Це й Міжнародний день письменника, Міжнародний день поезії, Міжнародний день театру, Всеукраїнський день працівників культури і, звичайно, Міжнародний жіночий день… Звісно, найбільше привітань, подарунків, усмішок і квітів традиційно припадає саме на жіночий день, адже в цьому світі все обертається навколо жінок, тож насамперед їм слугують і слово, і музика, і театр…
Не є тут винятком і державні мужі, які також вважають своїм обов’язком офіційно й неофіційно привітати в цей день прекрасну половину людства. Звісно, на відміну від пересічних громадян їх привітальні можливості на багато більші й розповсюджуються на телерадіоефір, сторінки багатьох журналів, газет, а також на безмежний рекламний простір наших міст і сіл, який вимірюється тисячами білбордів, банерів та інших сучасних варіантів візуальної реклами. У цьому відношенні не був виключенням і березневий рекламний простір Кривого Рогу, в якому знайшли своє місце привітальні слова для криворізьких жінок
і від президента,
і від губернатора,
і від міського голови,
і від голови міської організації правлячої Партії Регіонів.
Що ж, приємно, що президент і члени його команди на місцях шанують українських жінок, але я одного не можу второпати: чому вони як офіційні особи звертаються до них різними мовами? Чому особисто президент України як вищий державний посадовець виконує ст. 10 діючої Конституції України, яка встановлює, що державною мовою в Україні є українська мова, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, а його однопартійці, які обіймають вищі керівні посади, скажімо, в Кривому Розі і Дніпропетровській області, — ні?
Можливо, у когось із них є якісь проблеми з українською вимовою? Але ж у візуальній рекламі навіть і говорити немає потреби — рекламісти все одно ж напишуть, як треба.
Можливо вони плекають надію на скоре введення другої державної — не даремно ж іще з березня 2006-го (ох оцей дивовижний березень!) в багатьох містах Півдня і Сходу України розпочався так званий парад регіональних мов? Але ж поданий депутатами від нинішньої парламентської більшості на розгляд у ВР законопроект про мови в Україні, в якому, власне, й передбачається так звана двомовність, ще не прийнятий і згадану статтю Конституції ще ніхто не відміняв. Тим більше, як стало відомо цими днями, від нового мовного законопроекту нардепів-більшовиків Єфремова-Симоненка-Гриневецького європейці, з якими ми так палко бажаємо інтегруватися, в особі Верховного комісара ОБСЄ у справах нацменшин Кнута Воллєнбека та Венеціанської комісії каменя на камені не залишили, оскільки він, на їхню думку, не відповідає ні Конституції України, ні європейським стандартам. Тож за якими стандартами будемо далі жити?
Можливо, за такими?
Символічно, що ця реклама на білборді, який стоїть по вул. ХХІІ Партз’їзду в місті Кривому Розі, з’явилася відразу ж після губернаторської — саме з привітанням жінок з 8-м березня.
А що: все згідно з законом природи: спочатку квіточки, а потім і ягідки…
В. В. СТЕЦЮК