Чому Росія не змогла зупинити Курський наступ, хоч і знала про нього

Йдеться як про друковані накази, які надсилають у різні підрозділи, так і про звіти та журнали. Найдавніші документи датовані кінцем 2023 року, а найновіші зроблені за шість тижнів до того, як Україна 6 серпня розпочала операцію у Курській області. Документи переважно належали підрозділам 488-го гвардійського мотострілецького полку ЗС РФ, зокрема другій роті 17-го батальйону.

Автор фото EPA

За офіційними даними України, за майже півтора місяця ЗСУ вдалося взяти під контроль близько 1200 кв. км російської території на Курщині

The Guardian зазначає, що український наступ застав зненацька владу РФ, хоча документи свідчать: попередження про це надходили до військового командування протягом місяців до початку операції.

Зокрема, про “потенціал для прориву на державному кордоні” на Курщині з боку українських сил вказано у документі, датованому 4 січня 2024 року. Він наказує посилити підготовку до запобігання вторгненню.

З іншого документа, датованого 19 лютого, випливає, що командирів підрозділів попередили про українські плани “швидкого просування із Сумської області на територію Росії на глибину до 80 кілометрів”.

Це просування мало забезпечити “чотириденний коридор“ перед прибуттям основних сил ЗСУ на бронетехніці.

Автор фото Getty Images

Боєць ЗСУ в центрі Суджі. Україна розмістила в цьому російському місті свою військову комендатуру

У середині березня російським військовим на кордоні наказали посилити оборонні лінії та організувати додаткові навчання з управління підрозділами та укріпленими пунктами для належної оборони.

У середині червня розповсюдили більш конкретне попередження про плани українського вторгнення у напрямку Юнаківка-Суджа з метою “взяти Суджу під контроль”. Також із документів випливає, що російське командування прогнозувало, що українські війська намагатимуться зруйнувати міст через річку Сейм, щоб порушити російські лінії постачання у регіоні.

Попри те, що російське командування допускало ймовірність прориву ЗСУ в Курській області, військові скаржилися на брак сил і недостатню підготовку. Так, в одному з документів, датованому червнем, йшлося, що дислоковані у прикордонних районах підрозділи в середньому укомплектовані лише на 60—70% і здебільшого є резервами зі слабкою підготовкою.

Як ці документи опинились в руках бійців ЗСУ, а згодом у журналістів? The Guardian зазначає, що український наступ просувався так швидко, що багато російських солдатів просто покинули свої позиції, залишивши свої речі.

“Вони втекли, навіть не знищивши документи”, — заявило джерело видання.

Чому російська армія не змогла запобігти прориву ЗСУ в Курській області? Аналіз військового оглядача ВВС Павла Аксьонова

У сучасній війні з появою дронів та розвитком інших засобів розвідки приховати підготовку до наступу стає дедалі важче. Хоча прорив українських сил на територію Курської області і був несподіваним для сторонніх спостерігачів, російські військові цілком могли бути обізнані про його підготовку більшою чи меншою мірою.

Але, як не дивно, ця поінформованість мало чим могла їм допомогти. За відсутності військ поблизу місця прориву зробити щось оперативно було неможливо — швидко перекинути в Суджанський район було просто нічого. Ба більше, навіть із запізненням перекидати під Курськ “пожежну команду” Росія не поспішала.

Найпростіше це було зробити з фронтових резервів в Україні, але саме на такі дії російської армії і розраховували у своєму плані ЗСУ. У результаті війська для нової ділянки фронту довелося збирати частинами у різних регіонах.

Російської армії не вистачає військ для того, щоб одночасно проводити наступи в Україні та тримати великі сили для усунення подібних проривів у прикордонних областях.

Крім того, оскільки РФ разом з окупованими територіями фактично напівоточує східну Україну, то логістичні маршрути вздовж кордонів значно довші порівняно з аналогічними українськими маршрутами. Це також збільшує час будь-якої реакції Росії на кризу у новому місці на російсько-українському кордоні. Україні ж реагувати на нові загрози простіше — перекидання резервів потребує менше часу.

У схожій ситуації виявилися російські війська влітку 2022 року, коли ЗСУ змогли звільнити великі території в Харківській області — їх просто не було кому утримувати. І тоді це закінчилося оголошенням мобілізації. Але про це поки не йдеться.