Великий договір про дружбу між Україною та Росією — набагато виразніше і більш широке поняття, ніж думка окремих політиків, таких як пан Затулін чи пан Лужков. Питання про те, що Росія повинна в односторонньому порядку вийти з договору, якщо Україна буде наполягати на вступі до НАТО, дискутувалося навіть у Державній думі. Але сьогодні президент Росії розуміє: навіть якщо договір недосконалий, за договором жити набагато краще, перспективніше і прогнозованіше, ніж не мати ніяких договірних стосунків. Ми з Росією — не просто сусіди, а стратегічні партнери. Ми з Росією маємо дуже багато спільного і в історії, і в сьогоденному житті. Сьогодні Росія для нас є ринком збуту, Україна для Росії — партнером, з допомогою якого вона вирішує свої енергетичні проблеми на Заході, а також багато економічних і політичних проблем у країні.
Я вважаю, що в інтересах і Росії, і України не тільки подовжити договір, а можна ще внести в нього доповнення і зміни, які нададуть нашим країнам можливість рівноправного партнерства, широкої співпраці у всіх сферах. Потрібно вийти на такі стосунки, які будуть відкритими та прозорими. Ніхто нікого не буде підозрювати у ворожих намірах чи у прагненні досягти якихось прихованих цілей. Це потрібно зробити обов’язково, тому що так розпорядилося життя, що ми сусіди і що ми жили фактично в одній державі з 1654 року і аж до 1991-го. Є багато речей, які неможливо закреслити. Але головне те, що попереду у нас ще більше проблем, і їх краще вирішувати у взаємодії, а не у протистоянні.
Одностороннього розриву без конфлікту не буває. В даному випадку Україна, ставлячи правильні завдання, щоб більш точно визначити статус Чорноморського флоту, параметри його перебування на нашій землі, плату за дислокацію, — діє в односторонньому порядку і в екстремальному режимі. Це викликає протидію з боку Росії. Але якщо сісти за стіл переговорів і почати говорити, то можна домовитися. Я не вважаю за потрібне домовлятися про те, щоб продовжити перебування в Україні Чорноморського флоту на таких умовах, які зараз є. Маючи на своїй території військову базу іноземної держави, ми маємо цілу низку проблем на міжнародній арені. Тому це питання треба вирішити і прийти до взаємної точки зору, яка була б не приниженням України і не ставила б в екстремальну позицію Росію. Така домовленість має бути, і Україна має висловити свою позицію відкрито і прозоро. Такого стану, який є зараз з перебуванням Чорноморського флоту в Криму, бути не може. Це не базування. Люди там живуть так, як у своїй країні: пересуваються як хочуть по Криму, володіють 18 тисячами гектарів землі та почувають себе там господарями. Цього бути не може. Це має бути база, яка відповідає міжнародним стандартам за суттю, формою і сплатою. Україна має цього добитися через взаємовигідні переговори. Але я не ставлю питання про можливість перебування Чорноморського флоту в Україні далі на основі нових угод. Можна ставити запитання про початок виводу військ. Перебування іноземної бази на території будь-якої держави є небезпечним і некоректним.
Леонід КРАВЧУК
(перший президент України)