Чому потрібні мікробази

Подактовий кодекс необхідно переробити на основі поіменного аналізу всіх підприємств України.

Вже двадцять років, як провідні країни почали відкривати для публіки “поіменні” дані підприємств, з яких складаються зведені макроекономічні показники.

Виявилося, що продуктивність найкращих перевищує найгірших у п'ять і більше разів; що тільки половина новостворених підприємств доживає до семи років; що фірми з більш високою зарплатнею є і більш успішними, а іноземні фірми є більш продуктивними.

Про все це дізналися завдяки тому, що існують інформаційні бази мікроданих всіх підприємств економіки, доступні для аналітиків. При цьому виділяється рівень фірми, яка може володіти кількома підприємствами різних галузей, і рівень підприємства віднесеного до певної галузі.

Такі бази мають “подовжений” характер, тобто дають можливість прослідкувати розвиток підприємств від заснування до зникнення (бізнесова демографія) і рух робітників — від прийому на роботу до звільнення; створення і ліквідацію робочих місць. Можна, скажімо, бачити переміщення робітників по підприємствах, а фірм — по різних ринках.

У США доступні чотири мікробази, з яких три державні, і одна приватна:

— база податкової адміністрації;

— Інтегрована подовжена база даних бізнесу, розроблена статистичною службою (Бюро переписів);

— база даних з динаміки зайнятості у приватному секторі, розроблена Бюро статистики праці;

— приватна мікробаза з малого бізнесу.

У Великобританії діє інтегрована система статистичних мікроданих, аналізом яких займається установа з промовистою назвою “Фонд економічної політики, що базується на фактах”. Крім статистичної служби, тут задіяні міністерства фінансів і торгівлі та промисловості.

У Євростаті відкрито сайт з доступом до мікроданих Eurostat's micro-data access site.

Аналогічні мікробази є у багатьох країнах, включаючи Китай.

Тепер вирішуються питання інтернаціоналізації мікробаз, координації переліків підприємств, охоплених різними базами, подальшої деталізації і занурення від рівня підприємства до тих його часток, де вже запроваджені нові технології і де ще не запроваджені.

Бачення економіки наскрізь відкрило величезні перспективи для дослідників, зокрема для прогнозування реального розвитку і вдосконалення податкової і регуляторної політики.

Нажаль, всесвітній ентузіазм від можливості “зазирнути за зведеня” до України так і не докотився. Можливо, тому, що ми вийшли з суспільства, де наука повинна була довести бідному народу, що він багатий, лише загальними теоретичними розмірковуваннями, а любов до роботи з цифрами не заохочувалась. А, можливо, попросту тому, що цього ще не запровадила Росія.

Але факт залишається фактом: величезного слона мікробаз, де праця дослідників поєдналася з працею статистичних, податкових, соціальних та інших державних служб, і з працею законодавців, в Україні досі не помітили. Один наш академік так офіційно й відрубав: — був я у Америці і нічого такого не помітив.

Не зважаючи на це, перші кроки встиг здійснити Кабінет Міністрів 2007 — 2010 років, коли вплив різних варіантів податкової реформи на все народне господарство було оцінено на основі поіменного розгляду всіх підприємств України. Тепер ці роботи призупинено, хоча створити ефективний Податковий кодекс можна тільки таким шляхом.

Зблідла від цього і українська економічна наука. Наведемо лише один приклад. У книзі “Инновационные и классические теории катастроф и экономических кризисов” Янківського зі співавторами для розкриття ідеї Йозефа Шумпетера про інноваційну природу криз вистачило шкільної синусоїди:

І це у той час, коли на основі мікробаз тут вже виникла ціла світова література по прив'язці до власних країн. А у наших найсучасніших монографіях і досі передруковують графіки 70-річної давнини, та ще й додумалися циклічні коливання назвати рівновагою. Чимало винахідників все ще бачать себе генераторами ідей, а нудне колупання у даних — то для клерків.

Таким чином, пора і Україні приєднатися до світової “моди” на мікробази і негайно зробити наступне.

Верховній Раді — прийняти законодавство щодо створення і доступу до мікробаз “поіменних” даних (гарантування конфіденційності звітності підприємств; обмін інформацією між статистичними, податковими, соціальними органами; міжнародний обмін тощо).

Кабінету Міністрів — організувати мікробази, скориставшись досвідом розвинених країн; Подактовий кодекс необхідно переробити на основі поіменного аналізу всіх підприємств України; крім того, використати мікробази для підвищення ефективності прогнозування та індикативного планування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.

Володимир РЯБОШЛИК, економічний експерт БЮТ