Чого хочуть підприємці. Бізнес хвилюється, що Україна втратить черговий шанс назавжди змінити бізнес-клімат. Що про це думає влада

Майже 20 000 українських підприємців у середині травня закликали президента звільнити Данила Гетманцева — голову податкового комітету Верховної Ради. Одним із перших у переліку підписантів було прізвище засновника Ajax SystemsОлександра Конотопського, 36.

“У нас немає часу на соціалістів у ролі архітекторів економіки”, — написав Конотопський у Facebook. До петиції долучилися й інші учасники списку Forbes: співвласник “Нової пошти” Вʼячеслав Климов, засновник і СЕО корпорації “Біосфера” Андрій Здесенко, засновник MacPaw Олександр Косован.

Конотопський не хоче, щоб країна змарнувала історичний шанс на зміну економічної політики, як це було після подій 2004 та 2014 років.

Але і цього разу вимога підприємців залишилася не почутою. Сергій Гайдайчук, президент бізнес-спільноти CEO Club Ukraine, яка виступила одним із драйверів протесту, констатує відсутність дієвої реакції що в Офісі президента, що в уряді.

“Це була ініціатива не проти Гетманцева, а проти економічної політики, абсолютно згубної для України під час війни, — каже Гайдайчук. — Бізнесу потрібно дати свободу, прибрати регуляції та зайвий податковий тиск”.

Підприємцям завжди було непросто пробитися зі своїми ідеями до центрів прийняття рішень. Війна згуртувала бізнес-спільноту як ніколи, вважає Здесенко з “Біосфери”.

Та чи здатен бізнес вплинути на радикальну зміну економічної політики?

Бізнес та Урядовий квартал: у різних світах

До швейцарського Лугано, де на початку липня уряд презентував план відновлення України, окрім десятків чиновників приїхала і велика делегація українських бізнесменів.

Нацрада відновлення привезла до Швейцарії план відбудови на $750 млрд. Але місце бізнесу в урядовому порядку денному на конференції було досить скромним, розповідає Гайдайчук. Тож підприємці організували низку паралельних заходів. “Саме нам відновлювати країну, — каже Здесенко, який також був у Лугано. — Ми хочемо діалогу, щоб програма відбудови була спільною”. 

З часу публікації “антигетманцевського” листа від бізнесу до Зеленського минуло майже чотири місяці. 20 травня, через кілька днів після скандалу, очільник Офісу президента Андрій Єрмак і його заступник Ростислав Шурма зустрілись із частиною підписантів і домовились обмінюватися ідеями щодо економічної політики.

На цьому все і закінчилось, говорить Гайдайчук. “Це дивує, враховуючи, що бізнес публічно висловив вотум недовіри одному з ключових членів команди президента”, — каже він.

Посадовці в уряді та фракції “Слуга народу” розповідали, що не розуміють суті претензій до Гетманцева та ще більше — вимог провести ліберальні реформи під час бюджетного колапсу.

На зустрічі в ОП підприємцям “пояснили”, що під час війни податкові та кадрові зміни не на часі, каже нардеп, знайомий із деталями розмови. Він попросив не згадувати його ім’я у статті. Можновладців насторожив акцент на кадрових змінах. “В Офісі сприйняли це як новий політичний проєкт”, — каже депутат.

Гетманцев вважає, що у нього немає жодного конфлікту з підприємцями. “Я проти того, щоб людей, які підписали це звернення, ототожнювали з усім бізнесом”, — каже він.

Лист до Зеленського дійсно підписали не всі великі бізнес-асоціації. Серед підписантів була Спілка українських підприємців (СУП), але не було Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) та Американської торгово-промислової палати. 

“Зараз бізнес здебільшого чують”, — каже виконавча директорка ЄБА Анна Деревʼянко. Вона не бачить радикальних проблем у комунікації з владою, хоч і нарікає на складнощі у взаєминах із податковою. 

Відносини влади та бізнесу зараз безпрецедентно відкриті, вважає Ярослав Железняк, заступник Гетманцева у податковому комітеті. “Усі просто забули, наскільки складно було раніше дістати номер голови податкового комітету чи потрапити до нього на зустріч”, — каже він. 

Міністерка економіки Юлія Свириденко теж не згодна з критикою. “Ми постійно доповнювали список товарів критичного імпорту, включивши туди близько 90% усіх товарних категорій, — нагадує вона. — Аналогічна історія — з регулюванням цін на пальне: уряд скасував його, коли це почало стримувати насичення ринку нафтопродуктами”.

З 24 лютого уряд перевів понад 500 дозвільних процедур у “декларативний принцип”. “Підприємець може робити все, що не протирічить закону”, — зазначає Свириденко. 

Підприємці про бізнес-клімат: треба краще 

“Питання бізнес-клімату є дуже чутливим, особливо, коли ми стикаємося з підходами минулого, — пояснює роздратування підприємців Здесенко. — Бізнес вважається “дійною коровою”, а рішення приймаються за принципом “куди вони подінуться” і “нам краще знати”.

“Підприємці бачать цілком реальною загрозу, що держава перекладе колосальні проблеми бюджету на їхні плечі”, — каже експремʼєр-міністр Олексій Гончарук. 

Свириденко каже, що метою уряду є максимальна лібералізація: зменшення державних видатків з 45% до 30% ВВП, розвиток малого та середнього бізнесу, зростання капітальних інвестицій з 15—20% до 35% ВВП упродовж п’яти років. Але це все — після війни. Грошей на ліберальні реформи зараз немає, говорить Гетманцев. 

“Якщо хтось пропонує знизити податки, він має вказати, за чий рахунок, — зазначає депутат. — Виглядає так, що люди пропонують підтримати бізнес ціною пенсій, зарплат медикам і вчителям”.

Бізнес не розуміє, чи буде він залучений до відновлення країни й отримання міжнародної допомоги, каже виконавча директорка СУП Катерина Глазкова. “Підприємці можуть додати державі компетенції та посилити довіру міжнародних партнерів”, — каже вона.

Після травневої зустрічі з Єрмаком і Шурмою представники бізнесу не отримали чітких відповідей на свої пропозиції з перебудови економіки, каже Гайдайчук. 

 

 

 

 

Зеленський: …

На початку липня в Раді зʼявилося міжфракційне обʼєднання “Економічний стрибок”. Його очолив голова економічного комітету Дмитро Наталуха. До цієї групи увійшли: голова “Слуги народу” Олена Шуляк, очільник Комітету нацбезпеки Олександр Завітневич і ще близько 30 депутатів. Мета — привести пропозиції бізнесу до життєздатної економічної моделі, пояснює Наталуха. 

Брак нових економічних ідей непокоїть Зеленського, розповідає близький до Банкової нардеп. Але президент концентрується зараз на своїх прямих справах: обороні та дипломатії. 

Війна застала Зеленського майже через три роки після його обрання. На цьому етапі політичного циклу українські президенти мислять не про реформи, а про переобрання, каже Дмитро Шимків. У 2014—2018 роках він був заступником голови Адміністрації президента Петра Порошенка.

“На мій погляд, президент робить велику помилку, самоусуваючись від економічної політики”, — каже Гайдайчук. Його непокоїть те саме, що й Конотопського: Україна, яка вистояла на полі бою, нехтує глибокими реформами і втрачає ще один історичний шанс.

Як бізнес може впливати. Досвід Польщі, Литви та США 

Ще на початку 2000-х голос звичайних підприємців, які не мали звʼязків у політиці, майже не доходив до владних кабінетів, розповідає Деревʼянко з ЄБА. “Але з часом наша спільнота ставала більшою, а голос — все гучнішим”, — каже вона.

Зрештою, перед початком війни бізнес-спільнота в Україні була досить впливовою, хоча й дещо атомізованою, каже експремʼєр Гончарук. “Бізнес був обʼєднаним — просто за більш вузькими інтересами”, — пояснює він.

Як сильно підприємці можуть впливати на економічну політику? “Бізнес повинен бути учасником процесу, але рішення мають прийматися обраними політиками”, — каже президент Литовської бізнес-конфедерації Андріюс Романовскіс.

Система зворотного звʼязку між владою та підприємцями у Литві працює у “тристоронній системі соціального діалогу” — це рада, до якої входять представники уряду, бізнесу та профспілок, розповідає Романовскіс. “У нас закон визначає, які бізнес-організації чи профспілки вважаються релевантними для уряду, — уточнює він. — Коли у вас є офіційне місце за столом, у вас більше шансів, що хтось вислухає ваші аргументи”.

Президент Круглого столу бізнесу (Польща) Войцех Костшева також вважає, що формування та здійснення політики є відповідальністю законодавців, а не бізнесу. Підприємці, за його словами, мають контролювати цей процес. “Прямий вплив бізнесу на законодавчі процеси, а тим більше олігархізація, мають бути виключені як загроза верховенству права”, — зазначає Костшева.  

Інший механізм — інститут легального лобіювання бізнес-інтересів за прикладом США, додає Шимків. За його словами, ідея створення такого законодавства активно обговорювалася в Україні у середині 2010-х, але без результату. “Бізнес повинен лобіювати свої інтереси, — каже Шимків. — Головне, щоб це відбувалося прозоро”.

Сергій ШЕВЧУК, Іра КРИЦЬКА