“Аби людина була хороша”. Чому українців не цікавлять програми Зеленського і Порошенка

Під час виборчої кампанії обіцянки кандидатів варіювали від зниження тарифів на газ в два рази до підвищення середньої зарплати до 1 тис дол. На думку авторів, значна частина обіцянок — популістські, але вони подобаються людям.

В середньому 84% виборців підтримують популістські обіцянки. Однак для перемоги потрібно, щоб виборці почали асоціювати привабливі обіцянки з конкретним політиком та повірили у їх реалістичність.

Автори проаналізували дані опитування виборців, проведеного дослідницькою компанією Kantar TNS в Україні на замовлення Центру економічної стратегії, щоб дізнатися, з ким із кандидатів в президенти вони асоціюють популістські та корисні реформи і чи вважають вони, що обрані ними кандидати їх виконають.

Ці результати допомагають зрозуміти вибір українців, зроблений 31 березня.

Обіцянки кандидатів в президенти

Вказані кандидати з найвищими рейтингами

Чи зможе кандидат в президенти виконати реформи

Вказані кандидати з найвищими рейтингами

Володимир Зеленський: очікування формують зміст

Виборці не асоціюють із Зеленським жодну з популістських чи корисних обіцянок із запропонованого авторами переліку. Для кожної реформи лише близько 3% виборців кажуть, що Зеленський обіцяв це зробити, якщо стане президентом.

Наприклад, лише 2% виборців кажуть, що Зеленський обіцяв впровадити державне регулювання цін. Проте 87% його прихильників та 32% його опонентів, які вважають, що державне регулювання цін позитивно вплине на добробут їх родин, думають, що Зеленський зможе це втілити.

Схожа ситуація з іншими реформами. Прихильники вірять, що він виконає обіцянки, які, на їх думку, позитивно вплинуть на їх добробут. Хоча оцінки реалістичності їх втілення з боку опонентів кандидата значно нижчі.

Схоже, на рейтинг Зеленського більше вплинуло сприйняття його як людини, ніж кандидата в президенти. Позитивно ставляться до нього 40%, негативно — 32%.

Однією із суттєвих характеристик виборців Зеленського є те, що вони більш схильні до ризику, ніж населення загалом: 71% прихильників Зеленського готові брати на себе хоча б якийсь ризик порівняно з 56% населення України в цілому.

Серед виборців Зеленського 15% готові до значних фінансових ризиків, якщо є можливість отримати значні прибутки, порівняно з 10% населення загалом.

Оскільки Зеленський не має досвіду в політиці, голосування за нього пов'язане з невизначеністю. Виходячи з результатів першого туру, очікування 30% виборців вищі, ніж від Порошенка або Тимошенко, що мали політичний досвід.

Отже, прихильники Зеленського готові приписувати йому здатність впроваджувати реформи, які позитивно вплинуть на їх добробут, навіть якщо вони не чули про них від кандидата. Відсутність політичного досвіду є, ймовірно, не недоліком, а перевагою кандидата в очах його виборців.

Петро Порошенко: вибір скептиків

Єдиною економічною обіцянкою, що асоціювалася з чинним президентом, була монетизація пільг та субсидій. Порошенко активно підтримував недавно запущену реформу. Хоча вона асоціювалася з главою держави більше, ніж з іншими кандидатами, відсоток асоціацій був порівняно невеликим.

Під час опитування у березні лише 18% асоціювали Порошенка з цією обіцянкою, тоді як 66% не могли згадати жодного політика, який би про це говорив. Можливість апелювати до реальних позитивних змін замість обіцянок — конкурентна перевага чинного президента, якою він не скористався повною мірою.

Прихильники Порошенка вірять також у виконання деяких реформ, які політик не анонсував. Наприклад, 68% прихильників Порошенка, які вважають, що спрямування видобутого в Україні газу на потреби населення позитивно вплине на добробут їх родин, думають, що Порошенко зможе це виконати.

Однак президент не підтримував цю популістську пропозицію. За вимогами МВФ, для уникнення спекуляції та корупції ціна на газ для населення та промисловості повинна бути однаковою. Ймовірно, прихильники президента проектують на нього свої бажання: серед його противників лише 10% вважають, що він це виконає.

Прихильники Порошенка більш скептичні за прихильників Зеленського. Вони не вірять, що він зможе знизити тарифи на газ в два рази чи наказати роботодавцям підняти зарплату до 1 тис дол, навіть якщо вважають це позитивним.

Загалом, прихильники Порошенка набагато рідше вважають реалістичним виконання своїм кандидатом популістських реформ порівняно з прихильниками Зеленського та Тимошенко. Цьому може бути кілька пояснень.

Не виключено, що ці обіцянки сильно асоціюються з противниками Порошенка або, на відміну від Зеленського, виборці можуть судити Порошенка за його роботою на посаді глави держави і бачити, що він не намагався це зробити. Інший варіант — виборці вважають такі обіцянки нереалістичними.

Ситуація з Порошенком схожа на ситуацію із Зеленським: його прихильники вірять, що він зможе виконати майже всі обіцянки, тоді як опоненти вважають, що він не зможе виконати нічого. Однак є і деякі відмінності: Порошенка правильно асоціюють з принаймні однією економічною реформою, а його прихильники є більш скептичними щодо можливості виконання окремих популістських обіцянок.

Юлія Тимошенко: чують, вірять, але не голосують

Вже понад 20 років Тимошенко залишається одним з ключових політичних гравців. Пік її популярності припав на 2010 рік, коли вона набрала 6,2 млн голосів у першому турі виборів та 11,6 млн — у другому. З того часу її підтримка значно знизилася: у 2014 році вона отримала 2,3 млн, у 2019 році — 2,5 млн голосів.

Тимошенко асоціюють з “газовими” обіцянками: 63% виборців пам'ятають, що вона пообіцяла знизити ціни на газ удвічі, 47% — спрямувати газ, видобутий в Україні, населенню, 39% — збільшити видобуток газу та припинити його імпорт.

Менше Тимошенко асоціюють із соціальними обіцянками: 13% асоціюють її із зниженням пенсійного віку, 14% — з підвищенням пенсії, 15% — з гарантованим працевлаштуванням, 12% — з регулюванням цін на ліки і продукти, 12% — з тим, щоб максимальна зарплата була не більше ніж в п'ять разів вища за мінімальну.

Тимошенко була найбільш успішною в донесенні своїх обіцянок до виборців.

Її прихильники найбільш упевнені в можливостях свого кандидата.

Вони вважають, що Тимошенко зможе виконати всі корисні для їх добробуту реформи.

Навіть третина її опонентів вірить, що вона зможе виконати деякі свої обіцянки.

Однак база прихильників Тимошенко достатньо обмежена і має певну специфіку. Її прихильники частіше вірять у ворожок та екстрасенсів і мають низький рівень толерантності (64% проти того, щоб мати сусідів-геїв, порівняно з 55% по Україні).

Ймовірно, завдяки апелюванню до популярних серед українців реформ та частому використанню емоційно забарвлених фраз, наприклад, “тарифний геноцид”, Тимошенко змогла сформувати високий рівень лояльності серед прихильників.

Вони почули її обіцянки та повірили в можливість їх реалізації. Однак створений образ не дозволив збільшити число прихильників, достатнє для перемоги.

“Хороша людина” як професія

Є вислів, що “хороша людина” — не професія, але, схоже, він не стосується політиків. Виборці переважно мало знають, що саме обіцяють політики у сфері економіки: для десяти із запропонованих 13 обіцянок більшість респондентів не змогли назвати жодного кандидата в президенти, який це обіцяв.

Автори також відкидають популярну гіпотезу, що люди голосували за “менше зло”. Виборці кожного кандидата оцінювали свого фаворита досить високо — 4,5 бала за п'ятибальною шкалою, тоді як інших кандидатів — набагато нижче, 2-2,5 бала. Схоже, українці замість аналізу виборчих програм схильні керуватися емоціями.

Опитування проведене за підтримки Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку реалізовує міжнародний фонд “Відродження” у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів за фінансової підтримки посольства Швеції в Україні

Дарія МИХАЙЛИШИНА, економіст, Центр економічної стратегії, Дмитро ЯБЛОНОВСЬКИЙ, заступник директора, Центр економічної стратегії