За даними досліджень, 51% компаній в Україні постраждало від шахрайства в 2020 році, порівняно з 48% у 2018 році, при цьому кожна третя компанія зазнала від 2 до 5 інцидентів шахрайства за останні 2 роки.
Крадіжки майна та грошей, корупція, шахрайські схеми з боку клієнтів та кіберзлочини — основний “головний біль” українських компаній сьогодні.
Стимул, можливість та виправдання — трикутник факторів, що призводять до шахрайських дій в компаніях.
Очікувано, що під час кризи у людей зменшується рівень доходу. Це, в свою чергу, породжує додатковий зовнішній стимул для скоєння шахрайства проти компаній, як з боку співробітників, так і з боку третіх сторін (клієнтів, постачальників, бізнес-партнерів).
Крім цього, віддалена робота певною мірою знизила якість виконання операційних бізнес-процесів, з різних причин: недостатньої автоматизації, слабкої комунікації та взаємодії між учасниками.
Це призводить до погіршення якості виконання комплаєнс-контролів в бізнес-процесах, створюючи можливість для шахрайства.
Також, набагато важче віддалено демонструвати “тон зверху”, транслювати цінності компанії та забезпечувати поінформованість співробітників про етичні та комплаєнс-вимоги.
При цьому, в умовах кризи саме культурний аспект має велике значення для підтримки мотивації та залученості співробітників в життя компанії, а також запобігання явища виправдання співробітниками своїх шахрайських дій.
Український бізнес досі вірить, що етичність та законність це не вигідно.
Серед українського бізнесу досі поширені міфи, що практики етики та комплаєнс — це для великих міжнародних компаній; їх надто дорого впроваджувати і вони заважають бізнесу заробляти гроші.
Іншими словами, це всього лише купа бюрократичних документів та погоджень.
Насправді ж, сповідування етичних цінностей та дотримання комплаєнс-вимог є основою корпоративної культури компанії.
Чи замислюється керівництво компаній, скільки грошей втрачає їх бізнес від шахрайства?
Дослідження свідчать, що компанії втрачають 5% річного доходу внаслідок шахрайських схем.
Це пов’язано зі зривом бізнес-партнерств, нереалізованими проектами з розширення бізнесу та виходом на нові ринки, незапланованими простоями в роботі та відтоком ключового персоналу.
Крім цього, середній збиток від одного випадку шахрайства може сягнути 125 тис. доларів, включаючи безпосередні втрати від нечесних схем та крадіжок, а також витрати, пов'язані з проведенням розслідувань та судовою тяганиною, штрафи і санкції від регуляторних органів.
Для боротьби з шахрайством, ефективною є системна програма з етики та комплаєнсу,що включає три компоненти:
Відкритість — попередження стимулу до моменту вчинення шахрайства
Ефективна система попередження шахрайства в компанії може бути реалізована шляхом “політики відкритих дверей” та “гарячої лінії”, про які добре відомо співробітникам.
Контролі — попередження можливості до моменту вчинення шахрайства
Впровадження чи покращення внутрішніх комплаєнс-контролів є невід’ємною частиною системи управління ризиками шахрайства.
На жаль, українські компанії нехтують безперервним процесом управлінням ризиками, натомість впроваджуючи фрагментарні або “трендові” контролі, які не враховують специфічних загроз (як от, індустрій чи країн).
Культура — боротьба із виправданням шахрайства
Щоб боротися з виправданням шахрайства самими співробітниками, слід зосередити зусилля на середовищі, що впливає на їхню поведінку. Чітке розуміння межі між прийнятними та неприйнятними діями значно ускладнить виправдання шахрайства.
Підсумовуючи, етичне та законне ведення бізнесу дає можливість українським компаніям:
захиститись від шахраїв (внутрішніх та зовнішніх), зберігши фінанси, репутацію та моральний ресурс
розвиватись на локальному та міжнародному ринках, збільшуючи вартість свого бізнесу
підтримувати продуктивні відносини з регуляторами
будувати команду, яка сповідує цінності компанії та мотивована реалізовувати амбітні ідеї.
Андрій ТРЕТЯК, керівник практики Форензік PwC Україна
Співавтор: Яна Омельчук, менеджер, PwC Україна