Звістка про робочий візит Віктора Ющенка в Донецьку область у переддень 9 травня та його намір узяти участь в урочистостях вшанування ветеранів війни на Савур—горі (меморіальний комплекс поблизу міста Сніжне. — Авт.) викликала в регіоні певний резонанс. Найдужче обурювалися керівники Компартії, звично видаючи власну позицію за позицію пересічних донеччан. “Людей обурило те, що до нас їде людина, яка наполегливо тягне Україну в НАТО, яка активно проводить націоналістичну політику і пише укази про знищення пострадянських пам’ятників”, — переконував журналістів перший секретар Донецького обкому КПУ, народний депутат Микола Кравченко. А ще керманич донецьких комуністів попередив про можливі масові безпорядки, що їх нібито мають намір влаштувати самі ж ветерани. “Гарячий прийом” Президенту України на Савур—горі пообіцяли влаштувати і тутешні представники прогресивних соціалістів. “Ліві” переконували, що глава держави, який публічно визнає заслуги вояків УПА та намагається примирити і об’єднати всіх—всіх ветеранів війни, тільки... роз’єднує і їх, і всю державу. Хоча вшанування Президентом пам’яті загиблих радянських воїнів при визволенні Донбасу на тій же Савур—горі свідчить якраз про протилежне.
Піднявшись на оглядовий майданчик меморіального комплексу, глава держави поклав квіти до стели воїнів, які загинули під час штурму Савур—гори, та до Хреста вбитих у роки війни мирних жителів. А після привітання з Днем Перемоги всіх присутніх ветеранів відбулося вручення фронтовикам державних нагород: орденів Богдана Хмельницького, “За мужність” та “За заслуги”. “Перемога наднацизмом визначила подальшу долю не тільки нашої країни, а й усього людства, — відзначив Віктор Ющенко. — Ваш ратний подвиг врятував світ від найстрашнішого з тоталітарних режимів, проклавши нам шлях до свободи, демократії та миру”.
“Своїм візитом сюди я хотів дати зрозуміти, що ми єдині, що нація одна, — додав трохи пізніше Віктор Ющенко журналістам. — Цим кроком я хотів продемонструвати, що повен сил та енергії вирішувати ці проблеми толерантно, крок за кроком, з великою повагою один до одного, до нашої історії та традицій”.
До речі, безглуздість звинувачень керівних “лівих” щодо “роз’єднання нації” пересічні донеччани так і не підтримали. Замість обіцяних комуністами 35 автобусів протестувальників сюди приїхали всього кілька десятків людей, відтак їхні зусилля перетворити вшанування ветеранів на політичний мітинг зазнали фіаско.
Натомість присутні тут представники молодіжного крила “Нашої України” вдалися до акції, що справді працює на об’єднання України. Біля підніжжя Савур—могили вони розгорнули найбільший державний прапор, пошитий саме в Донецьку.
Павло КУЩ