“2023 рік стане вирішальним у нашій спільній війні”. Виступ Зеленського у Конгресі США

У його емоційній промові, побудованій на аналогіях між американською та українською історією, є і пояснення того, чому США мають допомагати Україні, і м'які прохання про нову допомогу — літаки та танки. Ми публікуємо адаптований переклад цього виступу українською з редакційними коментарями, що пояснюють деякі деталі.

А якщо ви віддаєте перевагу відео — ми завантажили для вас запис виступу президента в оригіналі, англійською мовою, а також з українським синхронним перекладом.

Дорогі американці!

В усіх штатах, містах і громадах. Усі, хто цінує свободу та справедливість. Цінує так само, як українці — в усіх наших містах, у кожній родині. Хай сьогодні мої слова поваги та вдячності будуть почуті кожним американським серцем!

Пані віцепрезидент (Камала Гарріс, очолює Сенат. — ЄП), я дякую вам за ваші зусилля в допомозі Україні.

Пані спікер (Ненсі Пелосі, очолює нижню палату Конгресу), ви сміливо відвідали Україну в час повномасштабної війни. Дякую вам!

Шановні члени Конгресу — від обох партій, — які теж були в Києві, і які ще побувають в Україні у майбутньому; шановні представники нашої діаспори; шановні журналісти! Для мене честь бути в Конгресі Сполучених Штатів Америки та звертатися до вас і до всіх американців.

Всупереч усім перешкодам і похмурим сценаріям, Україна не впала.

Україна жива та завдає ударів. Це дає мені вагомі підстави говорити про нашу першу спільну перемогу: ми перемогли Росію в битві за думки світу.

У нас немає страху. І ні в кого у світі не повинно його бути.

Це перемога українців — і це дає нам сміливість, якою захоплюється світ.

Це перемога американців — вам вдалося обʼєднати глобальну спільноту заради захисту свободи й міжнародного права.

Це перемога європейців — тому Європа зараз більш сильна й незалежна, ніж будь-коли у своїй історії. 

Натомість російська тиранія втратила контроль над нами й більше ніколи не впливатиме на наші думки.

Тепер ми маємо зробити все, щоби країни “глобального Півдня” (йдеться про найбідніші держави світу, держави Африки тощо, де лишається сильним російський та китайський вплив) також здобули таку перемогу.

Я знаю: у росіян теж може бути шанс на свободу. Але лише коли вони переможуть Кремль у своїх думках.

Та битва досі триває. І ми повинні перемогти Кремль на полі битви.

Це битва не тільки за землю, за якусь частину Європи. Це битва не тільки за життя, свободу й безпеку українців чи будь-якого іншого народу, який Росія прагне підкорити. Це битва за те, у якому світі житимуть наші діти й онуки та їхні діти й онуки.

Вона визначить, чи буде це світ демократії — для українців і для американців, для всіх.

Цю битву не можна заморозити чи відкласти. Її не можна ігнорувати, сподіваючись, що вас сам собою захистить океан (який відділяє США від Європи та Росії) чи щось інше. Світ надто взаємопов’язаний — від Сполучених Штатів і до Китаю, від Європи й до Латинської Америки, від Африки й до Австралії. Світ надто взаємозалежний, щоб хтось один міг залишитися осторонь і у безпеці, коли триває така битва.

Наші дві нації є союзниками в цій битві.

І наступний, 2023 рік — вирішальний час у ній.

Це час, коли українська сміливість і американська рішучість мають гарантувати майбутнє нашої з вами свободи. Свободи людей, які стоять за свої цінності.

Пані та панове! Американці!

Учора, перед поїздкою сюди, у Вашингтон, я був на передовій у Бахмуті. У нашій фортеці на сході України, на Донбасі, яку російські військові та найманці штурмують безперервно з травня.

Атаки щодня й щоночі.

Але Бахмут стоїть.

Ще минулого року там жили 70 тисяч людей. Зараз там лишилися одиниці цивільних.

Там немає місця, яке не було б полите кровʼю. Там не буває години, коли не звучав би страшний гуркіт артилерії. Там один окоп може по кілька разів на день переходити з рук у руки після кривавих боїв, іноді рукопашних.

Але український Донбас стоїть.

Російська армія використовує проти Бахмута та інших наших прекрасних міст усе, що може. Перевага окупантів в артилерії дуже відчутна.

У них у рази більше снарядів, ніж є в нас. Вони використовують у рази більше ракет та авіації, ніж ми будь-коли мали. Але наші сили оборони стоять. І ми всі пишаємося ними.

Російська тактика примітивна.

Вони випалюють все перед собою. Вони нагнали на фронт головорізів. Вони відправляють “зеків” на війну. Вони кинули все проти нас — так само, як свого часу інша тиранія кинула все проти вільного світу у битві за Виступ (йдеться про Арденнську операцію гітлерівської Німеччини у грудні 1944-січні 1945 року, на завершальній стадії Другої світової війни, коли вермахт спрямував величезні сили, безуспішно намагаючись зламати лінію наступу американських та британських військ).

Подібно до того, як відважні американські солдати чинили опір і відбивалися від гітлерівських військ попри всі труднощі під час Різдва 1944 року, відважні українські солдати роблять те саме з військами Путіна цього Різдва. Україна стоїть і ніколи не здасться!

Це і є лінія фронту: тиранія, якій не бракує жорстокості, проти життя вільних людей.

Ми потребуємо вашої допомоги, щоб ми могли не просто витримати такі бої, а переломити їх, перемогти на полі битви.

У нас є артилерія, так. Дякую вам за неї. Чи її достатньо? Відверто — ні. Щоб Бахмут був не лише фортецею, яка відбиває атаки російської армії, а щоб російська армія повністю відступила, потрібно більше гармат і снарядів.

Якщо це станеться, то битва за Бахмут — як колись битві під Саратогою (події 1777 року, під час Американської революції, коли північноамериканським військам вперше вдалося здобути значну перемогу над королівською армією; у США вважається переламним моментом війни за незалежність) — змінить перебіг нашої війни за незалежність і свободу.

Якщо ваші “Патріоти” зупинять російський терор проти наших міст, це дасть змогу українським патріотам повною мірою працювати на захист нашої свободи.

Коли Росія не дістає до наших міст артилерією, вона намагається знищити їх ракетами. Ба більше, Росія знайшла спільника в цій геноцидній політиці — Іран. Іранські вбивчі дрони, які йдуть до Росії сотнями, стали загрозою для нашої критичної інфраструктури. Так один терорист знаходить іншого.

Питання часу, коли вони вдарять по інших ваших союзниках, якщо ми не зупинимо їх зараз.

Ми повинні зробити це!

Я вважаю, що не має бути якихось табу між нами в союзництві. Україна ніколи не просила й не просить, щоб американські солдати воювали на нашій землі замість нас. Запевняю вас, що українські воїни чудово можуть самі керувати американськими танками й літаками.

Фінансова допомога також критично важлива. І я хотів би подякувати вам як за фінансові пакети, які ви вже надали нам, так і за ті, щодо яких ви, можливо, ухвалите рішення. Ваші гроші — це не благодійність. Це інвестиція у глобальну безпеку та демократію, до якої ми ставимося найвідповідальніше.

Росія може зупинити цю агресію, якщо захоче. Але ви можете прискорити нашу перемогу, я знаю це. І вона доведе будь-якому потенційному агресору, що вже нікому не вдасться порушити кордони іншого народу, чинити звірства й царювати над людьми проти їхньої волі.

Наївно чекати кроків до миру від Росії, якій подобається бути державою-терористом. Росіяни ще отруєні Кремлем.

Відновлення міжнародного правопорядку — наше спільне завдання. Нам потрібен мир. Україна вже дала відповідні пропозиції, і щойно я обговорював їх із Президентом Байденом — нашу формулу миру. Десять пунктів, які можна й треба реалізувати заради нашої спільної безпеки, гарантованої на десятиліття вперед. І саміт, який можна провести, — я радий відзначити сьогодні, що Президент Байден підтримав цю нашу ініціативу. Кожен із вас, пані та панове, може сприяти в її реалізації. Щоб лідерство Америки залишалося беззаперечним, двопалатним і двопартійним.

Ви можете посилювати санкції так, щоб змусити Росію відчувати, наскільки руйнівна її агресія.

У ваших же силах — допомогти нам притягти до відповідальності усіх, хто розвʼязав цю неспровоковану й незаконну війну.

Зробімо це! Хай держава-терорист відповідає за терор та агресію й відшкодує всі завдані війною збитки.

Хай світ бачить, що Сполучені Штати — тут!