Міліцейська служба завжди була складною: маленькі зарплати, ненормований робочий день, тиснява в кабінетах, “наїзди” керівництва, клята статистика, вошиві бомжі та затримані наркоманки зі СНІДом, які намагаються харкнути в обличчя... Та “правдивий мент” ніколи б не проміняв цю роботу на спокійнішу та краще оплачувану. Бо відчував кайф від розкриття чергового злочину та розумів, наскільки його робота потрібна людям.
Куди поділися “справжні менти”? Найбільшою проблемою сучасної української міліції, не приховують міліцейські керівники, став розрив поколінь. Через постійні пертурбації керівництва, зайву заполітизованість із МВС пішли кращі кадри. На зміну професіоналам з багаторічним досвідом прийшли новачки, які перші роки служби в міліції мріють про одне: якнайшвидше “відбити” гроші, витрачені на навчання в юридичному вузі. Сьогодні “старичками” у райвідділах міліції називають 30-річних оперів. Які вже й самі подумують, куди б втекти з міліції...
Цього року своє професійне свято, День української міліції, правоохоронці зустрічатимуть із сумними “здобутками”. Здавалося б, міліціонери мають радіти. Жодна влада раніше не приділяла такої уваги фінансуванню міліції. Якщо цього року на потреби МВС з держбюджету виділили 13,858 мільярда гривень, то наступного року міліції нададуть 14, 434 млрд. Та куди підуть ці гроші? На нові комп’ютери для слідчих, на підвищення сум, з яких опер має платити своїй агентурі? Навряд. Подивіться, скільки в міліції розвелося генералів. Раніше на всю область був один генерал — керівник обласного управління. Сьогодні — п’ять — шість. А кожен генерал має секретаря, представницький службовий транспорт, кабінет з усіма “наворотами”...
Чимало коштів піде на модернізацію оснащення спецзагонів міліції, особливо в столиці. Спіймати злодія, переконані сьогоднішні генерали міліції, справжній опер може й без зайвої апаратури. Нехай його ноги годують. А щоб розігнати розлючених чорнобильців чи афганців, міліціонерам слід і новий сльозогінний газ закупити, і “демократизатори” оновити. Вони ж спокій влади охороняють!
МВС укріпили “своїми”, донецькими кадрами. У призначенні на керівні посади головним критерієм стала не професійність, а особиста відданість “сім’ї”. Ось і поставили керувати міліцією Одещини, скажімо, Михайла Яцкова. Що з того, що він все життя прослужив на митниці. Проте — виходець із Горлівки. На затримання озброєних кілерів скерував неозброєних міліціонерів. Наслідок — двоє загиблих, троє поранених...
7 листопада цього року президент призначив міністром внутрішніх справ Віталія Захарченка. Свою міліцейську кар’єру він, як і його попередник Могильов, зробив у Донецькій області. Якщо переглянути списки генералів, які керують у МВС напрямами, та вивчити біографії більшості начальників обласних управлінь міліції, можна сміливо назвати всю сучасну українську міліцію “донецькою”. Саме на Донбасі на початку століття викопували із покинутих териконів цілі роти зниклих підприємців... Сьогодні як ніколи відроджується рекет. Рейдерські захоплення стали настільки буденними, що навіть уваги громадськості не викликають, збройні напади на банки (можливо, під час цих нападів використовують зброю, яку викрали з Львівського університету внутрішніх справ) фіксують ледве не щотижня... Чи не дається взнаки перекваліфікація української міліції на “донецьку”?
Омар УЗАРАШВІЛІ