PR-директорка “ArcelorMittal Кривой Рог” Ярина Ключковская объяснила причины своего ухода.
Вчора був мій останній день в АрселорМіттал Кривий Ріг.
“Сумую, але не жалкую”, — відповідала я, коли колеги питали про моє рішення.
Не жалкую, бо рішення приймала по совісті, виходячи зі своїх цінностей. Є речі, категорично для мене неприйнятні. І коли я прочитала в новинах, що казахстанський завод корпорації ArcelorMittal поновив продажі сталі в Росію, рішення прийшло дуже швидко.
Так, я розумію, що на підприємстві в Теміртау працює 35 тисяч людей. Так, я розумію, що ринок зараз складний. Так я розумію, що продаж сталі в Росію формально не порушує чинних санкцій.
Але ні, не можу. Не можу віднайти в собі мотивації працювати в корпорації, яка приймає такі рішення, не враховуючи думки колективу в Україні. Бо я не знаю жодного працівника українського підприємства, який би підтримував це рішення. Я бачила обурені коментарі в соцмережах від колег, які ще нещодавно бачили заграву від боїв зі своїх балконів, я чула багато гнівних слів від колег, чиї діти прокидаються від сирен і бояться загинути.
Я не можу бути ні голосом, ні обличчям цього рішення. Я не можу поширювати заяву, яка завершується сакраментальним “we are deeply concerned about the events in the Ukraine.”
Тому залишається подякувати за цей неймовірний досвід. Цих майже 16 місяців — як 5 років за інтенсивністю, викликами, пригодами і вивченими уроками.