Без єлбаси: яким буде “новий” Казахстан

“Новий Казахстан” Токаєва буде майже повною копією “старого Казахстану” Назарбаєва, але вже без єлбаси.

Навіщо Токаєву вибори?

20 листопада у Казахстані відбулися позачергові президентські вибори. На них обійшлося без інтриги, адже фаворитом був нинішній очільник держави Касим-Жомарт Токаєв. Він і переміг, отримавши згідно з офіційними результатами 81% голосів.

Опонентами Токаєва були маловідомі політики, які під час передвиборних дебатів жодного разу не критикували діяльності другого президента Казахстану. Останній, до слова, на них навіть не з’явився. Як виборча кампанія, так і самі вибори відбувалися з єдиною метою — переобрати чинного президента країни на новий термін із новими повноваженнями.

Саме тому підготовка до виборів тривала недовго: від оголошення до дня голосування минуло лише 60 днів. Хоча Токаєв пообіцяв створити “справедливий Казахстан”, сам механізм виборів свідчить — у країні мало що змінюється.

Одночасно з президентськими виборами Токаєв оголосив і про проведення позачергових парламентських виборів наступного року. Очевидно, що після внесення змін до Конституції, за якими частина повноважень перейде до парламенту, Токаєву необхідна власна більшість в обох палатах парламенту. І перемогу на президентських виборах він планує використати сповна, щоб конвертувати її у пропрезидентську більшість у майбутніх Сенаті і Мажилісі.

Зараз Токаєв намагається використовувати сприятливу політичну ситуацію, що склалася після масових січневих протестів і політики змін, яку він започаткував під впливом протестних настроїв у країні. Придушивши протести з допомогою військ ОДКБ, а за фактом — Росії, Токаєв зміг покласти провину за невдалу економічну ситуацію на представників клану Назарбаєва: вони позбулися важливих посад, і вплив Назарбаєва на політику стрімко зменшився. Це дало змогу Токаєву посилити свій авторитет.

Не варто випускати з уваги економічні питання, адже саме вони стали першопричиною січневих протестів. Хвиля національного гніву продемонструвала рівень невдоволення соціально-економічним становищем у країні. Згодом російська агресія проти України ще більше посилила економічні проблеми у Казахстані. Країна теж стала жертвою зростаючої інфляції, яка, ймовірно, за підсумками року сягне 20%.

Нейтралітет Казахстану, одного із донедавна ключових союзників РФ, щодо російсько-української війни неймовірно дратує Москву. І Кремль активно демонструє своє невдоволення. Мова не лише про територіальні претензії до Астани, які звучать від кремлівських пропагандистів. Куди більш серйозними виглядають сьогодні неоголошені економічні санкції. Так, РФ кілька разів перекривала транзит казахстанської нафти до порту в Новоросійську через нібито технічні проблеми, виявлені під час перевірки нафтопроводу. Це сталося після того, як Токаєв публічно відмовився визнавати так звані ДНР/ЛНР. Зупинка експорту нафти дорого обходиться Казахстану: 58% усіх зовнішніх доходів країна отримує від нафтового сектору.

Читайте також: Путіна принизили: чим Росія відповіла Казахстану

Казахстан спільно з Азербайджаном розпочав роботу над альтернативним маршрутом морем до Баку, однак його потенціал наразі становить лише 1/10 від потенціалу Каспійського нафтопроводу.

Тому з огляду на поки що сприятливу політичну ситуацію та зростаючі економічні ризики Токаєву вкрай необхідно зберегти мандат довіри, який у нього вже є, і отримати легітимність для подальшого перебування при владі.

Політичні реформи Токаєва

Касим-Жомарт Токаєв сповна скористався своїм становищем і розпочав президентську кампанію ще до офіційного оголошення про її початок. Під час звернення до народу він пообіцяв використати кошти, вилучені під час антикорупційних розслідувань, фігурантами яких є оточення Назарбаєва, для будівництва шкіл. А одна з основних новацій податкового законодавства передбачає запровадження податку на розкіш.

Якщо ці реформи буде втілено, вони стануть продовженням більш комплексної й амбітної програми перетворень, представленої Токаєвим після січневих протестів. Зокрема, президент Казахстану наголосив на необхідності “нового демократичного порядку”. Він передбачає обмеження повноважень президента на користь парламенту, посилення децентралізації, скасування смертної кари, відновлення Конституційного суду. У червні за ініціативою Токаєва ці та інші питання, які загалом змінюють третину Основного Закону, винесли на перший за 27 років референдум у країні. 77,18% учасників референдуму підтримали зміни.

Згодом Токаєв також запропонував обмежити президентські повноваження одним семирічним терміном. 16 вересня парламент Казахстану підтримав ці зміни. Таким чином Токаєв залишається президентом Казахстану до 2029 року.

Однак не варто говорити про те, що влада Казахстану в такий спосіб обрала шлях демократизації. За цими рішеннями криється бажання отримати політичні дивіденди і запобігти на чергових виборах 2024 року реваншу людей, які близькі до Назарбаєва.

Між Москвою та Пекіном

Одним із очевидних наслідків переобрання Токаєва є продовження політики обережного балансування між стратегічними партнерами — РФ і КНР. Інший елемент нинішньої зовнішньополітичної стратегії Астани — розширення співпраці з країнами Каспію, ЄС і, звісно ж, із США.

Основний вектор зовнішньої політики Астани — дрейф на зближення з Пекіном. Казахстан є учасником ініціативи “Один пояс, один шлях”, яку вже дев’ять років вибудовує лідер Китаю Сі Цзіньпін. Зважаючи на свій потенціал у регіоні, Казахстан має всі шанси стати ключовим партнером Пекіна в реалізації стратегії розширення впливу у Центральній Азії. Ознакою близьких відносин двох країн і двох лідерів є той факт, що саме до Астани здійснив свій перший візит очільник КПК після початку пандемії коронавірусу. А нещодавно Казахстан підтримав КНР у Раді ООН із прав людини, де проголосував проти обговорення питання геноциду уйгурів у Сіньцзяні. Показово, що Астана знехтувала тим, що серед жертв репресій є також етнічні казахи.

З іншого боку, головний виклик для Астани залишається — дистанціюватися від Москви настільки, наскільки це можливо в нинішніх умовах.

Що це означає для України

Для України найбільше значення має те, якою буде зовнішня політика Казахстану, особливо стосовно війни Росії проти України. Переобрання Токаєва навряд чи суттєво змінить зовнішню політику Астани. А це означатиме, що Казахстан і надалі дотримуватиметься нейтралітету, хоча його рамки можуть змінитися. Так, Казахстан не підтримує РФ у війні проти України (але й не засуджував Росію за агресію) та поважає територіальну цілісність України (включно з Кримом). Однак з інших питань позиція Астани менш чітка. Наприклад, Казахстан утримався під час нещодавнього голосування в Генеральній Асамблеї ООН за резолюцію із закликом до Росії відшкодувати завдані війною збитки.

Також важливо оцінити, якими можуть бути відносини України та Казахстану у перспективі. На жаль, незважаючи на значний потенціал, відносини двох країн перебувають у кризі. У жовтні президент України звільнив посла України в Казахстані після того, як МЗС Казахстану висловило протест через заклик його “вбивати побільше росіян” в інтерв’ю казахському блогеру. Київ подав запит на нового посла й очікує на агреман.

Економічні відносини двох країн після 2014 року перебувають у стані анабіозу. Після початку російської війни проти України 2014-го обсяг торгівлі між країнами обвалився з 5 млрд дол. до 500—600 млн. Значною мірою це пов’язано з торговельною блокадою транзиту товарів територією РФ, адже основна частка товарів транспортувалася залізницею. За результатами 2022 року, через війну та блокаду Росією українських портів торгівля між Києвом та Астаною очікувано поб’є нові антирекорди.

Олександр ЯРОЩУК, журналіст, міжнародний оглядач, Фулбрайтівський дослідник Університету штату Індіани, США