Breaking news: “Перші вісім суден прибули за українським зерном”

Поки острів Зміїний був окупований, з України вивозити зерно можна було лише через румунський канал Суліна. Звільнення острова відкрило невелику хвіртку для малих суден, які тепер швидше зможуть вивозити українське зерно. Це не дасть значного поштовху експорту, але зекономить бізнесу щонайменше пів мільйона доларів на добу.

Система моніторингу Marine Traffic показувала, що 11 липня в дельті Дунаю утворився корок з понад сотні балкерів і танкерів. Місце невипадкове, це єдині експортні ворота, які залишилися в Україні. З початку війни з 13 портів в Україні працювали лише три: Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ. Але й ця невелика ділянка працювала не на повну, через те що росіяни блокували острів Зміїний. 30 червня ЗСУ відбили острів, і вже з 9 липня для суден відкрилося гирло Бистре, розташоване за 35 км від острова. Що дає розблокування?

Дунайські порти відкрились для експорту й імпорту. Тепер невеликі суда осадкою 4 м (вантажність до 7000 т зернових) можуть заходити по гирлу Бистре в Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ, завантажуватись, виходити в Чорне море і прямувати до Румунії та Болгарії, де зерно перевантажують на панамакси (можуть перевозити від 30 000 до 50 000 т зернових). В Адміністрації морських портів України (АМПУ) кажуть, що деблокада гирла Бистре допоможе бізнесу заощадити щонайменше пів мільйона доларів на добу. Це можливо за рахунок того, що судовласники не витрачатимуть кошти на оплату простою та отримають додатковий логістичний маршрут.

Збільшиться швидкість судноплавства в дунайському регіоні. Досі суда проходили через румунський канал Суліна, але він міг приймати лише 4 судна на добу за потреби 8—10 суден, каже заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков. Через це в акваторії формувалися затори. За словами Васькова, деякі суда очікували проходу протягом місяця. Відкриття розвантажить затори вже за тиждень. За останні дві доби після відкриття гирла Бистре через канал пройшло 16 суден з агропродукцією, каже Васьков.

Breaking news: “Перші вісім суден прибули за українським зерном”. Росіяни зняли блокаду, наш експорт відкритий? Якщо коротко, ні /Фото 1
Скрін із системи моніторингу Marine Traffic. Скупчення суден біля гирла Бистре та каналу Суліна

Наростити експорт. Міністерство інфраструктури також веде перемовини з Румунією і Європейською комісією, щоб збільшити пропускну здатність і кількість лоцманів на каналі Суліна. Васьков вважає, що якщо ці перемовини дадуть результат і за наявності шляху через гирло Бистре протягом тижня скупчення суден на рейді буде ліквідоване, а щомісячний експорт зернових збільшиться на 500 000 т (у червні 2022 року Україна експортувала 2,17 млн т зернових).

Розблокування гирла Бистре — важливий, але недостатній крок, кажуть у пресслужбі Української зернової асоціації. Дунайські порти не можуть повноцінно замінити чорноморські. По-перше, вони здатні перевалювати лише до 1 млн т зернових на місяць (для порівняння: чорноморські порти експортували 5—6 млн т зерна на місяць). По-друге, росіяни пошкодили міст через Дністрівський лиман у Затоці й це унеможливлює транспортування залізницею зерна до дунайських портів, кажуть в асоціації.

Навіть якщо через Бистре почнуть активно йти малотоннажні суда, вони стикнуться з проблемою завантаження дунайських портів, які зараз працюють на межі можливостей, опрацьовуючи судна, що йдуть до них через Суліну, пояснює засновник консалтингової компанії The Charterers Олег Солодухов. Розблокування гирла Бистре не збільшить кардинально експорт зернових, але дасть судновласникам додатковий маршрут і гнучкість в організації морських перевезень дрібнотоннажним флотом, вважає він. 

Чому дорога логістика

Пояснює Українська зернова асоціація

На сьогодні ціна доставки зерна з поля до порту Констанца в Румунії коштує $160—180 за тонну, а ціна реалізації в тому самомк порту — $240—250 за тонну. Сільгоспвиробнику залишається лише $70—80, попри собівартість однієї тонни ячменю близько $180—190. При нехитрому розрахунку зрозуміло, що витрати на виробництво не покриють і половини вартості. Тому вже можливо сказати, що пошук логістичних шляхів за кордоном не дасть нашій країні продовжувати виробляти зернові й олійні в таких обсягах, як раніше, а споживачам у Африці не буде геть жодної можливості купувати такі дорогоцінності, як пшениця та кукурудза.

Любов ПЕТРУШКО, Дмитро УЛЯНИЦЬКИЙ