Час початку

У структурі хімпрому головне місце належить базовій галузі виробництва, яка виготовляє міндобрива, неорганічні кислоти, луги, кальциновану соду, бром. Лише заводи з виробництва добрив дають майже 60 відсотків всієї хімічної продукції країни. Україна — третя держава у світі (після Росії та США) з експорту мінеральних добрив, великий постачальник на світові ринки аміаку, кальцинованої соди, двоокису титану.

Близько 200 підприємств і об’єднань хімічної галузі України, на яких сьогодні трудиться понад 300 тисяч осіб, в 2012 році опинилися в зоні “газової турбулентності”, що може призвести до того, що галузь зазнає великих втрат від подорожчання газу.

Найреальніший вихід із цієї ситуації — модернізація виробництва, яка дає змогу знизити споживання газу.

Ціна питання

Основа хімічної галузі країни — виробники мінеральних добрив. Вітчизняні потужності дають можливість випускати 8 мільйонів тонн продукції.

Протягом останніх років географія українського експорту азотних добрив не змінювалася. Основними імпортерами вітчизняного аміаку були Туреччина, США та країни Євросоюзу. Український карбамід закуповували Бразилія, Туреччина, Індія, Мексика, країни Африки. Географія, на перший погляд, більш ніж переконлива. Але частка українських азотних підприємств на зовнішніх ринках скоротилася з 17 відсотків (2000 рік) до 3 відсотків (2010 рік).

Було б неправильним назвати 2011 рік провальним для хімічної галузі. Концерн “Стирол” у середині грудня минулого року повідомив про випуск 1 мільйона тонн аміаку з початку року (в 2010 році — 622,5 тис. тонн). А проектна потужність концерну в Горлівці — 1,35 млн. тонн аміаку на рік. Це — абсолютний рекорд підприємства з моменту його пуску в 1933 році. Такий результат отримано завдяки тому, що вдалося уникнути зупинок устаткування на позаплановий ремонт, а також за рахунок запуску в експлуатацію третього аміачного агрегату, який простоював з 2009 року.

Зберіг минулого року високі темпи сєверодонецький “Азот”. Відставання черкаського об’єднання “Азот” істотно не вплинуло на фінансові показники холдингу Group DF, що належить Дмитрові Фірташу. До речі, експерти зазначають, що найбільший розмір капітальних вкладень в 2011 році зафіксовано на підприємствах, які входять у холдинг Дмитра Фірташа — на “Стиролі” освоєно 420 млн. грн., з яких 120 млн. грн. пішло на запуск третього аміачного агрегату. Вищезгаданий холдинг виділив на модернізацію виробництва торік 1 млрд. грн. для “Стиролу”, “Рівнеазоту”, черкаського і сєверодонецького “Азоту”.

Горлівський “Стирол” лідирує у виробництві карбаміду. Воно збільшилося торік майже втричі. На “Стиролі” виготовили близько 400 тисяч тонн аміачної гранульованої селітри, яку в 2010 році не випускали.

Але лідерство в абсолютних обсягах виробництва в галузі вдалося утримати державному підприємству “Одеський припортовий завод”. Він збільшив свої показники, досягнуті 2010 року.

Грошей на модернізацію не шкодують

І знову про газ. Хімічна промисловість першою в країні відчула на собі нокаутуючу силу підвищення ціни на газ. Власникам підприємств хімпрому доводилося докладати неабияких зусиль, постійно вливати величезні гроші у виробництво, щоб не допустити захоплення ринку сусідньою державою. У Росії ціна за один кубометр газу в 6(!) разів нижче від ціни газу для України — 80 і 450 доларів за тисячу кубометрів — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. У той час як українські підприємства виживали, російські конкуренти модернізувалися, розвивалися. Щоб не допустити знищення й поглинання українського хімпрому, власники підприємств змушені були дотувати виробництво. На “Рівнеазоті”, приміром, дотації досягали 3,5 мільйона доларів на місяць. Українські промисловці змушені були продавати продукцію набагато дешевше, ніж вона коштувала у виробництві.

І незважаючи на такі жорсткі умови, хімічна промисловість країни не впала на коліна. Випробування газом було суворим, але не смертельним.

Одеський припортовий завод торік прийняв програму модернізації підприємства, розраховану на 2012 — 2015 роки. Вона передбачає інвестиції в розмірі 50 мільйонів євро, за рахунок яких планується одержувати щорічну економію 64 млн. куб. м газу й 700 тис. кВт/годин електроенергії. За нинішньої вартості енергоресурсів економічний ефект від реалізації вищезгаданої програми очікується 205 млн. грн. на рік, а термін окупності — 2,5 року. Уже сьогодні ОПЗ домігся зниження витрати газу з 0,876 до 0,76 тис. куб. м газу на тонну карбаміду.

Холдинг Дмитра Фірташа також взяв курс на модернізацію своїх підприємств. Уже оголошено, що в 2012—2014 роках на модернізацію всіх основних чотирьох підприємств з виробництва азотних добрив буде спрямовано 1,7—1,8 млрд. гривень.

На “Рівнеазоті” на реалізацію проектів з економії газу витрачено 360 мільйонів гривень, а турбогенераторна установка дасть змогу заощаджувати понад 50 відсотків споживаної заводом електроенергії.

Перспектива 2012 року для хімічної галузі виходить із того, що при закладеній Кабінетом Міністрів у держбюджет нинішнього року середній ціні на газ у розмірі 416 доларів/тис. куб. м собівартість виробництва аміаку становитиме 390 доларів/тис. куб. м, карбаміду — 330 доларів/тис. куб. м, аміачної селітри — 300 доларів/тис. куб. м. При очікуваному сезонному зниженні цін на добрива в березні вже прогнозується їх подорожчання.

Очікуваним лідером у хімічній галузі 2012 року є горлівський “Стирол”, який, імовірно, зможе обійти визнаного багаторічного лідера галузі —Одеський припортовий завод.

Дмитро Фірташ каже, що чітко уявляє перспективи розвитку хімпрому в Україні. За його словами, програма нафтохімії на чотирьох заводах на п’ять років розписана на 2,8 млрд. доларів вкладень. На його думку, Україна сьогодні повністю втратила позиції на нафтохімічному напрямку й сьогодні закуповує всю малотоннажну хімію в Україні або Німеччині. “Якщо ми самі випускатимемо продукцію, яку сьогодні Україна імпортує, то досить серйозно поліпшимо ситуацію з валютним балансом країни”, — зазначає він.

Там, де дешевий газ — там успіх, там перемога

2012 рік, як і рік попередній, пройде для хімічної галузі країни під “знаком Газу”. Одеський припортовий завод законтрактував двадцяту частину всього імпорту газу з Росії за ціною трохи нижче 500 доларів за 1 тисячу кубометрів палива. Згідно з даними, опублікованими у “Віснику державних закупівель”, на 2012 рік ОПЗ уклав з НАК “Нафтогаз України” договір на купівлю 1,304 млрд. кубометрів природного газу на загальну суму 5 146,74 млн. грн. Контракт передбачає поставки газу протягом 2012 року за середньої вартості однієї тисячі кубометрів газу за ціною 493 долари.

Можна з певною часткою упевненості припустити, що така висока ціна на газ — впевнений крок до приватизації ОПЗ.

***

Підприємства хімічної промисловості України 2012 року придбають від 6 до 8 мільярдів кубометрів газу за прямими контрактами з постачальниками. За словами віце-прем’єр-міністра України Сергія Тігіпка, в 2012 році “Нафтогаз України” планує закупити 27 мільярдів кубометрів газу. Плюс ще хімічна промисловість прямо закупить близько 6—8 мільярдів кубометрів.

І традиційне запитання: чи є день завтрашній для вітчизняного хімпрому? Є! Про це можна говорити з абсолютною впевненістю. Як відомо, 22 вересня 2011 року Верховна Рада розглянула Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік і основні напрямки розвитку на 2013—2014 роки. Уперше влада створила систему пріоритетів державного розвитку. Колишній перший віце-прем’єр України Андрій Клюєв заявив, що “поставлено завдання в стислий термін максимально збільшити видобуток вуглеводнів — власних нафти, газу, вугілля. Ведеться активна робота з низкою міжнародних компаній. Сьогодні це Shell, Chevron, ExxonMobіl, Hallіburton, Enі, “Лукойл”, деякі інші. Почалася модернізація вітчизняної видобувної галузі. Йдеться про розвиток родовищ на шельфі Чорного й Азовського морів, видобутку сланцевого газу, газу із твердих порід, газу-метану, що супроводжує вугільні родовища. Ми повинні знизити критичну залежність країни від імпорту енергоресурсів”. А отже, і хімічна промисловість країни одержить нове прискорення. Це — аксіома, яка не викликає сумнівів.

В’ячеслав ВОРОНКОВ