Час повертати борги. Чи зможуть САП і НАБУ змусити Коломойського відповісти за виведення мільярдів з “Укрнафти”

UPD 19.09.2022

17 вересня близько пʼятої ранки детективи НАБУ прийшли з обшуком до Ігоря Коломойського у справі “Укрнафти”, стверджує видання ZN.ua з посиланням на свідків подій. Обшук відбувся за місцем проживання Коломойського в курортному селищі Буковель (скоріше за все в готелі Radisson Blue Ressort Bukovel). Кореспонденту видання “Українська правда” бізнесмен прокоментував питання про обшук наступним чином: “Не чув”.

Раніше Forbes писав детальніше про цю справу.

22 березня 2015 року вхід до будівлі державної компанії “Укрнафта” в Києві заблокували люди з автоматами. Згодом сталася сутичка охоронців із депутатом від БПП Мустафою Найємом, який намагався потрапити всередину будівлі. Найєма кілька разів ударили. Після цього на місце подій приїхав Ігор Коломойський. 

Конфлікт — епізод боротьби за найбільшу нафтовидобувну компанію України, яка загострилась на початку 2015-го. Приблизно в цей час президент України Петро Порошенко підписав закон, яким знижувався кворум для проведення загальних зборів акціонерів компаній до 50%+1 акція. До того цей показник складав 60%+1.

Закон мав знизити вплив групи “Приват” Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова на найбільшу нафтовидобувну компанію України — “Укрнафту”.

Компаніям, пов’язаним із групою “Приват”, належить 42% акцій “Укрнафти”, державній “Нафтогаз України” — 50%+1 акція. Без цього закону держава не могла ухвалювати рішення про призначення топменеджерів компанії та виплату дивідендів, оскільки “приватівські” акціонери ігнорували збори.

На тлі зміни законодавства головний офіс “Укрнафти” в Києві взяли під охорону озброєні люди, Коломойський пояснив це загрозою рейдерського захоплення. 

З 2011 року по серпень 2015-го посаду голови правління “Укрнафти” обіймав бельгієць Пітер Ванхеке, якого ЗМІ вважають лояльним до Коломойського. У липні 2015-го акціонери компанії звільнили його з посади. Замість нього призначили британця Марка Роллінса, але він приступив до виконання обовʼязків тільки в жовтні.

Історія схеми

Поки держава в 2015 році намагалась прибрати вплив “Привату” на “Укрнафту”, менеджмент компанії, за даними НАБУ та САП, уклав низку контрактів, які вивели з компанії 13,3 млрд грн. За даними слідства — на користь компаній, пов’язаних із групою “Приват”.

У березні—серпні 2015 року “Укрнафта” продала низці компаній нафти на 10,7 млрд грн. За даними слідства, “Укрнафта” поставила їм сировину, але не отримала за неї гроші. Після цього нафту переробили на Кременчуцькому НПЗ, який контролюється “Приватом”, а виготовлені нафтопродукти продали на АЗС. “Приват” володіє найбільшою мережею АЗС у країні — близько 1500 станцій, за даними профільного видання enkorr.

При цьому “Укрнафта” порушила діючу постанову уряду, яка забороняла компанії постачати нафту без 100% передоплати. У листопаді 2017 року афілійована, за даними enkorr, із “Приватом” компанія “Інсігнія Резорт” намагалася в суді оскаржити цю норму, але на початку 2019-го Верховний Суд підтвердив її законність.

Другий епізод стосується липня 2015 року, коли “Укрнафта” придбала нафту, заплативши авансом 2,57 млрд грн, але так і не отримала її. Як встановили детективи, витрачені кошти були виведені за кордон на рахунки низки офшорних компаній.

“Безперечно, це були не ідеально проведені торги”, — каже директор консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн, який у ті роки писав про цю схему. “Відповідальність менеджменту за ці дії не підлягають сумнівам”, — додає він. 

Більше не прибуткова “Укрнафта” 

“Укрнафта” закінчила 2015 рік зі збитком у 5,4 млрд грн, тоді як у попередні роки була прибуткова, а за 2014-й компанія отримала прибуток у 1,3 млрд грн. 

Ці угоди призвели до виникнення податкового боргу “Укрнафти” перед держбюджетом, який до 2020 року з урахуванням відсотків і пені досяг 30 млрд грн. 

У грудні 2020-го державний “Нафтогаз” заплатив “Укрнафті” за газ майбутнього видобутку 23,5 млрд грн, а також за газ 2006 року — 12,6 млрд грн. Ці гроші компанія перерахувала до держбюджету, погасивши заборгованість. 

У квітні 2020-го “Укрнафта” підписала угоди про реструктуризацію боргу на 7 млрд грн із компаніями, яким у 2015 році безоплатно поставила нафту. На серпень 2021-го ці компанії заплатили понад 2,3 млрд грн, говорив діючий керівник “Укрнафти” Олег Гез в інтерв’ю “Інтерфакс Україна”. 

Forbes звернувся за коментарем до “Укрнафти”, але компанія відмовилася коментувати цю тему. Також видання звернулося за коментарем до Андрія Коболєва, який очолював “Нафтогаз” з 2014-го по 2021 рік та наглядову раду “Укрнафти” — з 2014-го по 2019-й. “Не знаю деталей цієї конкретної справи, і мені важко коментувати”, — відповів він.  

“Компетенція наглядової ради “Укрнафти” — приймати рішення по значним правочинам”, — каже голова парламентського комітету з енергетики Олексій Кучеренко. За його словами, дивно, що Коболєв не фігурує в заявах НАБУ щодо цієї справи. 

Перспективи справи

НАБУ розслідує справу “Укрнафти” з 2016 року. Чому тільки зараз бюро оголосило підозри колишньому керівнику компанії та ще сімом її колишнім менеджерам?  

“Підозри були готові ще раніше — в 2019 році, але САП їх не погоджував”, — каже юрист “Центру протидії корупції” Вадим Валько. За однією з версій, проти погодження був колишній керівник САП Назар Холодницький, за іншою — ексголова Офісу генпрокурора Ірина Венедиктова, каже він.

Новому керівнику САП Олександру Клименку вистачило одного місяця на посаді, щоб погодити підозри. “Це може говорити про те, що він прийматиме рішення, незважаючи на вказівки згори, без оглядки на політику”, — каже Валько.

Навряд чи оголошення про підозри саме зараз пов’язано зі зміною керівництва САП, не погоджується радник із питань безпеки бізнесу Juscutum Станіслав Борис. 

Тривалий період розслідування і погодження підозр — звичайна практика для НАБУ, оскільки бюро намагається зібрати максимальну кількість доказів, каже Борис. “Але коли НАБУ повідомляє про підозру, то вже йде до кінця”, — каже він.

Після оголошення підозр правоохоронці проводитимуть досудове розслідування, яке може тривати не більше 12 місяців. Розглядати справу буде Вищий антикорупційний суд. Термін розгляду — не менше одного року, але в середньому 3—5 років, каже Борис. 

Максимальний строк притягнення до відповідальності за цією справою — 15 років. Цей термін спливає у 2030 році, і суду нічого не залишиться, крім як закрити цю справу, якщо провину не буде доведено, каже Борис. Підозрюваним загрожує позбавлення волі на строк від семи до 12 років із конфіскацією майна, якщо їхню провину доведуть.

Чи може на лаву підсудних сісти Коломойський? Це залежатиме від зібраних доказів та показань учасників справи, каже Валько. Слідству треба буде довести зв’язок між правопорушенням і бенефіціарами групи “Приват”, каже він. 

Ігор ОРЕЛ