“Як Ви ставитеся до будівництва в Білій Церкві сталепрокатного заводу?”

Якщо ви заглянете в календар, то побачите, що днями своє професійне свято відзначають металурги. Мужні люди славної, потрібної професії. Віднедавна Біла Церква змушена й на себе приміряти “робу” міста металургів. А на одному з мітингів організаторами навіть демонструвалися чоловіки в яскравих касках, мабуть, як зразок того, що це дуже симпатичні люди, нічим не гірші за всіх інших. Але ж ніхто й не сперечається. Суперечки, як відомо, точаться навколо іншого — треба Білій Церкві завод чи ні. Отже, вітаючи металургів усіх часів і народів, ми дозволили собі їхню дату використати як нагоду ще раз запитати земляків про те, як вони ставляться до будівництва підприємства в нашому місті. Ось які відповіді отримали.

Ольга Іванівна Харіна, пенсіонерка:

— Я проти. Чула про висновок урядової комісії, що, мовляв, завод буде нешкідливим. І Але в такий висновок не вірю. ! Свого часу я й на референдумі голосувала проти будівництва. Якщо треба буде — і ще так само проголосую. Нам достатньо Чорнобиля, який ще не відомо, чим закінчиться для людей...

Валерій Володимирович Кабула, пенсіонер:

— До будівництва заводу ставлюся негативно. Аргументів маю кілька. В зоні посиленого радіологічного контролю подібних підприємств бути не повинно. Ми знаємо, що це виробництво матиме велику потребу в електроенергії, воді, запаси якої останнім часом поповнюються вкрай незадовільно. Ще одне — завод будуватимуть на родючих землях, які б могли бути використані в інших цілях. Я впевнений, що подібні підприємства забруднюють атмосферу. Так, спочатку на заводі працюватимуть сучасні якісні фільтри, але з роками вони зношуватимуться й, гадаю, таке вартісне обладнання навряд чи мінятимуть. Щодо робочих місць, то у нас є достатньо заводів, на яких, за умови додаткового інвестування, можна їх також, створювати.

Олена Оберемок, молодша медсестра в ТМО:

— Я однозначно проти. Моїй дитині 4-ий рік. вже більше хвилююся не за себе, а за її майбутнє. Хочу, щоб дитина дихала чистим повітрям, насолоджувалася живою річкою, а не гнилою, брудною калюжею.

Олександр Миколайович Сасовський, журналіст тижневика “2000”:

— Я, звичайно, за будівництво заводу. Як професіонал, знаю, що він забезпечить робочі місця, розвиток міста, як в радянські часи зробив шинний комбінат. Ніяких шкідливих екологічних наслідків не буде! Я раніше працював у НДІ, який вивчав питання безпеки та охорони праці. Був на аналогічному підприємстві, яке розташоване в центрі міста Риза, це в Німеччині. І там не побоялися “посадити” завод у 20-ти метрах від житлових будинків. І клумби з квітами поряд, і птахи літають. Єдине, що потрібно зробити в нашому варіанті, — ввести жорсткий контроль на етапі будівництва. Тільки не з боку громадськості, це завдання спеціалістів — прибічник того, що “демократії”, у таких питаннях не місце. У нас її занадто багато. А щодо землі... Наша нація “звихнулася” на ній. Кому та земля потрібна буде через років десять, якщо ми ведемо себе, як дикуни?.. Ще хочу сказати кілька слів про референдум. Суспільство має дорости до такого явища, а наше ще, на жаль, не доросло, тому серйозні питання шляхом голосування громада вирішувати не може.

Олександр Петрович Личкатий, пенсіонер:

— Я проти. Це екологічно шкідливий об'єкті який, крім усього, завдасть удару Росі. А ще ж поряд інші хімічні підприємства: ГТВ, шинний завод. Боюся, що мікрорайон Леваневського загине...

Кажете, народ не розуміється на тонкощах процесу, слабо організований і мало освічений? Народ у “коротеньких штанцях”, “дурненький”, ще і досі “темний”? Навісивши загалу такого ярлика, тим, хто вважає себе мудрішим, розумнішим, грамотним і багатим, легше приспати пильність електорату. Вони, мовляв, краще знають, як вести люд до щасливого життя. Чи з таким народом простіше? Тільки чогось пригадалася фраза: “Ощасливити проти волі неможливо”. І чого б то?

Валентина ХРАБУСТ