І на відміну від минулих повідомлень західних ЗМІ, це вже не фейк.
Новину The Wall Street Journal і CNN, яку пізніше повторили з посиланням на свої джерела й інші західні ЗМІ, хоч і спростувала місія Ірану в ООН і представник МЗС Ісламської Республіки, але підтвердив член іранського парламентського комітету з національної безпеки й зовнішньої політики Ахмад Бахшаєш Ардестані. Через кілька днів про поставки заявив и держсекретар США Ентоні Блінкен. На його думку, Росія використовує ракети для ударів по Україні протягом кількох тижнів.
Близький до офісу президента України Тг-канал “Вертикаль” описав маршрут іранських балістичних ракет у Росію. За інформацією Тг-каналу, в серпні 25 контейнерів, що вміщують до дев'яти ракет, було перевезено в іранський порт Амірабад на Каспійському морі. До 30 серпня ці контейнери опинилися на судні PORT OLYA-3, а вже до 4 вересня їх завантажили в залізничні вагони в російському порту Оля.
Відправка Тегераном балістичних ракет розширює можливості Москви завдавати удари по Україні з великих відстаней і означає не тільки ескалацію на фронті, але й збільшення ризику для прифронтових міст і тилової інфраструктури української армії. В остаточному підсумку й для життя людей. Поставки іранських ракет також дадуть можливість Росії вивільнити свої найкращі та найточніші ракети “Іскандер” і “Кинджал” (запаси й темпи виробництва яких дуже обмежені) для прицільних ударів по українській енергетичній системі.
У понеділок викликаному в МЗС тимчасовому повіреному в справах Ірану в Україні Шахріяру Амузегару було заявлено, що “підтвердження факту поставки Іраном балістичного озброєння державі-агресорці матиме руйнівні й непоправні наслідки для українсько-іранських двосторонніх відносин”. Але в чому виражатимуться ці “руйнівні й непоправні наслідки” після того, як Fateh 360 ударять по українських містах?
Нагадаємо, що після того, як восени 2022 року Іран поставив Росії перші “шахеди”, Київ не обмежився відкликанням посла з Тегерана: у травні 2023 року він увів на пів століття санкції проти Ісламської Республіки. Вони включають повну заборону торговельних операцій, зупинку транзиту ресурсів, польоти й перевезення на території України й запобігання виводу капіталів резидентами Ірану. Також заборонено здійснення будь-яких інвестицій в Іран і передача технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності тощо.
Ці санкції не зупинили Іран від поставок Росії балістичних ракет.
Тепер Київ має вирішити, як ще відповісти Тегерану, не обмежившись лише безрезультативним обговоренням на засіданні Ради Безпеки ООН. Зокрема, чи варто піти на ритуальний жест і розірвати дипломатичні відносини. 2023 року на Банковій вирішили не вдаватися до цього радикального заходу. А тепер? Це був би логічний крок. Наприклад, Сенегал 2011 року оголосив про розрив дипломатичних зв'язків з Іраном, обвинувативши його в причетності до поставок зброї ісламським сепаратистам. Утім, 2013-го відносини відновили.
Що ще може зробити Київ, так це запровадити обмежувальні заходи на поставку іранської сільгосппродукції в Україну. Втім, нині українсько-іранських торгово-економічні відносин практично немає: починаючи з 2022 року торгівля між країнами зникає. І от уже в перші шість місяців нинішнього року експорт із України в Іран дорівнює нулю, а імпорт із Ісламської Республіки (в основному це ізюм, фісташки, фініки) становить усього 6,6 млн дол., а це 47,2% від іранських поставок за перше півріччя 2023-го.
Тому відповідні заходи Києва для Тегерана будуть ледь помітними. Для посилення результату покарання співучасника агресії Росії наша країна має взаємодіяти з західними й близькосхідними партнерами. На жаль, тут у Києва мало союзників, здатних на рішучі кроки.
Малоймовірно, що Ізраїль почне військово-політичне співробітництво з Україною й поставить нам балістичні ракети: для Нетаньяху Путін важливий як партнер, який здатен вплинути на ситуацію в Близькосхідному регіоні. У коментарі ZN.UA сходознавець В'ячеслав Ліхачов зазначив: “Хоча Україні і є що запропонувати Ізраїлю, але це не змусить його враховувати наші потреби, плануючи дії, спрямовані на стримування Ірану. Ізраїль також стурбований тим, що саме Ісламська Республіка одержить від Росії у відповідь на можливе українсько-ізраїльське співробітництво”.
Крім того, активне військово-технічне співробітництво з Ізраїлем нині для значної частини світу, зокрема й для арабських країн, має токсичний вигляд. При цьому арабські країни найбільше хвилює, щоб ніхто не робив різких рухів. “Якщо Іран розпорошує ресурси й увагу, їх це задовольняє, якщо концентрує — тривожить. Але головне для арабських країн — запобігти неконтрольованій ескалації через щось далеке й неважливе для них”, — констатував В'ячеслав Ліхачов.
У цій непростій ситуації Україні слід провести переговори з Заходом, домагаючись, щоб він жорстко відреагував на поставки Іраном балістичних ракет Росії, а не обмежився лише висловленням “глибокої стурбованості”. Але от чи готові Сполучені Штати і Європейський Союз до жорстких заходів щодо Ісламської Республіки, враховуючи їхню зацікавленість у укладанні нової ядерної угоди?
Спікер зовнішньополітичної служби Євросоюзу Петер Стано сповістив, вони мають достовірну інформацію, надану союзниками, про поставки іранських балістичних ракет у Росію, і якщо поставка підтвердиться, то “Європейський Союз відреагує швидко й у координації з міжнародними партнерами, зокрема новими й значними обмежувальними заходами проти Ірану”.
Держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що рішення Ірану поставити Росії балістичні ракети загрожує європейській безпеці, й оголосив про санкції проти Тегерана. Вони торкнулися авіакомпанії Iran Air. Своєю чергою Великобританія скасує двохсторонню угоду про повітряне сполучення з Іраном, що обмежить можливості Iran Air робити польоти в Об'єднане Королівство. Вашингтон і Лондон також заморожують активи низки іранських чиновників і організацій за сприяння військовій підтримці Іраном Росії.
І це все?
Реакція ЄС і США не має обмежуватися тільки такими санкціями проти Ірану.
Гідною відповіддю Заходу на російсько-іранську угоду мають стати поставки Україні ракет із проміжною дальністю, а також дозвіл бити західними далекобійними ракетами вглиб території Росії. Крім того, раз Ісламська Республіка стала співучасником агресії Росії проти України, то було б справедливо, якщо заморожені активи Ірану (а це близько 85 млрд дол.) направили на відновлення нашої країни.
Київ має хороші шанси одержати дозвіл на удари далекобійними ракетами вглиб території Росії. Журналістка Axios Джулігрейс Бруфке написала у соцмережі X, що “голова комітету Палати представників з іноземних справ Майкл Маккол сказав, що розмовляв із Блінкеном два дні тому: вони разом із колегою з Великобританії (Девідом Леммі. — В.К.) їдуть у Київ, щоб фактично сказати, що вони дозволять (бити ATACMS по території Росії. — В.К.)”.
Але от що стосується заморожених активів Ірану, то тут шанси невеликі. Адже заморожені активи — хороший козир в іграх Заходу з Ісламською Республікою. А для США і ЄС, зацікавлених у поновленні ядерної угоди з Іраном, поставки балістичних ракет у Росію не найважливіший аспект іранського досьє. І це добре розуміли в Тегерані, коли прораховували ризики, вирішуючи, поставляти чи ні балістичні ракети Москві.
Пояснюючи мотивацію Тегерана, директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі ZN.UA зазначив, що президент Ірану Масуд Пезешкіан хоче поновити переговори з Заходом. Але Тегерану також потрібні гроші, зброя і політична підтримка союзників. Адже, по-перше, в Ірану великий дефіцит бюджету. По-друге, в Ісламській республіці не виключають можливості війни з Ізраїлем. Москва якраз і може надати Тегерану зброю і підтримку.
При цьому Тегеран в останні місяці демонструє стриманість. А це дуже важко, враховуючи, що Іран, щоб зберегти обличчя, має відповісти Ізраїлю на вбивство офіцерів КСИР і функціонерів ХАМАС. “Іран дозує кроки, які розцінює винятково як реактивні, як відповідь на ізраїльське підвищення ставок, щоб запобігти неконтрольованій ескалації. Як це не дивно для нас звучить, але Іран вдало сформував імідж договороздатного гравця. Навіть відповідального. Кожен крок Тегерана — це довга складна гра з демонстрацією здатностей, погроз і пропозиції для торгівлі”, — зазначив В'ячеслав Ліхачов.
Ахмад Бахшаєш Ардестані в інтерв'ю виданню Didban Iran цинічно заявив, що Іран змушений використовувати бартер для задоволення його потреб, включаючи імпорт сої і пшениці: “У рамках цього бартерного обміну ми відправляємо в Росію як ракети, так і військові безпілотники”. На запитання, чи можуть ці поставки посилити санкції проти Ірану, депутат відповів: “Гірше вже не буде. Ми поставляємо ракети “Хезболлі”, ХАМАС і “Хашд аш-Шаабі”. Так чому б не відправити їх і Росії?”.
Що ж, малоймовірно, що нові обмеження змінять позицію іранського керівництва щодо поставок ракет Росії: до санкцій Заходу Ірану й насправді не звикати, а потенційний дозвіл Києву бити західною далекобійною зброєю вглиб Росії — проблема не Тегерана, а Москви. Однак навіть попри обмеженість інструментів впливу України на Ісламську Республіку, Київ має домагатися справедливого покарання для співучасника агресії РФ проти нашої країни, все більшої ізоляції Ірану й Росії.
Володимир КРАВЧЕНКО, оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA
