10 квітня Кабмін звільнив із посади голови Держкомархіву Ольгу Гінзбург. Член Компартії, пані Гінзбург залишалася чи не єдиним реліктом попереднього уряду на важливій державній посаді. Упродовж півтора року “хазяйка історичної пам’яті” зробила чимало важливих для однопартійців речей, зокрема, напористо заперечувала факт штучного голоду—геноциду 1932—33 років і перешкоджала публікації архівних документів про комуністичні репресії і визвольний рух українців. В інтерв’ю одному з телеканалів Гінзбург заявила, що має намір засекретити архівні документи, пов’язані зі злочинами комуністичної влади, мовляв, повернення історичної пам’яті “може нашкодити нащадкам”.
За словами міністра Кабінету Міністрів Петра Крупка, Гінзбург відсторонили від управління архівною галуззю на вимогу міністрів — нунсівців. Насправді ж на таке рішення уряду вплинув цілий комплекс подій і звернень. 3 квітня Президент України попросив главу уряду Юлію Тимошенко звільнити Ольгу Гінзбург, заявивши, що та “зловживає своїм службовим становищем для перешкоджання державній політиці встановлення історичної справедливості”. У відповідь Прем’єр—міністр закликала главу держави “не влаштовувати полювання на відьом”, нагадує інтернет—сайт “Оглядач”. Мовляв, головне — не партійна приналежність, а професіоналізм. Тоді голова фракції “Наша Україна — Народна самооборона” В’ячеслав Кириленко пояснив, що Гінзбург не може бути професіоналом у галузі, якою намагається керувати, бо не отримала гуманітарної освіти. Депутат попросив внести питання про її звільнення до порядку денного найближчого засідання уряду. І закликав Юлію Тимошенко виконати коаліційну угоду, згідно з якою кандидатуру на посаду керівника Держкомархіву має пропонувати “НУНС”. Раніше з вимогою звільнити з посади голови Держкомархіву Ольгу Гінзбург до керівництва країни зверталися партія УРП “Собор” і нардеп Ярослав Кендзьор.
Марія ОСТЕРСЬКА