Бюрократи просять грошей собі на зарплати, прикрившись “оборонними видатками”

Окремі відомства запхали в “оборонні” зміни до держбюджету свої зарплатні забаганки. Схоже, недовгі часи раціональних держфінансів скінчилися.

Уряд вкотре готує зміни до держбюджету цього року — заради “фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони” пропонується збільшити бюджетні видатки на триста з лишком мільярдів. Зрозуміло, війна вимагає грошей, і тут точно не до економії. Незрозуміло інше: чому, крім Міноборони, ГУР чи Служби зовнішньої розвідки, збільшення видатків хочуть і цілком цивільні відомства, причому не всі з них узагалі-то сидять на бобах. Незрозуміло також, чому уряд воюючої України схвалює цей підхід, не закликає бюрократів до економії, не помічає інших ресурсів для фінансування або хоча б не вимагає від розпорядників банальної ефективності.

Панове урядовці, розумію, вам здається, що гуляти можна з розмахом, бо банкет не на свої. Та це далеко не так, ми “гуляєм” у борг, його треба буде повертати, звісно, вже іншому уряду. Але ж ви там усі державники, чи не так?

Коротко про зміни

Поданий проєкт змін Шмигаль і команда вважають збалансованим, і вже тут хочеться заплакати: доходи збільшили на 26 млрд грн (з них 6 млрд — бюджетна підтримка ЄС), видатки пропонують збільшити на 328,5 млрд грн. Де баланс? У боргах, звісно. Внутрішні позики мають зрости на 184 млрд грн, зовнішні — на 107 млрд. Ще 11,4 млрд грн наколупали, “економлячи”. Реальної економії там насправді десь на 700 млн грн, решта — суто технічне зниження обслуговування державного боргу. Ну, хто як може, так і заощаджує.

Так, левова частка додаткових видатків цілком обґрунтовується реальністю, в якій ми живемо. Насамперед ми про:

• 211 млрд грн для Міноборони;

• 79,2 млрд грн для МВС;

• 4,2 млрд грн для СБУ;

• 2,5 млрд грн для ГУР;

• 0,6 млрд грн для Держспецзв’язку;

• 0,5 млрд грн для Служби зовнішньої розвідки;

• 0,2 млрд грн для Управління державної охорони.

Однак є в поданому проєкті пропозиції, які дуже нагадали старі добрі довоєнні часи, коли у видатки держбюджету, як родзинки у здобу, пхали дотації для шахт і агрохолдингів, президентські фонди і “швидкі” для Ляшка. Не масштабом — часи не ті, але підходом.

Розлого про зарплати

Виявляється, держорганам сильно не вистачає грошей на зарплати, і вони це з’ясували чомусь лише у вересні.

Насправді таких випадків, як у Бюро економічної безпеки, де “потужні аналітики” дійсно не впоралися із плануванням власного ж річного бюджету і вимушені були переводити персонал на чотиригодинний робочий день, небагато.

Зазвичай держоргани, навпаки, закладають зарплатні потреби “із запасом”. Це нескладна вправа, достатньо лише подати Мінфіну не реальний штат, а граничний (дійсно, а раптом незайняті вакансії хтось займе впродовж року). Все, що вдасться “зекономити” протягом року (бо вакансії лишаються вакантними), у вигляді премій під ялинку отримують найкращі з кращих, здебільшого керівники.

Навряд чи пан Шмигаль за три роки урядової кар’єри про це ще не знає, але чого б не “підігріти” колег, у нас тут що, війна?

Отже, на зарплати не вистачає МЗС, МінАПК, Секретаріату Кабміну, Мінфіну та його підшефним у Держказначействі і Держаудиті. Фонду держмайна потрібні не зарплати, але майже — компенсації звільненим із регіональних відділень. Загалом набігає мільярд з копійками. У масштабах наших нинішніх бюджетних показників — дрібнота, але в нашій країні точно є куди витратити цей мільярд.

Є у нас і пояснення, чому на ці забаганки відомств його витрачати точно не треба.

FiscalCenter робить щомісячне прогнозування потреб держсектору за основною складовою — зарплатами. Їхній дашборд, власне, показує ефективність використання бюджетних коштів на зарплати. Дані дають чітке розуміння як того, скільки коштів у середньому на місяць відомства тратять на оплату праці, так і того, скільки із виділених держбюджетом коштів вони на цю статтю НЕ витрачають.

Найбільш показовий приклад — це БЕБ (хто б сумнівався). Їхні середньомісячні видатки на оплату праці становлять близько 32,5 млн грн, і, попри скорочений робочий тиждень і страшне недофінансування, вони примудрилися десь два мільйони на зарплати не використати. Треба ж і щось на премії відкласти. При цьому просять вони до кінця року додатково з держбюджету аж 315 млн грн. Це вже цікаво, бо просять фактично на три місяці року, а сума — як на дев'ять із половиною. Зрозуміло, що робочий тиждень БЕБ має бути збільшений до стандартного в наших широтах, а штат може зростати, але навряд чи цей штат збільшиться щонайменше вдвічі і вже із жовтня.

Мінфін просить не так багато для себе (лише 37 млн грн), але чимало для Держказначейства (+185,4 млн) і Держаудиту (+51,7 млн), при цьому в самому Мінфіні невикористаних зарплатних коштів аж 252 млн грн, яких майже вистачає на фінансування всіх трьох позицій, і додаткові видатки мали би бути вдесятеро менші.

Та переможець антирейтингу, на наше переконання, — це МінАПК. Вони хочуть фактично дрібничку, якихось 15,5 млн грн, але при цьому невикористаних мають 155 млн — удесятеро більше. Спиток — не збиток, чому б не спробувати.

Це не вичерпний перелік нераціональності, але для розуміння достатньо.

Отже, виходить, що не те щоб ніде було ті гроші взяти, є зайві мільйони і в інших розпорядників: Генпрокуратура, наприклад, могла б позичити близько 850 млн грн із невикористаних коштів, МОЗ — майже 229 млн, Державна судова адміністрація — 112 млн, Міндовкілля — 89 млн, Мін’юст — 70 млн грн. Загалом цих невикористаних, але вже виділених грошей наразі близько 2,3 млрд грн. Так із кожного по копійці і гривня назбирається.

Власне, весь цей моніторинг не говорить — кричить, що можна було б знайти потрібні кошти, не збільшуючи, а перерозподіляючи наявні ресурси. Та в уряді ж упевнені, що “гуляють” не на свої, та й аналізів подібних насправді не роблять, — який у них сенс, тим паче зараз?

Дещо по суті

На перший погляд, максимально проста історія: запхали правки з розрахунком, що “оборонні” зміни точно буде прийнято, а поряд із десятками мільярдів їхні мільйони просто загубляться в масиві цифр.

Однак, по-перше, це, певно, перша спроба настільки зухвалої маніпуляції з початку повномасштабного вторгнення, яка свідчить, що практики змінюються. Шок, викликаний небаченим досі бюджетним дефіцитом, минув. Впевненість, що нас підтримають грошима за будь-яких умов, навпаки, вкоренилася. А разом із нею повернулося і довоєнне ставлення до державного бюджету як до рога достатку. Значить, наступного разу попросять більше і під нікчемніші цілі, але знову в обгортці “оборонних видатків”.

По-друге, після аналізу наявних і бажаних видатків виникає чимало питань як до конкретних держорганів, так і до уряду загалом щодо ефективності роботи та контролю над цією ефективністю. Якщо невикористані іншими відомствами кошти наразі цілком могли б закрити додаткові потреби ГУР, воно того, певно, варте. І це лише ті “заощадження”, які лежать буквально на поверхні. Уряд точно має більше і даних, і людино-годин для значно ширшої оптимізації.

Але нічого не робить і, вочевидь, уже не буде.

Юлiя САМАЄВА, редакторка відділу економіки ZN.UA