Константин Батозский, советник назначенного в 2014 году губернатором Донецкой области Сергея Таруты, рассказал в интервью Украинской правде о роли “самого богатого украинца” в оккупации Донбасса.
— Уже кілька разів ми згадали Ріната Ахметова. Зокрема, ви казали, що ваша команда намагалась домовитися з ним, щоб він вивів своїх шахтарів. Якою була його роль у цій історії?
— Мені здається, що Рінат Ахметов перший несе пряму відповідальність за все, що сталося. Він був одним із архітекторів і одним з вигодоотримувачів системи, що склалася на Донбасі та призвела до протестів. Я не можу сказати, що весною 2014-го він робив щось навмисно або це був якийсь злочинний намір. Ахметов має дуже швидкий розум, швидко запам'ятовує всі цифри, всіх людей, яких він зустрічав у своєму житті. Якщо порівнювати з комп'ютером, у нього дуже класна оперативна пам'ять. А от жорсткий диск у нього маленький, бо він неосвічена людина.
Мені здається, що на той час він просто не розумів насправді, що відбувається в країні. Йому не вистачило ані світогляду, ані знань, ані впевненості для того, щоб зрозуміти, що це все закінчиться окупацією. Частково я це пов'язую з тим, що в його компанії працює дуже багато топ-менеджерів з Росії. Звісно, не можу сказати, що вони агенти, але вони на це дивилися як на тимчасову незручність. Вони інтерпретували цю ситуацію взагалі як спробу Коломойського розхитати ситуацію, щоб послабити Ахметова.
— Що саме вони мали би, на вашу думку зробити, і не змогли? Про який рівень впливу йдеться?
— Він найпотужніший роботодавець регіону. Найпотужніший платник податків. Він завжди публічно казав, що політику в свій бізнес не впускає, але ж ми знаємо, що це неправда. Що коли треба, політика приходить. Ми просили саме про те, щоб він включився в цю історію і пояснив людям, що те, що відбувається в Києві, звісно, не несе нікому жодної загрози. І що Донбас може бути щасливим і ефективним лише в складі України. Згодом він ці слова сказав, але було вже дуже пізно.
— Чи міг Ахметов впливати на окупаційну владу?
— Окупаційної влади на той момент ще не було. Губарєв і всі, хто був з ним, були членами організації “Донецька республіка”, яка існувала в Донецьку. До них всі ставилися, як до купки міських божевільних, тому що вони виглядали, як купа алкашів та маргіналів, їх було мало і вони були смішними.
Я знаю, що в Ахметова була зустріч з Пушиліним. Але ця зустріч нічим не закінчилась, тому що з цією купкою людей з “Донецької республіки” неможливо було ні про що домовлятися. Насправді з ними з першого дня намагалися розмовляти — круглі столи, дискусії та інші інструменти м'якої сили. І нібито все було добре, бо ми про щось говорили, але наступного дня приходили нові люди, які казали: “Ми не в курсі, що було вчора”.
Що стосується Ахметова, я тільки знаю, що на зустрічі з Михайлом Ходорковським йому ставили питання, що він робитиме. Ахметов казав, що на нього тиснуть з одного боку російські банки, а з іншого боку — ось всі ці люди з його підприємств. І якщо він займе чийсь бік, то вони можуть захопити підприємство, влаштувати революцію і так далі. Його зовнішня аргументація була така: ми будемо домовлятися до останнього моменту, тільки щоб ситуацію не радикалізувати ніяким чином.