Замість вступу
22 сторінки роздумів про важку долю суддівської влади, її незалежність те про те, чому на судову владу не можна впливати будь-яким чином. Знайте, що якщо в метро або маршрутці станете судді на ногу, то здійсните неконституційний вплив на судову владу і посягнете на її незалежність.
Це було би смішно, якби разом з тим не скасували повністю систему електронного декларування. Для всіх, не тільки для суддів. Публічні службовці можуть тепер нічого не декларувати, а якщо задекларують, то ніхто нічого не зможе перевірити.
Що визнали неконституційним?
Положення Закону “Про запобігання корупції”, які надають НАЗК повноваження зберігати і оприлюднювати електронні декларації публічних службовців, перевіряти їхню достовірність, здійснювати моніторинг способу життя посадовців;
Відкритий доступ до реєстру електронних декларацій;
Статтю 366-1 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за декларування недостовірної інформації.
Як суд обґрунтував своє рішення?
Судова влада має бути незалежною, тому будь-який вплив на неї, в тому числі зі сторони виконавчої влади, є неконституційний;
Перевірка декларацій і способу життя суддів це добре, але здійснювати її мають тільки органи судової влади, бо якщо це робить НАЗК, то воно фактично контролює судову владу;
Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації не є настільки суспільно небезпечним, щоб аж тягнути на кримінальну відповідальність.
Чому аргументи Конституційного Суду не витримують критики?
КС на 20 сторінках обґрунтовує, наскільки важлива незалежність судової влади і що “будь-який вплив” (sic!) на неї виконавчої чи законодавчої влади суперечить Конституції і принципу стримувань і противаг;
КС тільки забув, що стримування і противаги означають, що кожна із гілок влади взаємо впливає і взаємо стримує іншу, для того, щоб жодна із них не могла стати надто сильною, що порушить бажаний баланс;
Незалежність судової влади дійсно є одним із конституційних принципів, і він полягає в тому, що судді самі мають приймати рішення щодо організації і здійснення ними правосуддя. Тобто не уряд чи парламент звільняють суддів з посад чи призначають у вищі суди, а самі судді через органи судової влади;
Однак КС доводить цей принцип до абсурду, стверджуючи, що будь-який вплив на судову владу суперечить Конституції. Але це не так, оскільки виконавча і законодавча влада завжди впливають на судову, оскільки перебувають постійно у системі стримувань і противаг. Якщо дотримуватися логіки КС, то парламент, приймаючи закон про судоустрій, і уряд, виділяючи кошти на діяльність судів, здійснюють незаконний вплив на судову владу. Тому у судовій владі потрібно не лише мати свою незалежну систему перевірки декларацій і моніторингу способу життя суддів (як це сказав КС), але й свою самостійну законодавчу і бюджетну систему;
Конституція дійсно забороняє “будь-який вплив на суддю”, але не на судову владу. Тут ідеться про вплив на суддю, який вирішує справу, оскільки суд під час вирішення справи має бути незалежним і не упередженим;
Незалежності судової влади відповідає також принцип її підзвітності суспільству. Якщо не буде підзвітності, то це призведе до відірваності суддів від решти суспільства, їхньої корпоратизованості. Про це неодноразово говорить Венеційська Комісія у своїх висновках. Система електронного декларування, яка існувала до сьогодні, якраз і забезпечувала підзвітність суспільству публічних службовців, зокрема і суддів;
Розмірковуючи про незалежність судової влади, КС не лише звів до абсурду сам принцип поділу влад, але й взагалі не врахував контекст, в якому знаходиться судова влада. Прикладів кричущої корупції є не десятки, а сотні, а самі судді і органи суддівської влади, на які уповає КС у своєму рішення, лише кажуть про тиск на них. Сьогодні КС просто повторив цю тезу;
Рішення хоч і має аж 22 сторінки, але кількість не завжди означає якість. КС скасував значну кількість положень закону, в тому числі відкритість реєстру декларацій, але абсолютно не пояснив, в чому саме неконституційні всі норми, крім одного пункту (неконституійність якого теж сумнівна). Судді обмежились фразою, що “реалізація всіх інших норм без цього пункту є неможлива”. Але чому, так і не пояснив.
Щодо неконституційності кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації (стаття 366-1 Кримінального кодексу) суд теж був небагатослівним. Єдиний аргумент — кримінальна відповідальність за недостовірне декларування є надмірним покаранням і негативні наслідки для особи є непропорційні шкоді, яку вона зайняла. КС не пояснив ні в чому полягає шкода, негативні наслідки, не порівняв їх, не пояснив яка мала б бути шкода, щоб такі наслідки можна було вважати не надмірними. Це все для наших з Вами домислів.
Які це рішення матиме наслідки?
Вже сьогодні НАЗК припинило відкритий доступ до реєстру електронних декларацій, тобто більше не можна буде поглянути, хто і що задекларував;
Індульгенцію отримали всі, хто не декларував свої статки або відверто вносив неправдиву інформацію;
Система електронних декларацій є однією з умов безвізового режиму України з ЄС, тому з великою ймовірністю це рішення матиме серйозні наслідки для двосторонніх відносин з ЄС і МВФ. Про наступну фінансову допомогу цих інституцій можна забути.
Що робити далі?
Вимагати в парламенту:
Терміново відновлювати відповідні норми закону про електронне декларування;
Запроваджувати нову процедуру добору суддів Конституційного Суду, щоб вони були доброчесними і професійними (як це ми вже давно пропонуємо в нашій Карті судової реформи);
Ліквідувати ОАСК, який вочевидь дійсно контролює КС, як цим хвалиться їхній очільник Павло Вовк