Чого чекати від прем'єрства Ліз Трас Британії та Україні?

Велика Британія нарешті отримала нового прем'єра. Уряд очолила Елізабет Трасс, яка на виборах лідера правлячої Консервативної партії впевнено перемогла Ріші Сунака (57% проти 43%). Обидва політики ще недавно були членами кабінету Бориса Джонсона, хоча в політичній кризі, котра викликала відставку останнього, зіграли різні ролі: Трасс зайняла обережну нейтральну позицію, тоді як Сунак, що очолював міністерство фінансів, був одним із лідерів “повстання” проти Джонсона.

Нестійке лідерство

Великий відрив Трасс від Сунака на виборах не повинен обманювати, — її лідерство поки що хистке. Трасс забракнуло підтримки для обрання, і тому їй довелося заручатися підтримкою Бена Воллеса, чия популярність у партії — величезна. В новому кабінеті за ним зберегли посаду міністра оборони, а крім того, пообіцяли додаткове фінансування його відомства. Такий компроміс на руку Воллесу, — невдачі прем'єрки торкнуться його лише частково, а будь-яку серйозну помилку Трасс він зможе використати, щоб повалити прем'єрку і зайняти її місце, повторивши маневр Джонсона стосовно Терези Мей 2019 року.

Трасс також зберегла залежність від свого попередника: консервативні прибічники Джонсона були, мабуть, найзначнішою частиною її виборців. Їм довелося віддати частину постів у кабінеті, й ці функціонери на кшталт Пенні Мордонт слухатимуть тільки Джонсона й виконуватимуть його накази, а не прем'єрки. У Джонсоні сьогодні багато хто бачить “сірого кардинала” нового кабінету, і, зважаючи на його “токсичність”, така оцінка уряду для Трасс згубна, — їй доведеться доводити, що вона не перебуває під контролем одіозного попередника. Ситуація, що склалася, вже грає проти Трасс: щойно підтримка Джонсона ставала помітнішою, падала її популярність серед британців: на початку вересня лише 12% їх вважали, що вона буде успішним прем'єром. Чим більше її асоціюватимуть із Джонсоном, тим нижчою буде електоральна підтримка прем'єрки, а отже й шанси на перемогу консерваторів на наступних виборах.

Власна опора Ліз Трасс у парламенті слабка: в кабінет вона привела лояльних особисто до неї, але непопулярних у фракції і в партії людей. Крім того, всі вони поділяють її лібертаріанські погляди, які в партії поділяє меншість: і прибічник радикального скорочення соціальних витрат міністр фінансів Квазі Квартенг, і міністерка внутрішніх справ Суелла Браверман, яка виступає за жорстку міграційну політику, і міністерка охорони здоров'я Тереза Коффі, що просуває ідеї скорочення державних витрат на медицину та масової приватизації в галузі. На відміну від Джонсона, Трасс не залучила до кабінету представників інших поглядів, для збереження влади вона критично залежна від прибічників Джонсона та Воллеса. Чим це загрожує, показали голосування за претендентів на посаду лідера партії в парламентській фракції: навіть в останній хвилі, що визначила двох кандидатів для наступних загальнопартійних виборів, Трасс здобула підтримку лише 113 депутатів, менше третини від загальної кількості — унікальний результат у сучасній британській політичній історії. Якщо перенести цей підсумок на можливі вотуми довіри новому кабінетові, стає зрозуміло — перший-ліпший провал може виявитися для Трасс останнім. 

Зміни для України

З початком війни британська політика набула для нас особливого значення — адже Лондон сьогодні є одним з головних і найважливіших наших союзників. Україна має надзвичайно широку суспільну підтримку в Британії, зберігається й проукраїнський консенсус серед ключових політичних сил країни. Зміна кабінету загалом ніяк не вплине на цей сприятливий для нас стан справ, — Британія й надалі підтримуватиме нас політично, фінансово, у військовій сфері. Але не можна сказати, що зміна прем'єра не матиме жодних наслідків для України.

Головне питання для нас — чи залишиться підтримка України пріоритетом британської політики. Саме до цього привчив нас Борис Джонсон, про це ж завжди говорила Ліз — і в період, коли очолювала міністерство закордонних справ у кабінеті Джонсона, і під час своєї передвиборної кампанії. Але є об'єктивні причини, які можуть примусити її переглянути таку позицію.

Згадана вище нестійкість позицій Трасс змусить її враховувати думку партнерів і опонентів значно більшою мірою, ніж це робив Джонсон. До того ж попередній прем’єр зробив ставку на українське питання, щоб відвернути увагу від внутрішньої кризи, — і програв. Трасс не зможе ігнорувати цей урок і тому не стане діяти без озирання на внутрішні проблеми, навіть якщо із власних переконань підтримку України ставить високо серед своїх пріоритетів. Українська політика британського уряду, однозначно, перестане бути особистою справою одного прем'єра, — вона перетвориться на результат внутрішньопартійного компромісу, насамперед у частині фінансування підтримки України.

Останнє тим більш значуще, що першочерговим завданням Трасс на посаді прем'єра стане вирішення складної соціально-економічної кризи. Адже головне, чого чекають британці від нового уряду, — що політична криза завершиться й уряд займеться численними економічними проблемами країни. А проблем цих чимало: високі податки, зростання цін на енергоносії, кульгава на обидві ноги система охорони здоров'я, безробіття, — і все це на тлі значного дефіциту бюджету. Трасс планує надавати британцям субсидії на енергоносії, щоб пом'якшити негативний ефект стрімкого зростання цін (до речі, саме цей крок вона визначила як перший пріоритет після обрання прем'єр-міністром), значно знизити податки для бізнесу, збільшити витрати на оборону, а також на проєкти з охорони довкілля. Ці плани потребуватимуть величезних фінансових уливань, що неминуче призведе до скорочення інших витрат — у тому числі й допомоги іноземним державам, включно з Україною.

Плани Трасс у сфері зовнішньої політики теж потенційно можуть вплинути на кількісні показники підтримки України, оскільки відтягуватимуть на себе політичні й фінансові ресурси. Трасс є переконаним противником КНР і наполягає на жорсткішій позиції щодо Пекіна, що потребуватиме додаткової мобілізації на східноазійському напрямі. Навіть у США, з їхніми значно більшими, ніж у Лондона, ресурсами, не виходить приділяти максимум уваги Україні, коли доводиться одночасно вести боротьбу з Росією та Китаєм. Трасс, як і Джонсон, непопулярна у країнах Співдружності — колишніх британських колоніях із числа країн, що розвиваються. Отже, не доводиться сподіватися, що її уряду вдасться схилити когось, наприклад Індію, на бік України. Нарешті, нова прем'єрка займає жорстку позицію стосовно ЄС, отож чималі ресурси будуть відволікатися на конфлікт із цим об'єднанням — знову за рахунок українського напряму.

Тому новий кабінет, найімовірніше, трохи змінить зміст підтримки України. На нашому боці, як і раніше, буде вся політична й дипломатична потуга Лондона, як і непримиренність щодо агресора. Зростуть обсяги допомоги в підготовці наших військових: цей напрям співпраці відносно дешевий, до того ж вигідний Британії. Воллес, теж послідовний союзник нашої країни, вважає, що передовий досвід ведення сучасного конфлікту, якого набули за минулі місяці наші військові, необхідний британській армії. А ось обсяги поставок важкого озброєння (найбільш витратної статті британської допомоги на сьогодні) і прямої фінансової підтримки скоротяться. Та головне, що незмінним залишається ставлення до нас Британії, — адже, навіть переживаючи великі труднощі, наш союзник не перестає нам допомагати. 

Віктор КОНСТАНТИНОВ, доцент інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка