Чому провалилася система безпеки Ізраїлю. Чого варто навчитися країнам

 22 роки минуло від, як раніше вважали, наймасштабнішої в історії терористичної атаки, що сталася 11 вересня 2001 року у США. Проте кілька днів тому відносно невелика терористична організація ХАМАС зуміла затьмарити “Аль-Каїду” бен Ладена і здійснити безпрецедентний напад на Ізраїль.

 

Аванпост включає вежу, оснащену кулеметом, яким дистанційно керують спостерігачі на іншій позиції. ХАМАС запустив дрон, підірвав кулемет на даху аванпосту і паралізував усю систему.

Командний пункт з жінками-спостерігачами — це war room на військовій базі поблизу кордону. Цілодобово десятки спостерігачів сидять перед екранами, з'єднаними з камерами, що виходять на прикордонну огорожу. Вони бачать кожен рух на межі, знають, як викликати війська або активувати стрілецьку установку. ХАМАС нейтралізував камери спостереження протитанковими ракетами.

Терористи інтенсивно використовували дрони в атаках. Скеровували їх на танки, спостережні позиції чи солдатів на заставах. Про загрозу від безпілотників з Гази Армія оборони Ізраїлю знала щонайменше з 2010 року. Проте оборонне відомство нічого не робило, аби запобігти їй.

Індикативна огорожа між Газою та Ізраїлем повинна попереджати про кожен контакт. У суботу вранці бойовики прорвали її в кількох місцях, улаштувавши вибухи. І ніхто не відправив у ці сектори додаткових сил. Поки що невідомо, чи надійшов сигнал в оперативні штаби, розташовані поза межами ділянки, підпорядкованої дивізіону в Газі, і хто знав про прорив паркану.

Система командування і контролю: ХАМАС зумів паралізувати передову її частину в Секторі Гази. ЦАХАЛ дістався окупованих кібуців лише приблизно за 3,5 години після початку атаки, а населених пунктів, що розміщені на півдні, — за шість годин або навіть більше.

Багато питань залишаються відкритими. Схоже, що це був збій у роботі кількох систем одночасно. Однак ми вже можемо спробувати оцінити, чому це відбулося.

Держава Ізраїль — на рівні і політичного, і військового командування — була переконана, що оборонні системи, побудовані довкола Гази, забезпечать належну відповідь у разі вторгнення сил ХАМАС у кібуци і громади довкола сектора. Водночас друга частина цієї концепції, яка зазнала краху, полягала в тому, що інша сторона, тобто ХАМАС, не планувала такої операції, що її інтересом було умиротворення, а не розв’язання війни. Тож політичні та військові еліти опинилися в пастці цієї концепції. Навіть якби попередження пролунало, люди, які ухвалюють рішення, не змінили б своєї позиції.

Ця концепція виникла не на порожньому місці. Таким було бачення політичного керівництва країни. Якщо говорити про пріоритетність, роками воно сприймало сили ХАМАС як меншу загрозу порівняно з тим, що діється в Юдеї та Самарії — туди змусили перенаправити величезні ресурси розвідки і засобів. Армія, основою якої є регулярні війська, у протистоянні потужним загрозам по всьому периметру держави повинна розставляти пріоритети. Тоді як відволікання сил в одну область неминуче позначається на розвідувальних ресурсах іншої.

З точки зору іранців і ХАМАС час для нападу був обраний ідеально. Єврейські свята і субота. Коли бойові наряди, які ЦАХАЛ залишає на базах, відносно нечисленні. Багато солдатів їдуть додому, щоб відсвяткувати із сім'ями, тож якщо планувати атаку, то найкраще на свята і вихідні.

Однак перш за все це безпрецедентний провал розвідки всіх спецслужб Ізраїлю. Моссад не зважив на зустріч представників Ірану, терористичної організації “Хезболла” і керівництва ХАМАС у Катарі і Туреччині. Розвідувальне управління, особливо контррозвідка ШАБАК, не змогли ідентифікувати підготовчі заходи до теракту. А тривали вони дуже довго — утаємниченими мусили бути десятки людей.

Такий провал пов'язаний не тільки зі згаданою концепцією, а й з фіаско в системі збору розвідувальної інформації в Державі Ізраїль. Нездатність завербувати джерела в стратегічних центрах ХАМАС, неспроможність зрозуміти розвіддані, інвестувати ресурси в боротьбу з ХАМАС. Розвідувальні служби Ізраїлю щодня занурені в протидію іранському ядерному проєкту, запобігання терористичним атакам за кордоном, вони збирають відомості про цілі для екстрених атак, особливо про об'єкти “Хезболли” в Лівані та Секторі Гази. За попередніми даними, ХАМАС спільно з іранцями розробив надсекретну систему зв'язку, невідому Ізраїлю, за допомогою якої планували всю операцію. Підготовка, я припускаю, йшла не в Секторі Гази, а за кордоном. То де ж тоді був Моссад? А для Моссаду ХАМАС є останнім пріоритетом.

Перед атакою ХАМАС була низка ознак того, що червоне світло нарешті слід увімкнути, проте хибна концепція інтерпретувала ці дані по-іншому.

Так, 12 вересня відбулися щорічні навчання військового крила терористичних угруповань у Секторі Гази, сухопутні і морські маневри, включно з ракетними пусками на воді. 22 вересня, вперше за два роки, з території Гази запустили запалювальні кулі, в результаті чого в околицях спалахнули пожежі. Кулі підіймали в повітря і в наступні дні. 24 вересня ХАМАС, “Ісламський джихад” і Народний фронт визволення Палестини вирішили посилити заходи безпеки і координацію. 3 жовтня військово-терористичне крило “Ісламського джихаду” провело військові маневри, під час яких бойовики імітували напад на танки ЦАХАЛ, запускали ракети в море і т. д. Усі це потрактували як навчання, а не як обман. Ніхто не очікував серйозного безпекового інциденту.

Інший сигнал був пов'язаний з майбутніми виборами в керівництві ХАМАС, у політичний комітет цього терористичного руху, котрі завжди породжували боротьбу між конкурентами щодо військової стратегії, яку вони мають намір реалізувати після обрання. Кожен кандидат прагнув представити особливо жорстку і зухвалу лінію.

Процес виборів завершиться наприкінці жовтня. На посаду голови політвиконкому претендують двоє — Ях'я Сінвар і Салех аль-Арурі. Перший нині очолює ХАМАС у Газі. Аль-Арурі — друга людина в політичному комітеті після Ісмаїла Ханії, термін повноважень котрого невдовзі спливає. Аль-Арурі вважають украй радикальним, він працював над зближенням ХАМАСу з Іраном і збільшенням кількості терактів. Сінвара, з іншого боку, називають більш прагматичним елементом у терористичній організації.

Салах аль-Арурі

 

Минулий рік засвідчив, що Салах аль-Арурі справді впливова фігура в ХАМАС, тому можна було припустити, що рух підтримає концепцію війни.

Окрім безпрецедентного краху розвідки та сил безпеки, Держава Ізраїль за останній рік пережила низку потрясінь, вони теж суттєво вплинули на силові органи. Революція державного устрою, яку намагався здійснити ізраїльський уряд, спричинила дуже глибокий розкол у суспільстві й армії. Пілоти та розвідники з усіх підрозділів навіть оголосили, що припиняють службу. Тож упродовж останнього року ізраїльські військові переймалися передусім тим, щоб структура держави не розвалилася, і менше підготовкою до війни. Політичне керівництво безвідповідально публічно атакувало військове командування, принижуючи і завдаючи особистої шкоди. Відмовилося прислухатися до його попереджень, що дії уряду завдають серйозних збитків і створюють величезну спокусу ворогам, додають їм віри, що вони мають силу знищити Державу Ізраїль.

7 жовтня 2023 року — знакова подія в житті Ізраїлю, але її уроки повинні засвоїти країни всього світу. Концепції не повинні поглинати держави, політичне керівництво не повинно шкодити своїй армії і системі безпеки. Розвідувальну інформацію слід оцінювати з різних сторін. І завжди треба скептично ставитися до ситуації. Технології не можуть замінити людей, вони здатні допомогти, але не замінити. А найголовніше — будьте скромними і помірними: навіть якщо опонент сприймається як слабший за вас. Опонент, якого сприймаєте як слабкого, іноді найнебезпечніший.

Егуд ЛЕВІ, Легенда Моссаду, колишній високопоставлений співробітник зовнішньої розвідки