Чого нас можуть навчити вибори в Нігерії

Африка — інший світ. Якщо ми хочемо, аби нас підтримували, то маємо розуміти, чим живе цей континент, що його турбує, які процеси там відбуваються і в чому їхня причина. Важливо, що починати таку дискусію необхідно без лексики та узагальнень, які відображають, радше, нашу віддаленість від теми та мають емоційно забарвлену постколоніальну тональність.

Чи підтримує Африка Україну

23 лютого Генасамблея ООН підтримала проукраїнську резолюцію. Голоси за цей документ віддала 141 країна зі 193 членів ООН. Порівняно з першим документом, який виносили на голосування після початку повномасштабного вторгнення, одна держава Африки — Малі — пішла в мінус Україні. Ця західноафриканська країна, в якій правлячі військові активно співпрацюють із сумнозвісною ПВК “Вагнер”, навряд чи може прислухатися до аргументів про порушення росіянами прав людини і міжнародного права на Європейському континенті. Натомість є багато інших географічних точок докладання зусиль, тобто країн, які можуть позитивно впливати на своїх сусідів. Це доречніше, ніж просити колишніх колонізаторів бути посередниками.

У Радбезі ООН Африка не представлена, а от на Генасамблеї вплив африканських країн дуже вагомий. Також до них стає дедалі уважнішим Захід. У будь-якому разі в період значних геополітичних потрясінь і поділу світу на осі, як у період холодної війни, партнерів краще мати скрізь.

Багато хто з наших громадян мав досвід туристичних поїздок до Єгипту та Тунісу, але ці країни дають не зовсім типову картину для континенту. Він строкатий, галасливий і дуже незвичний. Звісно, після повномасштабного вторгнення зв’язок України й Африки став помітнішим, зокрема через питання зернової угоди. Однак на самій лише деблокаді українських портів якісних дипломатичних відносин не розбудуєш. Потрібно шукати більше точок дотику.

Найбільша демократія Африканського континенту та виборчі уроки для України

У суботу, 25 лютого, в Нігерії відбулися загальні президентські та парламентські вибори, а також голосування за губернаторів. Країна із 200-мільйонним населенням є найбільшою за цим показником на континенті. У перспективі до 2050 року чисельність її населення може подвоїтися і становити до 400 мільйонів осіб, тож Нігерія стане вже третьою в світі. Це також найбільша демократія в Африці, яка може бути орієнтиром для інших. І хоча Нігерія підтримує Україну, кількість наших контактів незначна.

Після того, як 1960 року Нігерія здобула незалежність від Великої Британії, тут сталися кілька військових переворотів і громадянська війна. Військові передали владу цивільним лише 1999-го, але пізніше періодично ще траплялися заворушення. Щоправда, подальша змінність влади та партійна конкуренція вийшли на відчутно якісніший рівень. Зокрема, попередній президент Мухаммаду Бухарі перебував на посаді два терміни поспіль і сприйняв свій відхід від влади доволі спокійно, хоча у 1980-х він уже ставав на чолі країни внаслідок військового перевороту. Загалом у виборчій кампанії брали участь 18 кандидатів, що демонструє достатньо конкурентне політичне середовище в країні. Втім, звісно, лідерами перегонів були представники двох партій, які мають найбільше місць в обох палатах парламенту: Бола Тінубу від “Всепрогресивного конгресу” та Атіку Абубакар від Народно-демократичної партії.

Індекс демократії Нігерії у 2022 році оцінюють у 4,23 бала з десяти можливих, що відносить цю країну до гібридних режимів. У загальному рейтингу 167 країн вона посідає 105-те місце, а в макрорегіоні країн Африки на південь від Сахари — 19-те. Найбільше балів, з яких складається загальний рейтинг, Нігерія має в блоках “Виборчий процес і плюралізм” — 5,17 бала та “Громадянські свободи” — 4,41 бала. Власне, Україна хоч і посідає 87-ме місце у цьогорічному рейтингу, теж належить до гібридних режимів із 5,42 бала. І хоч в окремих блоках наші оцінки вищі, є блоки, де наші показники однакові з нігерійськими (“Громадянські свободи”) або нижчі (“Функціонування уряду”).

Коли співавторка цього матеріалу тільки планувала їхати в Міжнародну моніторингову місію за виборами як спостерігачка на запрошення Національного демократичного інституту (NDI) та Міжнародного республіканського інституту (IRI) й ознайомлювалася з інформацією про безпеку, здавалося, що легше відмовитися, ніж поїхати. Втім, два десятки учасників Місії мали бути представниками країн континенту або відповідальними за вироблення політики щодо Африки в США, тому почути їхні думки про велику війну в Європі було дуже цінно.

Ці вибори є визначальними для Нігерії. Це перші відкриті парламентські вибори з 2007 року та перші президентські вибори з 1999 року, які могли привести до другого туру. Загалом це викликало сплеск інтересу виборців до процесу. А протести й ескалація конфліктів у попередні роки, спричинені незадоволенням рішеннями влади щодо подолання економічної кризи, давали приводи переживати через відкат від демократії та підвищення рівня насилля.

Саме тому всі комунікації на тему виборів стосувалися миру та попередження конфліктів. За два дні до голосування партії організували по всій країні мирне ралі, а раніше лідери політичних партій і кандидати на президентське крісло двічі підписували Виборчу мирну угоду — на початку кампанії та перед днем голосування.

Сутички могли виникати на рівному місці, як і використання зброї під час голосування. Так, в останній тиждень перед днем голосування надходило чимало повідомлень про випадки насильства: вбивство щонайменше восьми поліцейських у штаті Анамбра та одного з кандидатів до Сенату від опозиційної партії у штаті Енугу. Безпосередньо в суботу на одній із дільниць у штаті Лагос відбулася стрілянина, аби поширити паніку серед виборців, також було знищено частину бюлетенів. Люди в Нігерії, як і українці, дуже емоційно запальні та заводяться з пів оберту. Від розслабленого споглядання дискусії на вулиці біля дільниці до словесних перепалок на дуже високих тонах минає менше хвилини.

Представники політичних партій, організатори виборів, медіа висловлювали багато слів солідарності з Україною та були щиро здивовані, що українка приїхала до них і має інтерес до того, що відбувається в Нігерії. У країні дуже активна молодь, яка, на відміну від України, в основному і займалась організацією голосування, була добре підготовлена та натренована гасити конфлікти на етапі їхнього виникнення. Серед неурядових організацій багато лідерів, які мають західну освіту, добре усвідомлюють вартість демократії та захищають права людини. Оскільки англійська мова є в країні офіційною, в більшості випадків немає жодних проблем чи перепон для комунікації.

Для верифікації виборців у Нігерії використовують бімодальну систему акредитації виборців Bimodal Voter Accreditation System (BVAS). Людина має бути внесеною до Реєстру виборців, стати в чергу на голосування, надати свою картку постійного виборця на перевірку, а потім з допомогою пристрою, який зчитує дані з цих карток, відбитки пальців та обличчя людини, відбувається верифікація виборця. Якщо все добре, людині видають бюлетень і фарбують її палець незмивним чорнилом, вона йде в кабінку та голосує в бюлетені з допомогою пальця. Варто розуміти, що систему BVAS навряд чи виготовляють у Нігерії, а організатори виборів не вважають за потрібне порушувати тему походження цих пристроїв. Це може бути пов’язано з безпекою даних, але розпізнавання через обличчя та відбитки пальців на бюлетенях потенційно можуть бути інструментом контролю. Звісно, такі технології є не лише в Китаю, але він їх точно має, як і вплив у цьому регіоні.

Неурядова організація Yiaga Africa, що проводить незалежне спостереження за виборами в Нігерії та, як і Громадянська мережа ОПОРА в Україні, єдина робить паралельний підрахунок голосів виборців, уже не перший рік говорить про ризики застосування цих машин для верифікації виборців. Однак ці дані зберігаються безпосередньо на конкретному пристрої й не передаються на сервер Незалежної національної виборчої комісії в режимі реального часу. Голови комісій переносять дані з BVAS до підсумкових документів вручну, що не виключає впливу людського фактора. У цьому разі на Порталі перегляду результатів виборів можуть відображатися некоректні дані, а довіра виборців до результатів і процесу голосування може похитнутися.

Тож давня проблема, коли кількість голосів перевищує кількість верифікованих виборців на дільницях, навіть за наявності цих пристроїв не зникла. Так само, як і питання додаткових навичок і практики у членів комісій для роботи з такою технікою. Щоправда, за умови ефективної роботи пристроїв вони можуть підвищити довіру виборців до результатів голосування. Також ця технологія, наприклад, унеможливлює передачу карток постійних виборців іншим людям для фальсифікації голосування, що більш відомо в Україні як “карусель”.

28 лютого Незалежна національна виборча комісія оголосила результати виборів. 70-річний Бола Тінубу отримав 36%, що становить понад 24 мільйони голосів виборців. Крім того, понад 25% цих голосів він отримав у більш як двох третинах із 36 штатів Нігерії, що відповідає законодавчим вимогам про визнання переможця. За кілька годин до оголошення результатів опозиція заявляла про масові технологічні проблеми, затримки відкриття виборчих дільниць у день виборів, насильство та залякування виборців, а також маніпуляції результатами. Зокрема, через це виникли вогнища протестів у столиці країни Абуджі. Втім, лідери опозиції та правлячих партій закликали громадян до спокою. А обраний кандидат у своїй промові пообіцяв бути лідером для всіх нігерійців, включно з тими, хто його не підтримував.

Інтерпретація українських подій без нас

У Нігерії зараз вирує грошова криза, постійно зростає вартість життя (cost of living). Готівки в обігу майже немає, бо після заміни старих грошових номіналів на нові її просто не стало, що призвело до протестів. У публічній та офіційній комунікації йдеться про дві причини такого розвитку подій: ковідні роки та війна в Україні. В медіа не звинувачують Україну, але потрібно усвідомлювати, що все це — інтерпретація подій та їхніх наслідків без нас. Натомість китайські гроші та системна російська пропаганда там також працюють. Росіяни впливають через системну аналітику щодо подій навколо війни та російського протистояння із Заходом, яку розсилають серед зацікавлених сторін і лідерів громадської думки.

Наша відповідь має охопити людський вимір війни, її реальні передумови — прагнення Росії захопити і колонізувати території України. Також слід долати місцеві уявлення про причинно-наслідкові зв’язки продовольчої кризи, демонструвати пошук рішень або ж системно проводити просвітницьку роботу. Без емоцій та засуджень нам варто більш самокритично запитати себе, чи проявляли ми достатньо емпатії до трагічних сторінок історії країн Африки та її народів, війн і геноциду 1990-х років, який відбувся в Руанді та, за різними оцінками, забрав життя близько мільйона осіб.

Якщо ми хочемо налагоджувати комунікацію з Африкою, то маємо забути про термін “Глобальний Південь”, бо він ображає та принижує. З одного боку, це країни, що їх Світовий банк маркує як економіки з низьким і середнім доходом. З іншого — на підсвідомому рівні вони сприймаються як колишній колоніальний пояс бідних країн на різних континентах. Якщо Україна воює за власну ідентичність і право на самовизначення, то не варто починати дискусію з Африкою чи Південною Америкою з позначення їх цим терміном. Між Єгиптом, Тунісом чи Нігерією та Малі — колосальна відмінність. Розуміння починається з поваги.

Ольга АЙВАЗОВСЬКА, координатор Громадянської мережі ОПОРА

Катерина ЖЕМЧУЖНІКОВА, комунікаційна менеджерка, Громадянська мережа ОПОРА