В інтерв’ю “Голосу Америки”, президент Дому свободи Дейвид Креймер заявив, що Чемпіонат Європи з футболу прикув увагу світу до ситуації в Україні та пролив світло на політичні проблеми, які там існують:
“Бути господарем чемпіонату Європи з футболу повинно було бути моментом гордості для України. Натомість ми бачимо, що люди задаються запитанням — чому чемпіонат проводять в Україні, коли в країні є політичні в’язні, звучать повідомлення про расизм? У цій ситуації Євро-2012 має потенціал перетворитись на сором для влади в Україні”.
За словами президента Дому свободи, виглядає на те, що сьогоднішнє керівництво не здатне і не хоче вирішувати існуючі проблеми. Воно також не поважає базові свободи громадян, що є основою демократичного суспільства:
“Ми бачимо нездатність і небажання уряду України вирішувати проблеми з вибірковим переслідуванням. Ми піднімали це питання під час візиту в Україну на найвищому рівні. Я сподівався, що вихід з ситуації буде знайдено. Але Генеральна прокуратура України відкриває нові справи проти Тимошенко, останні — за звинуваченням у причетності до вбивства Щербаня. Я не кажу, що Тимошенко повинна мати імунітет, але шлях, яким вони проводять розслідування, я б сказав переслідування її, Луценка та інших, не викликає жодної довіри. Якщо не має підстав, вони не повинні тримати цих людей у тюрмі, і таки сподіваюсь, що вони знайдуть шлях звільнити їх рано чи пізно”.
Дейвид Креймер каже, що не зважаючи на намагання уряду придушити активність громадянського суспільства, українське громадянське суспільство набирає сили:
“Після останнього візиту в Україну я відчув, що активність суспільства зростає. Громадянське суспільство у 2011-му було у депресії, розчароване і не бачило альтернатив, але тепер, здається, вони перетворюють це розчарування на мобілізацію. Громадянське суспільство вийшло з пасивної стадії, і це надзвичайно позитивний розвиток”.
Цей розвиток, на переконання експерта, надзвичайно важливий на фоні активізації громадського руху у Росії:
“Те, що відбувається в Україні — надзвичайно важливо для Росії і навпаки. В обох країнах діють режими, які не поважають базові свободи, які переслідують опозицію, які саджають за ґрати лідерів опозиції. У цьому сенсі ми бачимо багато спільного, але я сподіваюсь, Україна не впаде до рівня Росії. У нашому аналізі Україна визнається як “частково вільна”, але ситуація погіршується. Росію ми визнаємо “не вільною” країною. Але я не хочу, щоб Україна впала до рівня Росії, а хотів би, щоб Росія піднялась до рівня України, і обидві країни почали рухатись у позитивному напрямку”.