Ахметов готується до нових придбань?

Фонд держмайна услід за “Укртелекомом” хоче пустити з молотка ще й українські енергогенеруючі компанії.

Такі плани озвучив голова ФДМ Олександр Рябченко.

За його словами, для цього не вистачає скасування президентом указу свого попередника про заборону передачі держпакетів акцій ВАТ “Центренерго”, “Західенерго”, “Донбасенерго” та “Дніпроенерго” від НАК “Енергетична компанія України” до управління ФДМ.

Ці компанії нинішній уряд уже вніс до переліку тих, що підлягають приватизації. З молотка мають піти 60,77% акцій “Донбасенерго”, 53,29%-1 акція “Центренерго”, 45%-1 акція “Західенерго” і 25%-1 акція “Дніпроенерго”. У власності держави в усіх генеруючих компаніях залишиться лише блокуючий 25-відсотковий пакет.

Згодом хочуть позбутися і їх. На думку урядовців, це вирішить два болючі питання: поповнення бюджету та оновлення виробничих потужностей підприємств.

В умовах щодо участі в аукціоні передбачається, що покупець зобов'язується зберегти профіль компанії, використовувати не менш ніж 75% вітчизняного палива і забезпечити переоснащення обладнання. Мінпаливенерго підтримало таку позицію.

Втім, отримати значні кошти від продажу компаній буде важко. Енергоблоки ТЕС побудовані ще у 1960-1970 роки, а ступінь зношеності виробничих фондів сягає 78%. Із 104 блоків 76 уже знаходяться “за межею”, ще 17 впритул наблизилися до неї.

До того ж, що за існуючою класифікацією, обладнання ТЕС із зношеністю, яка перевищує 83%, вважається непридатним для експлуатації. За оцінками чиновників, вже у 2016 році резерв встановленої потужності теплової генерації буде вичерпаний. Загальна вартість програм з відновлення блоків становить 11,9 мільярда доларів.

У 2010 році Україна приєдналася до Європейського енергетичного співтовариства, що покладає на неї обов'язок дотримуватися екологічних стандартів країн ЄС.

У зв'язку з цим на ТЕС для зменшення шкідливих викидів потрібно встановити сучасні системи газоочищення вартістю 4,8 мільярда доларів. Таким чином, покупцям компаній додатково треба буде витратити 16,7 мільярда доларів.

Звісно, за таких умов черг покупців не буде. Відтак — неможливо розраховувати на пристойну ціну продажу, яка би дозволила прикрити бюджетну наготу.

Щоправда, перший заступник голови Адміністрації президента Ірина Акімова пояснила, що гроші — не головна мета, яку ставить перед собою керівництво країни. “Головне — знайти ефективного власника, який розвивав би компанії”, — сказала вона.

Ним міг би стати Рінат Ахметов, енергетичний холдинг якого “ДТЕК” включає в себе ВАТ “Східенерго” — оператор Луганської, Зуївської і Курахівської ТЕС.

“Східенерго”, яка виробляє 27% електроенергії від загального обсягу теплової генерації країни, потрапила до власності Ахметова у 2004 році. Сьогодні її показники можуть розглядатися як аргумент на користь приватизації ТЕС.

Так, коефіцієнт виростання встановленої потужності енергоблоків “Східенерго” становить 44,7%, тоді як на державних ТЕС — від 29% до 36% для різних блоків.

Щоправда, цьому також сприяла організація роботи українського енергоринку. Згідно з нею, “Східенерго” надає додаткові послуги з маневрування для об'єднаної енергосистеми, завдяки чому блоки її ТЕС завжди в роботі, на відміну від державних.

Слід визнати, що до власного майна Ахметов ставиться по-господарськи. Так, на Луганській, Курахівській і Зуївській ТЕС останні ремонти енергоблоків проводилися у 2004-2007 роках, тоді як на Криворізькій, Придніпровській і Запорізькій ТЕС, які входять до державної компанії “Дніпроенерго”, — у 1992-1998 роках.

Хоча і тут є певні нюанси. Так, до складу “ДТЕК” входять шахти “Комсомолець Донбасу” та “Павлоградвугілля”, що дозволяє забезпечувати “Східенерго” паливом за більш привабливими умовами порівняно з іншими профільними компаніями.

До того ж, блоки Ахметова новіші, тому використання дорогого газу при виробництві електроенергії тут становить лише 1,06%, тоді як на “Центренерго” — 14%.

Отже, маючи меншу собівартість, струм “Східенерго” користується більшим попитом, ніж товар виробників, які входять до державної ЕКУ. Відповідно, кращі фінансові показники дозволяють “Східенерго” витрачати більше коштів на модернізацію.

Однак навіть найзаможніша людина в Україні не може профінансувати відновлення усіх державних ТЕС. Тому власник “ДТЕК” сконцентрувався на визначених для свого бізнесу пріоритетних напрямках — “Дніпроенерго” і “Західенерго”. До останньої входить Бурштинська ТЕС, яка поєднана із західноєвропейською енергосистемою.

Це дозволяє експортувати струм у привабливому західному напрямку, у чому Ахметов дуже зацікавлений. Так, у вересні “ДТЕК” та її структури повідомили про збільшення присутності у статному фонді “Західенерго” до 24,9%. Це, вірогідно, сталося через викуп акцій, які знаходилися у вільному обігу на фондовій біржі.

ТЕС “Дніпроенерго” розташовані у промисловому південно-східному регіоні, тому струм компанії має високий попит серед крупних споживачів. Раніше Ахметов сконцентрував 47% акцій “Дніпроенерго”, тож під час майбутнього розпродажу активів “ДТЕК” цілком може отримати контрольний пакет цієї компанії.

Отже, друга хвиля приватизації в української генерації, яка зараз посилено готується, ймовірно, обмежиться продажем компанії Ахметова держпакетів акцій “Західенерго” та “Дніпроенерго”. Доля інших державних ТЕС видається сумною — ними можуть зацікавитися хіба що заготівельники металобрухту.

Коштів для модернізації об'єктів у держбюджеті нема і не буде, а перспективи залучення кредитів показово демонструє ситуація з наміром “Центренерго” у 2009 році позичити 100 мільйонів євро у Deutche Bank на реконструкцію Трипільської ТЕС.

Банк відмовився надати гроші навіть під урядові гарантії. З такою ж проблемою зіткнулося і “Західенерго” у пошуках коштів на реконструкцію Бурштинської ТЕС.

А що ж отримає державний бюджет від майбутніх приватизаційних угод?

Аналітик інвесткомпанії Dragon Capital Денис Саква каже, що ціни на 45%-1 акція “Західенерго” та 25%-1 акція “Дніпроенерго” складатимуться, виходячи з їх поточної ринкової вартості, яка становить 880 мільйонів доларів та 770 мільйонів доларів відповідно за 100% акцій, — якщо умови продажу генерацій залишаться незмінними.

Таким чином, за вказаний держпакет “Західенерго” можна буде отримати 396 мільйонів доларів, за “Дніпроенерго” — 192,5 мільйона доларів. Тимчасом аналітик інвесткомпанії NRG Capital Сергій Невмержицький оцінює ці пакети скромніше.

“Якщо на продаж йдуть такі частки, це може означати, що у них буде один покупець. Оскільки у “Західенерго” та “Дніпроенерго” присутній “ДПЕК”, вірогідно, він і стане цим покупцем. Інші претенденти просто туди не полізуть”, — прогнозує експерт.

Він вважає, що ціна продажу не буде значно відхилятися від стартової, яку Фонд держмайна має визначити за своєю методикою. “За обидва пакети покупець може сплатити 569,6 мільйона доларів. Про підвищення ціни може йтися лише у випадку, коли буде продаватися контрольний пакет”, — підкреслив представник NRG Capital.

Ігор ВОРОНЦОВ