Перш за все — це абсолютно прогнозоване рішення, і нічого екстраординарного не відбулося. Єдине, що трохи дивує, так це те, що це рішення було прийнято у розпал кампанії по висилці дипломатів і напередодні візиту Порошенка в Берлін.
І тут можна говорити про “гнучкість” європейців, а можна також говорити і про те, що однією рукою вони стискають Путіну горло, відкликаючи послів, а іншою вирішують свої бізнес-інтереси, при чому, як з “Північним потоком”, так і з приватизацією (концесією) української труби.
Отже, що потрібно знати про всю цю ситуацію?
1. Після створення нової-старої коаліції в Бундестазі стало зрозуміло, що Північний потік буде запущено, і питання проголошення цього рішення було лише питанням часу.
2. Протягом останнього року тільки лінивий не писав про те, що нас штовхають до створення консорціуму з одним із європейських (американських) гравців по управлінню ГТС. Суть консорціуму дуже проста — іноземна компанія відносно недорого бере в оренду (концесію) трубу, але за це забезпечує контракт з росіянами.
3. Росіяни, почавши процес розриву контрактів з НАК “Нафтогаз”, прекрасно усвідомлювали весь цей сценарій і розривали контракт лише з однією метою: щоб через свою (близьку до себе) фірму спробувати взяти участь в концесії нашої ГТС.
4. Крики політиків про те, що “не віддамо трубу ні за яку ціну” звичайно патріотичні, але мають лише одне підґрунтя: тягнути час, щоб після виборів, в разі перемоги, спробувати стати активними суб'єктами торгів. А в разі програшу — можна і далі критикувати тих, хто буде це робити.
5. Головне питання сьогоднішнього дня: за якою схемою буде виділено українську трубу із структури НАК “Нафтогаз”. Є дві схеми: перша передбачає створення окремого незалежного оператора. Друга, яку лобіює “Нафтогаз”: виділити окремого оператора, але, поки в межах НАК. Простіше кажучи, питання в тому, хто стане головним переговірником і потім можливим учасником цієї концесії.
В цілому ж, дуже важливо розуміти, що ця тема стане глобальною і проблематичною ближче до 2020 року, коли закінчується наш контракт з “Газпромом”. На кону стоїть $2,5 млрд, які зараз Україна отримує за транзит. Уже зараз треба розуміти, що такі кошти ми навряд чи зможемо отримувати. Але також треба розуміти, що “Газпром” почне серйозний шантаж і ЄС, і України, що через нашу трубу нічого качатися не буде. Простіше кажучи, вже з наступного року ця тема може стати однією з ключових для нашого політикуму, особливо з огляду на президентські і парламентські вибори.