Проте, чи то режисери виявилися дилетантами, чи то стався ексцес виконавця — сюжет кіно розвивається зовсім у іншому напрямку. Замість пафосного процесу над ворогами народу трансляції більше нагадують маріонетковий путч у виконанні групи Янаєва, але ж смішні речі не можуть бути трагічними! Судовий процес все більше схиляється до естетики останніх розділів “Аліси в країні чудес”. На сцені, окрім головної героїні — і Король, і підсудний Червовий Валет, і навіть Грифон.
Тут одна з морських свинок зааплодувала, і її негайно придушили судові виконавці.
(Оскільки слово це непросте, я поясню його описово: виконавці взяли великого полотняного мішка, запхали в нього свинку сторч головою і сіли зверху.)
“Тепер знатиму, як це виглядає, — подумала Аліса. — Бо в газетах не раз пишуть про судові засідання: “Окремі спроби зірвати оплески були негайно придушені судовими виконавцями”, — але досі я не розуміла, в чому тут суть”*
Свого часу Керолл показав усі вади вікторіанської епохи, яка відходила в минуле. Його героїня стала посланницею нового часу з новими правилами. Чи зможе підсудна змінити і себе теж і перетворитися з “газової принцеси” на “фенікса з Айпадом”? Чи сторона обвинувачення зможе зламати гру?
— Ну й нехай, але я не вийду, — сказала Аліса. — Тим більше, що це неправильний закон — ви його щойно вигадали.*
Якщо переможе система — Вона може таки надовго попасти в Задзеркалля.
— Спершу страта, а тоді вирок!*
У фіналі книги Аліса виросла до небачених розмірів і довела, що весь суд — лише картонні карти... Наразі Вона все ще росте.
* Цитати за текстом: Льюїс Керролл, “Аліса в країні чудес”
Игорь ПОПОВ