Вчорашні і сьогоднішні новини насичені страшними кадрами того, як “злі” товстосуми руйнують наш Андріївський узвіз. Сьогодні група відомих медіа людей збирається принести до офісу Рината Ахметова купу будівельного сміття. Директор музею Булгакова говорить, що в музеї пішли тріщини (хоча тріщини там насправді існували і до вчорашніх подій). Зрештою, люди далекі від геології, в один голос говорять про те, що узвіз не витримає і все обвалиться.
На всі ці закиди можна сказати лише те, що група забудовника (структура близька до Рината Ахметова) програла піар-війну. Точніше, не прорахувала, що така війна буде, що на ній вирішать попаритися всі, кому не ліньки. Зрештою, програли тому, що теоретично нічого подібного не повинно було бути.
Отже, на Андріївському узвозі зруйновано дві будівлі, які не мають нічого спільного з історичними пам’ятками. Це новобуд, швейна фабрика “Юність”, яка, як більмо в оці, стояла на початку узвозу кілька останніх десятиліть. Завважте, у Києві є кілька заводських приміщень, які справді є історичними пам’ятками (у першу чергу, це корпуси “Арсеналу”), але “Юність” ніколи до них не належала. Чому свого часу там з’явилася промзона? Тому, що Поділ історично був робітничо-торгівельним районом, який за задумом радянської влади мав стати потужним промисловим вузлом. Почасти це й втілилося в життя.
Зараз цієї фабрики не стало. І взагалі-то, сьогодні, чи точніше ще рік тому, коли приймалося рішення про будівництво офісного центру на місці фабрики, ми мали б дискутувати не про те, зносити ці будівлі, чи ні, а в цілому про те, що там буде. Інвестор запропонував свій проект, який і мав би стати (або не стати) яблуком розбрату. Натомість нас змушують обговорювати тему, не варту і виїденого яйця.
Чому ж піднявся такий галас? Відповідь на це вміщується в три словосполучення: прекрасна телекартинка, гучне ім’я забудовника і розкручене місце. Купи сміття після руйнування фабрики забезпечили мільйонні перегляди на ТБ і в інтернеті. Гучне ім’я інвестора і відомий далеко за межами Києва і України Андріївський узвіз дозволяють будь-кому піаритися (читай — спробувати вибити гроші) виключно завдяки необізнаності публіки.
І останнє. Компанія-забудовник, не бажаючи розгортання скандалу, вирішила відмовитися від будівництва 8-ми поверхового офісного центру. Натомість буде збудоване інше приміщення. Але головне дійство буде відбуватися в інтернеті. Головні захисники фабрики “Юність” (завважте, не борці за красоти столиці) перенесуть свою активність у мережу. У них є зовсім трохи часу, щоб встигнути намалювати ще одну зірочку в своєму фейсбуці. Публіка — дура. Вона не буде розбиратися, хто правий, а хто ні.
Вадим ДЕНИСЕНКО