Аграрний фонд: на двох стільцях

Минулого тижня голова державного Аграрного фонду Ігор Якубович заявив про створення в Україні ще однієї організації, що може мати суттєвий вплив на аграрний ринок — ПАТ “Аграрний фонд”.

Поки що ця новина спричинила більше питань, ніж відповідей, адже функції “старого Аграрного фонду” та “нового” діаметрально протилежні.

Як відомо, урядовці і парламентарі мають “чудову” звичку роздувати бюрократичний апарат та наділяти повноваженнями все нові й нові організації, навіть не розібравшись, як вони будуть функціонувати.

Приміром, у парламентському аграрному комітеті вже заговорили про можливе фінансування проектів АФ за рахунок позикових китайських грошей. Однак ситуація не настільки однозначна.

Державна підтримка села за кордоном

У розвинених країнах державні інтервенції на ринку агропромислової продукції є збитковими. Вони направлені на підтримання мінімальних цін на певні види сільськогосподарської продукції, тобто на те, щоб ціни не падали нижче певного мінімуму та не викликали банкрутства виробників.

Для прикладу, інтервенції, пов'язані з викупом продукції, у США здійснюються на ринку цукру. Фермери мають право взяти кредит під заставу майбутнього врожаю. Сума позики обчислюється на основі мінімальної ціни, встановленої урядом.

Якщо ринкова ціна виявилася вищою за мінімальну, виробник цукру має право повернути кредит та продати цукор за вищою, ринковою ціною. Якщо ринкова ціна нижча за мінімальну, то уряд зобов'язується викупити цукор за мінімальною ціною.

У ЄС механізми інтервенцій збереглися лише для пшениці, масла та молока. Так, якщо у країні-члені ЄС ціна на масло падає протягом двох тижнів нижче 92% від інтервенційної ціни, то уряд виходить з пропозицією щодо купівлі масла.

Отже, державні інтервенції на ринку агропромислової продукції у США та ЄС здійснюються з метою підтримання мінімальних цін і є збитковими для держави.

Особливості України

На відміну від західних країн, державний Аграрний фонд України намагається утримати ціни на сільгосптовари, не вищі за певний максимальний рівень.

Саме тому держава майже щороку у різний спосіб обмежує експорт та створює профіцит на місцевому ринку. Йдеться про підтримку не українського селянина, а пересічного споживача продовольства, тобто виборця. У будь-якому випадку, державні інтервенції і закордоном, і в Україні є збитковими.

За словами Якубовича, головна мета створення ПАТ “Аграрний фонд” — трансформувати АФ з механічного виконавця урядових інтервенцій у структуру, здатну заробляти гроші.

Статус ПАТ дозволить фонду реалізувати інвестиційні проекти і отримувати прибуток, чого не може робити бюджетна організація.

Щоб отримати прибуток від своєї діяльності, Аграрному фонду слід продати куплену продукцію дорожче, ніж він її придбав.

Таким чином, для прибуткової діяльності фонду необхідна постійна інфляція продуктів харчування. Це суперечить політиці уряду та НБУ з утримання інфляції на низькому рівні.

Крім того, у зв'язку із жорсткою монетарною політикою НБУ для підтримання курсу гривні процентні ставки за облігаціями внутрішньої державної позики дуже високі.

Запозичення терміном на два роки коштуватиме понад 20% річних. В той же час, на даний момент в Україні спостерігається дефляція продуктів харчування через високий врожай та обмеження експорту.

Тобто купівля агропромислової продукції з метою її подальшого перепродажу є збитковою, оскільки ріст цін є меншим за розмір процентних ставок.

Під питанням і можливість фінансування Аграрного фонду. У бюджеті на 2013 рік передбачено, що для Аграрного фонду здійснюється окреме запозичення шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики на 5 млрд грн.

Разом з тим, у фінансовій системі України може не вистачити коштів для кредитування Аграрного фонду. У 2012 році уряд зміг позичити на внутрішньому ринку 63 млрд грн, а план на 2013 рік становить рекордні 93 млрд грн.

Виникає питання: чи зможе Аграрний фонд при дефіциті кредитних ресурсів залучити достатньо коштів для фінансування своєї діяльності?

Аграрному фонду буде важко інвестувати у сільське господарство. Очевидно, культивувати нові землі Аграрний фонд зможе тільки на угіддях, які залишилися у державній власності — 10,2 млн га. З них 6 млн га передано в оренду, решта — не обробляється, часто — через низьку якість ріллі.

Крім того, державні сільськогосподарські землі знаходяться на всій території України, що ускладнить інвестиції в інфраструктуру.

Китайські гроші

За інформацією Forbes.ua, заступник голови парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Тарас Кутовий заявив: ймовірність того, що майбутні інвестиційні проекти із зрошення АФ буде фінансувати за рахунок позикових китайських грошей, дуже висока.

Виглядає непогано, але якщо розібратися, китайський урядовий кредит пов'язаний із значними обмеженнями. Очевидно, він надаватиметься у валюті КНР — юанях.

Це один з принципів державної політики Китаю.

Юань не є вільно-конвертованою валютою, тому за кредитні гроші можна буде придбати тільки китайські товари. Разом з тим, Китай не виробляє сучасної агропромислової техніки.

У 2011 році Китай забезпечив Україну тільки 3% імпорту сільськогосподарських машин, тоді як США та країни Європи — понад 80%.

Тобто Україна буде змушена або купувати низькоякісну китайську техніку, або наймати китайські робочі руки. Все це важко назвати державною підтримкою українських селян.

Також слід врахувати постійне укріплення китайської валюти до долара, а також слабкість української гривні до американської валюти. З кінця 2007 року до кінця 2012 року китайський юань виріс щодо української гривні на 85%.

Тобто в середньому щороку додаткові витрати у зв'язку з девальвацією гривні становили б 17% річних від суми позики. Облікова ставка центрального банку Китаю становить 6%, також буде кілька відсотків маржі.

Отже, вартість кредиту від Китаю сягає 25% річних, що аж ніяк не дешевше за внутрішні гривневі запозичення чи кредити в доларах чи євро від західних банків.

Безумовно, Китай здатний надати додаткові субсидії за користування кредитом, що може включати меншу процентну ставку і навіть покриття валютного ризику. Проте слід врахувати, що Китай має постійний дефіцит продуктів харчування.

Як заявив у 2012 році міністр агрополітики Микола Присяжнюк, однією з умов надання кредиту з боку Китаю є гарантії щорічних поставок 2,5 млн тонн кукурудзи. Проте через різкі коливання врожайності Україна не завжди може експортувати зерно — потрібно задовольняти потреби у їжі своїх громадян.

Зобов'язання щороку постачати до Китаю певну кількість зерна може підірвати продовольчу безпеку України та підняти ціни на продовольство.

Також небезпечною є можливість набуття Китаєм прав власності на землі в Україні.

Існує загроза, що китайські державні установи будуть вимагати права власності на землю у разі несвоєчасного чи неповного обслуговування кредиту.

Це суперечить нормам Земельному кодексу, який забороняє набувати право власності на землю іноземним державам.

Наразі нема достовірної інформації про всі умови кредиту. Відтак, можна лише припускати, що саме він означатиме для України.

У будь-якому разі, створення ПАТ “Аграрний фонд” виглядає скоріше проектом, створеним для задоволення чиїхось особистих потреб, ніж інструментом державної політики.

Володимир МАКАР, експерт в галузі аграрної політики та земельних відносин