Ар'єв знову “голосує” із Вашингтона

Тепер уже тричі.

Того дня, о 14:17 за київським часом — у Вашингтоні було 07:17, — Ар'єв написав у Фейсбуці:

“Готель у Вашингтоні — напроти Капітолія. Півночі довелося ганяти мишу, яка шкреблася за гіпсокартонною стіною. Тварюці нічого — вона ночами харчі шукає, а мені за годину йти на зустріч у Сенат з червоними очима :)”.

Тієї ночі в готельному номері могла шкребтися не лише миша, а й совість народного обранця.

Бо саме тоді, коли Ар'єв відчував себе наче герой мультфільму “Том і Джері”, на другому кінці світу — у сесійній залі Верховної Ради — його картка тричі проголосувала.

Об 11:20 за київським часом, коли у Вашингтоні було 04:20 ранку, електрона система РАДА зафіксувала голос: депутат Ар'єв проголосував “за” включення до порядку денного законопроекту про внесення змін до закону “Про держбюджет-2011 рік”, щодо відновлення розмірів та порядку виплати пільг.

Об 11:45 за київським часом, у Вашингтоні 04:45 — Ар'єв знову “голосує”. Цього разу “за” включення до порядку денного проекту постанови про відзначення 70-річчя із дня народження видатного українського письменника, науковця та громадського діяча Анатолія Погрібного.

О 13:01 за київським часом, коли у Вашингтоні тільки-но почало світати, 06:01 — Ар'єв “голосує” за створення ТСК щодо дій міліції 24 серпня.

Усі документи авторства опозиції. І якщо першим двом не вистачило голосів, то останній був ухвалений.

“Такої наглої фальсифікації ще не було”, — казав Ар'єв у лютому 2011-го. Тоді ці закиди лунали на адресу пропрезидентської більшості, яка голосувала за зміни до Конституції.

Цього разу нунсівець може впевнено сказати: така фальсифікація вже мала місце, але цього разу мене підставили свої. Бо за всі 3 документа майже в повному складі голосували опозиційні фракції: БЮТ і НУНС.

І якщо 7 місяців тому Ар'єв просив генпрокуратуру розібратися, хто ж скористався його карткою, то тепер варто розібратися всередині фракції.

Аби не кивати в бік Віктора Пшонки.

Так і хочеться запитати в самого Ар'єва щодо майбутнього “парламентської миші”, яка використовує його картку: наступна станція — санкції? Матеріал із такою ствердною назвою з тих Сполучених Штатів Ар'єв надіслав до редакції газети “Дзеркало тижня”.

У цьому “привіті з готелю Вашингтона” Ар'єв пригадав владі, зокрема, і фальсифікації при голосуванні в парламенті: “…законопроекти можуть розробляти й громадські організації, щоб потім, коли рішення у Верховній Раді ухвалюватиме не збіговисько кнопкодавів, можна було б не гаяти часу”.

Хочеться почути: хто саме з цього “збіговиська кнопкодавів” 19 жовтня використовував картку Ар'єва, і які санкції до нього застосує нунсівець?

Попередній матеріал на цю тему від 6 жовтня так і не отримав публічної відповіді.

Ані Євген Суслов, ані нунсівець Руслан Князевич так і не зробили офіційних заяв: яку політичну відповідальність нестимуть за неособисте голосування?

Повідомлення у Фейсбуці, як у ситуації з бютівцем, або спілкування на балконі та в кулуарах Верховної Ради — нехай навіть у присутності інших журналістів або депутатів, як у випадку зі членом “Фронту змін” — вважаю не прийнятною відповіддю на публікацію в “Українські правді”.

Шановні молоді демократи!

Учіться публічно відповідати за свої вчинки. І показувати приклад вашим опонентам зі зграї “собачок Чєчєтова”. Не всі ж політики однакові, правда?

Окрім реакції “спійманих за картку” дивує відмовчування Володимира Литвина.

Ще навесні йому було соромно за кнопкодавів перед своїми польськими колегами. Спікер демонстрував як завжди принципову позицію: от візьму й введу в дію систему РАДА-3!.. І як завжди, гарна обіцянка заговорювалася, відповідальність за її не-реалізацію перекладалася на когось. А із часом взагалі все забувалося.

“Немає важелів впливу”, — казав Литвин навесні. Але у випадку з Ар'євим та згаданими раніше “голосуваннями” з Європи Суслова та Сергія Ківалова аргументів у спікера не може бути.

У цих випадках депутати були або у відряджені, або у відпустці.

Хто заважає апарату ВР, вплив на який за Конституцією ще має спікер, блокувати картки офіційно відсутніх?!

Якщо лідер політичної сили — Народної партії — майже за 3 роки головування у Верховній Раді, і ще 4 роки попереднього разу, не може зробити системою елементарні речі, то українці мають задатися питання:

А для чого тоді “країні потрібен Литвин”?

І чи потрібен він саме в парламенті кнопкодавів?

Олексій БРАТУЩАК