Він дав зрозуміти це під час своєї останньої в часі прес-конференції. Щоправда, не прямо, а опосередковано, розповідаючи про своє перебування у німецьких містах Ганновері та Берліні.
— У них там, — сказав він, — система змішана, мажоритарно-пропорційна, 50 на 50. І вони дивуються, як це у нас місцева влада може працювати, не маючи зв'язку з населенням?
В контексті “німецьких” вражень наш мер згадав навіть ті часи, коли він сам водив поїзди.
— Так це, — сказав він, — небо і земля. Там швидкісний поїзд з Берліна до Ганновера іде зі швидкістю 250 кілометрів на годину і не колихнеться. В салоні подають все необхідне, працює Інтернет, мобілки, монітор показує швидкість руху і місцезнаходження поїзда. Відстань між Берліном і Ганновером в 390 кілометрів долається менш ніж за 2 години з однією зупинкою. Щоправда, коштує проїзд недешево, десь 800 євро.
А от свята на криворізьких дорогах раніше 2009-го року мер не обіцяє.
— Ми вже сьогодні готуємось до дуже хорошого конкурсу перевізників, який пройде в наступному році. Думаю, він корінним чином змінить ставлення перевізників по пасажирів, — відзначив він.
Поїздка нашого мера в Німеччину була зумовлена участю в презентації Дніпропетровщини на всесвітній виставці в Ганновері. Він розповів, що на відкритті виставки заступник голови облради Іван Лазаренко та заступник голови облдержадміністрації Маргарита Роберте виступили з доповідями, які разом з перекладом тривали майже по годині кожна і добряче втомили публіку.
Коли ж дійшла черга презентувати Кривий Ріг, увазі гостей павільйону було запропоновано фільм про Кривий Ріг виробництва “Рудани” англійською мовою, брошурки про наше місто і “живого мера”, готового відповісти на всі запитання.
Розповідаючи по це журналістам, Юрій Вікторович запевняв, що іноземцям, які вміють цінувати свій час, такий підхід дуже сподобався, а брошурки про місто розійшлися миттєво. З особистого ж спілкування з цікавими до України він виніс те, що в Німеччині добре знають лише одне наше підприємство — “Криворіжсталь”. Гірничо-збагачувальним комбінатам, які не повертали у державну власність, аби потім приватизувати чесно і прозоро, виходить, пощастило менше.
Любов ІВАНОВА