Банківська паніка: уроки та наслідки

Масове зняття депозитів з українських банків, яке тривало понад рік, поступово збавляє оберти. Так, за даними НБУ, депозити населення у національній валюті без урахування коштів у проблемних банках у травні збільшилися на 2%.

Повідомлення банкірів про розворот тренду в бік притоку вкладів дають певну надію на позитивні зрушення і стихання панічних настроїв. Але на загальному тлі ці сигнали виглядають достатньо слабкими. За 17 місяців банківської кризи станом на 1 червня система втратила 48% валютного і 18% гривневого депозитного портфелю, а відплив валютних вкладів досі триває.

Набіги на банки призвели до зниження ліквідності та погіршення фінансового стану, зумовивши ланцюжок банкрутств найслабших банків. В умовах системного стресу зниження довіри поширювалося і на відносно здорові банки за принципом доміно. Втримати вкладників стало можливо лише поєднанням аргументів високої надійності з високими відсотковими ставками. Як наслідок, підвищення цін на банківські ресурси паралізувало і без того проблемний кредитний ринок.

Тиск макрофінансових шоків, пов'язаних зі знеціненням гривні, спадом промвиробництва і рівня життя населення, помножений на численні військові загрози, тектонічні політичні зрушення та обмежувальні заходи регуляторів, створив атмосферу страху — ідеальні умови для набігів на банки. Так розгорталася найбільша в історії України ХХІ століття банківська паніка, уроки якої варто засвоїти, щоб не допустити повторення у майбутньому.

Динаміка спаду

На відміну від паніки 2009 року, що була відголоском глобальної фінансової кризи для перегрітої економіки, у мультифакторну кризу 2014-го банківська система відразу вступила слабкою і виснаженою.

Шлейф давніх невирішених проблем простягався від баласту токсичних активів, “наскирдованих” іноземними банками під час кредитного буму 2005—2008 років до вибухонебезпечної спекулятивно-олігархічної моделі діяльності приватних вітчизняних банків, критично залежних від конвертаційних схем, державних привілеїв та ризикованого бізнесу своїх інсайдерів.

Перестановка сил на політичній арені і відплив капіталів попередньої владної верхівки стали спусковим гачком для загострення банківської паніки, перші ознаки якої було зафіксовано ще в листопаді-грудні 2013-го.

Максимальне зниження обсягів гривневих депозитів відбулося у березні-квітні минулого року в умовах політичної нестабільності та анексії Криму.

Другий етап загострення паніки (найменш потужний) був реакцією на загрозу повномасштабного військового вторгнення російських військ у вересні 2014 року після подій в Іловайську.

Третій етап масового зняття вкладів зумовлений різкою девальвацією гривні взимку цього року.

Динаміка гривневих депозитів протягом 2011—2015 років

Джерело: НБУ

Динаміка валютних депозитів протягом 2011—2015 років

Джерело: НБУ

Валютні депозити покидали банківську систему значно швидше, ніж гривневі, незважаючи на те, що знецінювалася національна валюта. Причина цього парадоксу — у валютних обмеженнях, встановлених Нацбанком, які з метою зниження курсового тиску суттєво ускладнили процес отримання валюти вкладниками.

За словами Ірини Князєвої, заступника голови правління АТ “Сбєрбанк Росії”, введені обмеження на зняття готівки стали вагомим фактором відпливу вкладів із системи. “Наприклад, щоб зняти $50 тисяч, вкладникам необхідно ходити в банк протягом 3 місяців. Ніхто не понесе гроші в банк, якщо не зможе їх забрати, коли необхідно”, — зазначила Князева.

Щомісячна зміна обсягу депозитів населення, %

Джерело: НБУ

Жертви набігів

Максимального відпливу вкладів зазнали різні за походженням власників банки. Найбільші суми вкладів було забрано як з іноземних, так і з вітчизняних  фінансових установ. Та, попри значні абсолютні обсяги зниження вкладів, системні банки втратили меншу частку депозитних портфелів, якщо порівняти з окремими невеликими банками.

Так, за період із 1 січня 2014 року по 1 квітя 2015-го ПриватБанк втратив 20% гривневих депозитів фізичних осіб, Ощадбанк — 9%, Райффайзен Банк Аваль — 26%, Unicredit Bank — 27%. Вищі показники відпливу вкладів у національній валюті спостерігалися в банках із державним російським капіталом, серед яких ВТБ банк зафіксував відносне зниження гривневих депозитів у 60%, “Сбєрбанк Росії” — 58%, Промінвестбанк — 30%.

Приріст гривневих депозитів населення за період 01.01.2014—01.04.2015 рр., млн грн

Джерело: НБУ

Протягом квітня і травня 2015-го ситуація в окремих банках поліпшилася. У Райффайзен Банку Аваль фіксують зростання депозитів фізичних осіб у національній валюті на 500 мільйонів гривень. Представник UniCredit Bank повідомив, що у квітні обсяг депозитів фізичних осіб зменшився, але у травні спостерігався злам тренду, і зараз відбувається поступове збільшення обсягу депозитів фізичних осіб.

Незважаючи на загальну тенденцію до схуднення депозитних портфелів у ритейлі, окремі банки продемонстрували позитивну динамку. Серед лідерів зростання гривневих вкладів фізосіб за період паніки — банк “Михайлівський”, Укргазбанк, ПроКредит Банк, ОТП Банк.

Голова правління банку “Михайлівський” Ігор Дорошенко пояснює аномальний успіх у збільшенні вкладів під час кризи ретельним вивченням поведінки клієнта й аналізом його рішень: “Сьогоднішній клієнт хоче отримати високий прибуток за короткий строк, а також доступ до грошей у будь-який момент. Що ми і пропонуємо”. Не без допомоги великого рекламного бюджету й ефекту “молодості” у квітні-травні 2015-го банку вдалося збільшити депозитний портфель фізичних осіб у нацвалюті на 137,7 млн грн. 

Гривневі депозити також збільшувалися у проблемних Стандарт Банку, Імексбанку та ПроФін Банку, в яких зростання вкладів пояснюється нарощенням портфелю на початку паніки з подальшими невиплатами.

Водночас обсяг роздрібних валютних депозитів у перерахунку на долар за офіційним курсом зменшився більше, ніж гривневий портфель: ПриватБанк за 5 кварталів банківської паніки зменшив валютний депозитний портфель на 46%, “Сбєрбанк Росії” — на 62%, Укрексімбанк — на 33%, ПУМБ — на 42%, ВТБ — на 70%, Unicredit Bank — на 44%.

У “Сбєрбанку Росії” зазначили, що для зміни негативного тренду запускають новий продукт — іменні депозитні сертифікати, на які не поширюються обмеження НБУ щодо зняття коштів.

Суттєво наростити валютні вклади населення в умовах девальвації не вдалося нікому. Максимальний приріст — $16 мільйонів — зафіксовано в Міжнародному інвестиційному банку. За ним слідують “Авант”, “Капітал”, Юніон Стандарт Банк та “Преміум”.

Приріст валютних депозитів населення за період 01.01.2014—01.04.2015 рр., млн доларів

Джерело: НБУ

Іноземні банки: виснажені, але живі

У банківській паніці 2014-—2015 років ключову роль відіграв інформаційний канал зараження, оскільки ударна хвиля від дефолтів окремих банків поширювалася на інші не так через втрати коштів на міжбанківських рахунках, як через ескалацію страху.

Вкладники забирали кошти не лише зі слабких, а й із надійних банків. Масові дефолти проблемних банків із приватним вітчизняним капіталом зумовили відплив депозитів із європейських та державних банків, які зуміли витримати удар по пасивах.

У цьому полягає відмінність нинішньої кризи від попередньої, під час якої спостерігався так званий ефект “збирання вершків”, коли клієнти масово переходили з вітчизняних приватних банків у фінансові установи з державним та іноземним капіталом.

Необхідно також розуміти, що остання банківська паніка сама собою не була головною причиною банкопаду, адже сильні банки зуміли вижити завдяки вищій фінансовій стійкості, зокрема підтримці з боку акціонерів та НБУ.

НБУ поспішає на допомогу

Результатом банківської паніки стала зміна структури пасивів банків. Частка депозитів клієнтів у зобов’язаннях знизилася з 61,6% до 56,6% із січня 2014-го по травень 2015 року.

Обезкровлення банківської системи вкладниками на першому етапі паніки викликало необхідність у масштабних вливаннях ліквідності, за які опоненти досі звинувачують Степана Кубіва, забуваючи про ризик тотальної платіжної кризи, якої таким чином удалося уникнути.

У наступні періоди Нацбанк також застосовував інструменти рефінансування та надання стабілізаційних кредитів для часткового заміщення втрачених системою вкладів. Статистичні дані свідчать, що основні піки приросту наданих кредитів і викуплених на ринку цінних паперів на балансі НБУ збігаються із періодами найбільшого зниження обсягу депозитів фізичних осіб у банках.

При цьому рефінансування було явно недостатньо, щоб компенсувати втрати в пасивах банків, зокрема і за вкладами юридичних осіб, які не відображено на графіку.

Щомісячна зміна депозитів населення порівняно із приростом кредитів і цінних паперів в активах НБУ

*Загальний обсяг приросту депозитів населення (у стовбцях) розрахований як сума приросту гривневого портфеля і приросту валютного портфеля, переведеного у гривні за офіційним курсом долара на кінець кожного місяця

**Джерело: НБУ, розрахунки автора

Ще одним способом, який використовує НБУ для стимулювання повернення коштів у систему називають важіль облікової ставки, завдяки якому вищі відсотки теоретично мали б підштовхувати населення до повернення коштів на депозити.

Проте, на думку Володимира Мудрого, члена правління АТ “ОТП Банк”, використання цінового фактора в залученні вкладів населення не зовсім відповідає політиці банків з іноземним капіталом, і відсоткові ставки в них залишаються на рівні, прийнятному для ведення власне ефективної роботи самого банку.

При цьому майже немає додаткових стимулів повернення коштів у систему (рівень оподаткування, ліміти використання) і не переглядаються умови виплат ФГВФО (наприклад, не виплачувати відсотки за такими вкладами), що могло б стимулювати більший приплив вкладів саме в міжнародні фінансові структури, зазначає банкір. 

Депозитна ставка як сигнал тривоги

Фундамент банківської паніки формувався задовго до її початку і складався не лише з зовнішніх макроекономічних цеглин, а й із внутрішніх диспропорцій у банківській системі. Найбільш явним стрес-фактором стала бомба сповільненої дії у вигляді надмірно високих депозитних ставок, які пропонували банки, що вели ризиковану спекулятивну діяльність із цінними паперами, надавали споживчі кредити чи фінансували інсайдерів.

За умов низького рівня розвитку фінансового ринку клієнти почали розглядати високодохідні депозити як простий спосіб для заробітку. Такий стан речей неможливо уявити мешканцям більшості країн світу, де ставки за депозитами є набагато нижчими за дохідність решти капіталовкладень.

Проте в Україні це призвело до дивного депозитного буму в умовах згортання кредитування, результатами чого скористалися найменш гідні представники банківського сектору. Як бачимо, неплатоспроможними стали здебільшого ті банки, які напередодні паніки пропонували значно вигідніші ставки порівняно з конкурентами.

Депозитні ставки проблемних і досі діючих банків станом на 31.12.2013 р.

*Під проблемними маються на увазі банки, у які було введено тимчасову адміністрацію

**Джерело: РА “Стандарт-рейтинг”

Підкидало дров у вогонь і затверджене в Цивільному кодексі право на дострокове зняття вкладів, котре спекулятивно настроєні вкладники розцінювали як хорошу можливість вчасно “вийти з гри”, тоді як на практиці лише прискорило втрату ліквідності банків та нездатність розрахуватися з більшістю вкладників.

Банківська паніка стала своєрідною розрядкою ситуації, за якої економічна реальність відійшла надто далеко від економічних законів, адже принцип роботи багатьох слабких банків нагадував фінансову піраміду за схемою Понці.

Натомість надійні державні та іноземні банки, що вистояли кризу, були менш схильними до цінових методів залучення вкладників. Депозитні ставки іноземних банків на початку паніки у середньому були на рівні 6% в доларах, державних — 7,4%, тоді як вітчизняні приватні банки пропонували 8,4%, а банки з міноритарним іноземним капіталом (квазііноземні) — 9,1%. За гривневими вкладами банки з українським приватним капіталом пропонували відсотки, вищі в середньому на 2 відсоткові пункти, ніж в аналогічних депозитних продуктах іноземних банків.

Депозитні ставки на 31.12.2013 року залежно від походження капіталу банку

Джерело: РА “Стандарт-рейтинг”

Під час самої паніки депозитна ставка втратила будь-яке значення, оскільки відплив депозитів не залежав від розміру ставок, а вкладники віддавали перевагу надійним банкам, передусім скляним.

Урок для вкладників

За підсумками банківської кризи вкладники дістали змогу зробити низку цінних висновків для майбутнього планування своїх заощаджень.

• Високі депозитні ставки — сигнал тривоги. Більшість цінових лідерів не вижила під час кризи. Серед тих, хто залишився, найвищі ставки схильні пропонувати банки, які мають проблеми з ліквідністю.
• Як бачимо, великий обсяг відпливу вкладів не завжди є поганим знаком. Більше того, зниження депозитного портфеля свідчить про те, що банк навіть у найважчі часи зумів повернути кошти вкладникам.
• Критично важливою для стійкості банку під час кризи стає фінансова допомога з боку власників та Національного банку. Маючи значну суму на депозиті, не завадить уважніше слідкувати за новинами банку про отримані кредитні лінії, поповнення капіталу акціонерами, а також процес взаємодії з регулятором.
• Кожен банк має індивідуальну стійкість до паніки: тотальний страх вкладників може викликати дефолт у слабкого банку і просте погіршення фінансового стану у стійкого, тоді як деякі можуть отримати приплив депозитів за рахунок втрат конкурентів.

Урок для банкірів

Керівникам і персоналу банків-щасливчиків, яким удалося вижити в період паніки, стає зрозумілим, до чого може призвести надмірно агресивна стратегія ведення бізнесу, акцент на обслуговуванні інсайдерів та прив’язка до тимчасових політичних домовленостей.

• Роль якісного ризик-менеджменту та доступ до надійних джерел фінансування неможливо переоцінити.
• Стабільно високі параметри фінансової стійкості, а не тимчасові надприбутки та рекордне зростання частки ринку дають змогу банкам витримати кризовий удар.
• Активні рекламні компанії — ефективний, але ризикований метод нарощення вкладів у часи паніки. Запорукою успіху є не маркетинговий бюджет, а побудова довірчих відносин із клієнтами на основі вивчення їхніх потреб і чіткого виконання своїх зобов’язань.

Урок для регулятора

Найбільшу увагу до унікального досвіду, який подарувала нам паніка, варто приділити банківським регуляторам для уникнення як застарілих, так і нових помилок. З огляду на ефективне гасіння зимової валютної лихоманки, налагодження комунікацій із громадськістю та посилення банківського нагляду в плані розкриття структури власності, деякі уроки вже засвоєно. Проте низка питань залишається відкритою.

• Обмежувальні заходи щодо зняття валютних вкладів стимулюють їхній відплив і поповнення тіньового сектору економіки. Прямі адміністративні заборони зазвичай мають обернений ефект і не здатні врахувати усіх варіантів їхнього обходу, таких як випуск валютних депозитних сертифікатів.
• Посилена увага до банків з надмірно високими ставками і низькою ліквідністю може стати в пригоді в процесі моніторингу сигналів раннього запобігання проблемності банків. Фінансовим пірамідам не місце в банківській системі з ефективним наглядом.
• Коли проблемний банк не віддає кошти вкладникам,  варто діяти рішучіше — все одно доведеться фінансувати якщо не банк, то Фонд гарантування вкладів.

Проте коли регулятор вагається щодо визнання неплатоспроможності, подальше існування зомбі-банку в невизначеному статусі негативно впливає на довіру до всієї банківської системи й опосередковано б’є по відносно стійких банках через механізм інформаційного зараження.

Роман КОРНИЛЮК