння — падіння довіри до влади.

Михайло Демків, фінансовий аналітик групи ICU

Ідея з дефолтом України — шкідлива, оскільки має більше мінусів, ніж плюсів. В структурі запозичень держави переважають внутрішні кредитори — Нацбанк, державні банки та приватний сектор.

Цілком ймовірно можна очікувати перевкладання цих гравців у нові випуски ОВДП.

Серед зовнішніх кредиторів України: МВФ, Світовий банк, Єврокомісія, на нові транші яких ми претендуємо.

Окрім того, в травні гасяться євробонди України, випущені під державні гарантії США. А з союзниками не варто рвати відносини.

В результаті залишається невелика частина кредиторів, перед якими можна реструктуризувати борги (на $1,2 млрд).

А тепер негативні моменти дефолту: для України на тривалий час закриваються ринки капіталу, коло офіційних кредиторів буде обмежено і розпочнеться різкий відплив капіталу (інвестори будуть виводити валюту з країни- БЦ).

І якщо уряд спробує зупинити відтік адміністративними обмеженнями, то отримає ще більший відтік капіталу й дефіцит валюти.

В результаті, гривня значно девальвує, а середня зарплата по країні скотиться з рекордно високих значень до $100-200.

Водночас від дефолту та сильної девальвації гривні виграє бізнес, який орієнтований на експорт сировини, оскільки рівень зарплати в Україні для такого бізнесу є елементом видатків, а не джерелом потенційного доходу.

Олена Білан, головний економіст Dragon Capital

Будь-яка реструктуризація боргу, крім випадку зміни умов за добровільною згодою сторін, є технічним дефолтом.

Зараз нагальної потреби проводити реструктуризацію державного боргу немає, бо боргові виплати за єврооблігаціями, за якими можна провести таку операцію, припадають на вересень.

Марія Репко, заступниця директора Центра економічної стратегії

Більшість країн зараз приймають рішення про збільшення бюджетного дефіциту. Причин для цього дві: по-перше, зниження доходів бюджетів, викликане карантинними заходами, що приводять до економічного спаду, по-друге — необхідністю фінансувати величезні медичні витрати та надавати підтримку тим, хто постраждав через карантин — втратив роботу чи був змушений зупинити виробництво.

Різниця між розвиненими країнами та всіма іншими в даному випадку в тому, що розвиненим країнам легко взяти кошти в борг на ринку, щоб профінансувати це зростання дефіциту. Процентні ставки по боргах країн G7 останнім часом знижуються, і для багатьох вже становлять нижче 1% річних. При цьому країнам, що розвиваються, через низькі рейтинги у борг давати ніхто не поспішає, а єврооблігації торгуються під дуже високі ставки, до 15% річних.

Тому Україні набагато важче профінансувати дефіцит, ніж, скажімо, Великобританії, чи США, чи Німеччині, чи навіть Італії. То що можна зробити?

В України немає можливості випустити єврооблігації чи залучити кошти приватних кредиторів під прийнятну процентну ставку. Тому єдиний спосіб профінансувати витрати та покрити діру в бюджеті, що неминуче утвориться через карантин, — це залучити кошти МВФ та інших іноземних донорів. Решта варіантів — дефолт, реструктуризація, друк коштів НБУ для покриття бюджетного дефіциту — в тій чи іншій мірі принесуть шкоду економіці.

Юрій ВІННІЧУК