Чи п’є міністр енергетики шампанське?

Схоже, що міністр енергетики Володимир Демчишин вже сам не вірить у те, що зможе потрапити до нового складу уряду. Або ж принаймні, якщо й потрапить, то не в нинішньому статусі. Інакше, чого б  йому так ризикувати?  Пишучи про “ризик Демчишина”, маємо на увазі несподіваний результат конкурсу на посаду генерального директора ДП “Укрнафтопродукт”, відомого у ЗМІ як розпорядника вилучених “нафтопродуктів Курченка”.

Джерело “Дня”, причетне до цього конкурсу, стверджує навіть, що можливо саме тут й слід шукати істину причину відставки заступника міністра енергетики Ігоря Діденка. “Чого Діденку звільнятися через “знеструмлений Крим”?! Електроенергетика — це не його сфера відповідальності. Нафта і газ — ось за що він відповідав”, — аргументує свою позицію наш співрозмовник.

У понеділок 23 листопада, коли всі обговорювали знеструмлений кримський півострів, Міністерство енергетики затвердило на посаді гендиректора ДП “Укранфтопродукт” чинного донедавна в. о. гендиректора цієї компанії Олександра Горбунова.

Міністерство не збентежив ні той факт, що прізвище Горбунова неодноразово спливало в матеріалах журналістських розслідувань як “людини бізнесмена Сергія Тищенка” (працював директором по будівництву АЗС компанії “Фактор” — Авт.), і навіть те, що свого часу роботою цього менеджменту в ДП “Укртранснафтопродукт” цікавились у Генпрокуратурі...

За період із жовтня 2014 року до 1 березня 2015 року державне підприємство “Укртранснафтопродукт” реалізувало близько 30% від переданих за рішенням суду нафтопродуктів компаній “Східноєвропейська паливно-енергетична компанія” — більш відомих як “нафтопродукти Курченка”. 30 липня суд за позовом ГПУ заарештував нафтопродукти в резервуарах в рамках розслідування Генпрокуратурою зловживань керівництва ДП “Укртранснафтопродукт” при реалізації 27,95 тис. тонн заарештованих нафтопродуктів, котрі без проведення обов’язкової конкурентної процедури у вигляді біржових торгів або аукціонів були продані компанії “Укройлпродукт”, яка входить до складу групи “Фактор”. Нагадаємо, власником групи компаній “Фактор” та “Укройлпродукт” є бізнесмен Сергій Тищенко, колишній чоловік Олени Тищенко, котру на початку липня 2015 року було призначено начальником Управління МВС щодо забезпечення повернення активів, одержаних злочинним шляхом, але нещодавно звільнилася.

Щоправда на початку вересня Апеляційний суд Києва скасував арешт нафтопродуктів через відсутність їх у ДП “Укртранснафтопродукт”.

Схема Тищенка на нафтопродуктах  Курченка

Та відповідно до аналітичних матеріалів, які є у розпорядження “Дня”, навіть поверховий аудит фінансових результатів ДП “Укртранснафтопродукт” показує, що керівництво держпідприємства діяло не в інтересах держави. Окрім того, що держпідприємство продавало нафтопродукти за цінами на третину нижчими від ринкових і з суттєвим (від 18 місяців до 2 років) відтермінуванням платежу, ще й кошти, отримані в результаті до державного бюджету не зараховувалися, а були (зокрема в сумі 53,5 млн грн) спрямовані на депозитний рахунок у приватний ПАТ “Фортуна-банк”, підконтрольний бізнесмену Сергію Тищенку.

Так. За даними “Дня”, на кінець І кварталу на ДП “Уктранснафтопродукт” суттєво зросла дебіторська заборгованість. Державне підприємство з якогось дива виступило, як це називають аналітики, “прихованим кредитором” приватних структур на суму близько півмільярда гривень. Вказана величезна заборгованість виникла в тому числі: за реалізовані нафтопродукти (речові докази) ТОВ “Укройлпродукт” на суму 249,4 млн грн; аванси на закупівлю нафтопродуктів ТОВ “Трейд Інвест Компані” на суму 74,6 млн грн; аванси на закупівлю нафтопродуктів ТОВ “Ітанікс Стронг” на суму 100,9 млн грн. Тобто, продали майже 30 тис. т. за дешево, та ще й відстрочкою до 2 років, а ось купили понад 10 тис. т. у того ж Тищенка задорого, та ще й з відстрочкою поставки на 5-6 місяців, коли ціни найнижчі. Таким чином, “напрацювали” для державного підприємства мінус не багато не мало близько 100 млн. грн.

Демчишин знав

Про те, що міністру Демчишину усі вищенаведені факти були добре відомі, стверджує учасник конкурсного відбору колишній (до Привата. — Авт.) заступник голови акціонерної компанії “Укрнафта” Андрій Садович.

“Коли мене запросили до співбесіди, міністр запитав: як я бачу роботу цього підприємства. На що я сказав, що треба, щоб воно працювало. Потужності є. Гроші, якщо позбирати все те, що вони (діючий менеджмент підприємства. — Авт.) пороздавали, теж є. Це — підприємство, яке може приносити, кажу я, державі гроші. Тим більше, що створювали це ДП у 2006 році з тією метою, аби на його базі був державний стабілізаційний фонд нафтопродуктів. Ідея проста — коли ціни нафтотрейдери підвищують, держава викидає з цього стабфонду нафтопродукти і таким чином регулює ринок. На що міністр мені відповів: добре, а де ви хотіли купувати нафтопродукти? Я йому кажу: 80% нафтопродуктів, які сьогодні заходять в Україну по імпорту — це Мозирський нафтопереробний завод (Білорусь), а  гроші треба брати у тих, кому пороздавали під “прихованими кредитами”... Раніше за це в тюрму саджали, а зараз це як називається, обурився я... На що міністр мені: знаєте, якщо їх “зачепити”, то вони раптово всі “збанкрутують” і “порозбігаються”... А я йому: як порозбігаються? Там же — сотні мільйонів гривень? Куди вони повтікають? Якщо є така підозра у держави, то треба вже зараз писати в СБУ, нехай їх ловлять знизу догори: усіх, хто в цьому брав участь, щоб вони нікуди не повтікали, а вернули гроші”.

На цьому, як розповів “Дню” Садович, міністр йому подякував, і вони попрощались. А потім Демчишин після невеликої “наради” конкурсної комісії закликав “претендентів” і сказав, що думки розділились, але рішення скоро буде.

“Вже в понеділок я зрозумів, що означало оце міністрове “думки розділились”... Тоді в четвер не дійшли згоди, щодо того чи назначити нових, чи залишити старих”, — говорить Садович.

Трохи про конкурс

Від початку оголошення конкурсу Демчишин не хотів ставити  Гаврилова гендиректором ДП “Укртранснафтопродукт”. Остання “співбесіда” з конкурсантами, яка відбулась 17 листопада, — це вже був третій підхід міністра до відбору гендиректора ДП “Укртранснафтопрдукт”.

Перший конкурс був — у серпні. Було два учасника. Володимир Гаврилов (донедавна в. о. гендиректора “Укртранснафтопостач”) і його заступник Олександр Горбунов. Другий — у жовтні. Вже було п’ять учасників. Гаврилов і Горбунов — серед них.  Конкурс відбувався у формі співбесіди з міністром. Як розповів “Дню” Віктор Полубінський, котрий був учасником цього конкурсу, виглядало це так: кандидати по черзі заходили і розповідали своє бачення роботи підприємства. “Я заходив п’ятим — останнім. Міністр мені тоді сказав, що у порівнянні з тими “шаромижниками”, які беруть участь у конкурсі, моя кандидатура безперечно поза конкуренцією. Але, оскільки я тривалий час працював в “Укрнафті”, то він не може мене призначити, бо, мовляв його тоді звинуватять в тому, що він назначив нібито “людину Коломойського”. Жодних моїх аргументів сприйнято не було”, — розповідає Полубінський. Із цих причин, припускає він, міністр тоді взагалі відмінив конкурс.

І ось 23 листопада, коли вся преса “гуде про Крим”, по обіді від Міністерства енергетики “конкурсанти” по електронній пошті дізнаються, що рішення є — переміг “наполегливий” Горбунов. А на вечір стало відомо й про заяву Діденка.

Цікавий штрих: за інформацією джерела “Дня” з “Фактору” 17 листопада після засідання конкурсної комісії нещодавно призначений радник міністра енергетики Фелікс Луньов (креатура заступника голови АП Бориса Ложкіна, місяць як призначений на посаду радника Демчишина, до цього займався будівництвом АЗС для фірм Курченка в Криму,) зателефонував по обіді Сергію Тищенку, що “його люди” не пройшли й обирати будуть із сильніших кандидатур. Після цієї розмови, Тищенко був дуже злий, і поїхав... кудись домовлятися. А вже на вечір цього ж дня, як повідомляє джерело з “Фактора”, у них з’явилася інформація, що призначать Горбунова.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА