Здається, політична еліта України переросла рівень дебатів і словесних поєдинків. Вербальні суперечки не приводять до відчутних результатів, а вуха українців аж надто обважніли — нічого вже не “почепиш”. Тому у Верховній та деяких місцевих радах народні обранці давно перейшли до “вагоміших” аргументів. Хороший стусан, напевно, допомагає опонентові краще сприймати політичну ідеологію. Але битися у сесійній залі — це вже вчорашній день. Політики “окультурюються”, тож тепер модно з’ясовувати стосунки по—спортивному — на татамі.
Як уже писала, в останній день весни на спортивному рингу мали зійтися двоє помітних бійців українського політикуму. У бою, який мав статус “без правил”, зустрічалися: “ветеран Закарпаття й усіх “Регіонів” Нестор Шуфрич — у біло—синьому кутку, начальник Управління державної охорони Валерій Гелетей — у “червоному” (за відтінком, ближчим до помаранчевого).
Досвід виступів на професійному, чи то пак, політичному ринзі в обох неабиякий. Уроджений” “есдек” Шуфрич у часи Помаранчевої революції проводив сеанс одночасного бою в приміщенні Центрвиборчкому, продемонструвавши не лише видатні бійцівські якості, а й оголений торс. “Силовикові” Гелетею також не вперше виступати на такому “високому” рівні: під час боїв за Генпрокуратуру він сходився в поєдинку з “важковаговиком”, на той час міністром внутрішніх справ Василем Цушком та його командою. Тоді переможцем став Василь Петрович — за очками. Але результат зустрічі тривалий час оскаржували в “арбітрів”.
Цього разу взагалі обійшлося без крові. Нестор Шуфрич чекав очільника УДО в спортивній залі Школи олімпійського резерву, вправляючись у майстерності зі спаринг—партнером. Валерій Гелетей прибув у точно визначений час. Але битися не схотів: зваживши на держаний рівень займаних учасниками поєдинку посад і неприпустимість влаштування подібного “атракціону”, запропонував “регіоналу” розійтись миром. Суперник особливо й не сперечався. Відтак бійці, потиснувши одне одному руки, завершили протистояння. Хоча пан Шуфрич ще довго вихвалявся перед журналістами так, ніби отримав переконливу перемогу.
Редакція вирішила з’ясувати, чи не стануть “контактні” поєдинки серед українського політикуму традиційними. “Подібні випадки трапляються насамперед через рівень культури самих політиків, їх ексцентричність. До того ж українська політика насичена доволі жорсткою боротьбою ось уже протягом кількох виборчих кампаній. Політики на підсвідомому рівні діють саме за такими правилами, які диктує сучасна політична реальність, — вважає експерт Центру ім. Разумкова Юрій Якименко. — Дуже часто політикам, особливо коли вони займають “маргінальну” політичну нішу, ще й вдається добре “попіаритися”. Але, на його думку, такі “розборки” ніколи не стануть для нашої політики традиційними. Позаяк переважна більшість суспільства не сприймає проявів ексцентричного характеру.
Геннадій БИКОДІР