“А народ ми відсунемо подалі”

Цілком можливо, що вже сьогодні чи максимум завтра Верховна Рада вийде зі “ступора” сама, ввівши в стан “ступора” й шоку решту України. Як стало відомо з різних поінформованих джерел, Блок Юлії Тимошенко й Партія регіонів на початку цього тижня впритул наблизилися до створення нової коаліції, обрання нового спікера та формалізації ще важливіших домовленостей. Мета — залишити Тимошенко на посаді глави уряду, ввести в цей самий уряд “регіоналів”, домовитися про поділ влади на наступні роки та усунення з ігрового поля Віктора Ющенка як “третього зайвого”. Спочатку в БЮТ цей план проробляла керівна верхівка, а позавчора його донесли до всієї фракції. У Партії регіонів загалом схиляються до такого “поділу України”, хоча вчора ще продовжували внутріфракційні дискусії щодо доцільності ризикованої комбінації. Адже йдеться не лише про можливість “кидалова” (з боку тих, хто “кидав” уже не раз), а про нахабну атаку на принципи демократії в Україні.
План навалу

План виходу з політичного глухого кута, розроблений переговорниками від “тимошенківців” і “регіоналів”, виглядає приблизно так.

1. Офіційно утворюється нова коаліція — БЮТ + ПР (журналісти заздалегідь нарекли її “ПРіБЮТ”).

2. Посада спікера відходить Партії регіонів. Наразі більше говорять про обрання Головою ВР Віктора Януковича, для якого це був би непоганий привід “вийти з тіні”. Хоча, з огляду на особливості ораторського хисту та інші обдарування Віктора Федоровича, крісло можуть відсунути й “технічному” спікеру — Олександрові Лавриновичу.

3. Юлія Тимошенко залишається Прем’єром.

4. З уряду виводяться міністри “Нашої України” й частина людей Тимошенко. Натомість в уряд заводиться велика команда “регіоналів”. Зокрема, вони беруть на себе весь економічний блок і посади ключових віце—прем’єрів — так, аби не допустити можливість диктату БЮТ і особисто Юлії Володимирівни під час прийняття колегіальних рішень Кабміну.

5. Коаліція “ПРіБЮТ” ухвалює закон про імпічмент Президента, долає вето Ющенка й починає кампанію зі змін до Конституції. Це досить просто зробити конституційною більшістю, яка є в “тимошенківців” та “регіоналів” (156 + 175 = 331, тоді як потрібно лише 300). У разі “поганої” поведінки й спротиву Президента Ющенка коаліція дає старт процедурі його імпічменту.

Зміни Конституції — дуже серйозні, але інакше й неможливо задовольнити апетити “регіоналів” за умови підтримки ними Тимошенко—Прем’єрки. Отже, планується, що наступної зими Президента обиратимуть уже не всенародно, а в парламенті, і цим Президентом буде Янукович. БЮТ готовий “підписатися кров’ю” під таким партнерством уже зараз.

Також у Конституції закріплюється позаблоковий статус України і підвищується статус російської мови, як того хоче Партія регіонів (щодо мови, то, не виключено, БЮТ погодиться зробити російську не другою державною чи офіційною, а “регіональною”). Але Кремль, який вочевидь благословляє союз свого колишнього улюбленця Януковича й нинішню фаворитку — Тимошенко, буде вдячний і за таке.

Але це ще не найгірше. Бо в так званих “умовах фінансової й економічної кризи” заплановано ухвалити рішення не проводити наступні планові парламентські вибори до 2015 року — аби утримати Юлю на посаді Прем’єра.

Відтак Україна остаточно переходить до двопартійної моделі, за якої обидві (!) ці партії є владою, а націонал— демократи нервово курять за рогом, опускаючись до рівня каспарових і новодворських у Росії. Громадянське суспільство, про формування якого говорили після Помаранчевої революції, перетворюється на карикатуру латиноамериканського штибу.
Можливі ускладнення

Звісно, в реалізації плану “ПРіБЮТ” можливі ускладнення. Зокрема, Президент Ющенко має конституційне, досі не використане право знову оголосити дострокові вибори парламенту. Підстави для цього старі — розпад демократичної коаліції і не формування нової впродовж 30 днів. Указ про дочасну виборчу кампанію просто пригальмований. Але БЮТ уже показав, як можна заблокувати вибори через відмову від їх фінансування й тиск на суди. Врахуйте, що тоді виборів не хотіла лише одна фракція, а за нових умов — конституційна більшість з імовірною підстраховкою у вигляді комуністів.

Також не зовсім зрозуміло, де в цій схемі “ПРіБЮТ” близький останнім часом до Банкової Рінат Ахметов. Але, за деякими даними, головного олігарха країни “дістала” невизначеність із президентською стороною, й Ахметов погодився на групу своїх міністрів при “урізаній” Юлі.

Натомість говорять про іншу “фронду” в лавах “Регіонів” — групу Фірташа— Льовочкіна, ближчу до Віктора Федоровича, ніж до Ріната. Ці хлопці не поспішають погоджуватися на Прем’єрство Тимошенко, вважаючи, що уряд повинен очилити Янукович, і Кабмін має бути цілковито “синім” — хай не зараз, а трохи пізніше. Утім консенсус задля отримання значної частини владного пирога в такій серйозній політичній силі, як ПР, більш ніж можливий. Ще б пак, навколо — криза, а ти матимеш доступ до ресурсів і “потоків”.

Головна пересторога для обох сторін — постійне очікування “кидка” з боку ситуативних попутників. У “Регіонах” добре пам’ятають, як Юля долучалася до них у голосуванні за закон про Кабмін у минулому скликанні ВР, як приєднувалася 2 вересня цього року, й обидва рази після того “зраджувала”. Тож нині сторони шукають як способи перехитрити союзника, так і убезпечитися від можливої “невірності” й обману.

Про “широку” коаліцію говорили всі й давно, більше очікували формату “ПР + Балога (“Наша Україна” і “Єдиний центр”), але “тимошенківці” зіграли на випередження. Утім ніхто не впевнений, що завтра смаки можуть помінятися, й Банкова зіграє на економічних протиріччях “януканів” і “тимошенківців”, організує “підкоп” під “ПРіБЮТ” і посприяє розвалу цієї коаліції. Домовившись, скажімо, про союз на умовах президентства Ющенка і прем’єрства Януковича. Краще хоч щось…
Ще один крок назад для української демократії

Знаючи про можливість утворення коаліції ПР і БЮТ, “Наша Україна” зібралася почати сьогоднішній парламентський день із блокування трибуни і всього, що можна блокувати. Але слід враховувати, що ця зброя є дієвою, коли її застосовує принаймні сотня нардепів. А коли осіб сорок — проти них швидко знайдуть прийоми.

Тож доведеться лише констатувати “державний переворот”, згадувати солодкі місяці перебування у владі й бідкатися за долю Конституції, зґвалтованої вдруге після “парнокопитних” голосувань “кучмістів” у 2004 році. Очевидно, що Конституційний Суд, як і того разу, дасть “добро” на кардинальне перекроювання Основного закону, адже у КС склалася більшість цих самих “ПРіБЮТівців”.

Для нас же натомість головним є не обличчя при владі і не їхнє рокірування. Значно важливіше — право народу обирати ці обличчя й вимагати від них звіту. З огляду на вище викладений план нової коаліції, виходить так, що партії Тимошенко і Януковича — очевидно, розуміючи хиткість своїх електоральних позицій — вирішили забрати у виборців найголовніше.

Намічається справді державний переворот. Бо одна справа — просто створювати різнокольорові коаліції й призначати міністрів (хай уже, мають право), і зовсім інша — отак—от ницо топтати Конституцію під кожного наступного партнера. Недарма націонал—демократи з БЮТ зараз не бажають (чи не можуть) пояснити тактику своєї фракції. Просто позичають у сірка очі.

Але домовленості, яким ціна — утримання при владі, існують.

“Це великий крок назад для української демократії, — каже в коментарі “УМ” речник Комітету виборців України Олександр Черненко. — Деякі політичні сили йдуть на різні маніпуляції з Конституцією, аби уникнути відповідальності перед виборцями. Ми ставимося до проектів скасування виборів різко негативно”.

* * *

Рівно чотири роки тому Верховний Суд скасував результати другого туру президентських виборів—2004 як такі, що не відповідають народному волевиявленню і є сфальсифікованими. То був великий вчинок і неоціненний досвід. Але багато води спливло з того часу. Де зараз знайти такий суд і такий Майдан, аби зупинити охочих узяти владу без народного мандату?

Дмитро ЛИХОВІЙ