Від Голодомору до Холодомору: дослідники геноцидів доводять, що Путін, як і Сталін, хоче знищити українців

Експерти і дослідники геноцидів, які вивчали воєнні злочини російської армії в Україні, спільно Центром Валленберга з прав людини та Інститутом Нью-Лайнз оприлюднили “Незалежний юридичний аналіз порушень Російською Федерацією Конвенції про геноцид в Україні та завдань щодо їх запобігання”.

Висновок очевидний, кажуть аналітики, Путін хоче знищити українців. Докази геноцидних намірів Кремля і геноцидних практик Росії проти українців обговорювали в Інституті Харрімана у Нью-Йорку

Ад'юнкт-професор із міжнародних відносин Інституту Харрімана Таня Домі (Tanya Domi), яка спеціалізується на тематиці прав людини, гендерної та сексуальної ідентичності та торгівлі людьми, на початку обговорення воєнних злочинів Росії в Україні, нагадала, що Конвенція про попередження злочинів геноциду та покарання за нього (CPPCG) (далі Конвенція про геноцид) є першим міжнародним договором, що кодифікував геноцид як злочин. Конвенція була ухвалена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1948 році та набула чинності у 1951 році. Станом на 2022 рік її учасниками є 152 держави.

Російські обстріли залишили Одесу, Київ, Херсон та тисячі міст і сіл України без електроенергії, води і тепла. Темна Одеса: світиться там, де є генератори, а вулицю освітлюють лише фари автівок. 10 грудня 2022 року

Висновки незаперечні

“Геноцид — це масові вбивства, — сказав д-р Азім Ібрахім. — Але принципово важливо й те, що це систематичні вбивства відповідно до плану та політики тієї влади, яка його провадить. Я б назвав п'ять ознак геноциду — вбивства, заподіяння фізичної шкоди людям, навмисне руйнування довкілля, стерилізація та насильницьке переселення дітей”.

Азім Ібрахім (Azeem Ibrahim) представляє Інститут стратегії та політики Нью-Лайнз. Це науково-дослідний центр зі штаб-квартирою у Вашингтоні, що займається аналізом зовнішньої політики США та геополітичних тенденцій у різних регіонах світу. Інститут засновано у 2019 році бізнесменом Ахмедом Альвані, який є його президентом. Д-р Азім Ібрахім — директор цього інституту, а також професор Інституту стратегічних досліджень у Військовому коледжі Армії США.

Д-р Ібрахім розповів, що у березні цього року на запрошення Міністерства охорони здоров'я України приїхав туди, щоб побачити на власні очі, які злочини вчиняють російські агресори, та вислухати свідчення очевидців.

“Була сформована команда експертів, яка виконала велику роботу, — продовжував він. — Результатів став незаперечний висновок: Росія під час війни в Україні порушує Конвенцію про геноцид. І що дуже важливо, під жахливі злочини підводиться “наукова” та “історична” база. В одній минулорічній статті Володимир Путін обстоював думку, що України як держави ніколи не існувало, а українці не відбулися як народ.

Йому вторять депутати Держдуми, які відмовляють українцям у праві на національну ідентичність, власною мовою та власною культурою. У березні-квітні, як стало відомо, тисячі українських дітей були депортовані до Росії, де їх, ймовірно, розселяють так, щоб вони згодом повністю втратили національну ідентичність”.

Ескалація ненависті. Зґвалтування

Аналітик Йона Даймонд (Yonah Diamond) критично оцінив ефективність існуючих міжнародних судових механізмів, які дозволили б карати геноцид і здійснювати виплату репарацій його жертвам.

Йона Даймонд (Yonah Diamond), — головний автор експертної доповіді “Незалежний юридичний аналіз порушень Російською Федерацією Конвенції про геноцид в Україні та завдань щодо їх запобігання”, підготовленої спільно Центром Валленберга з прав людини та Інститутом Нью-Лайнз. Йона Даймонд також є провідним автором двох інших аналогічних доповідей — про практику геноциду в Китаї та Камеруні. Даймонд є юристом-міжнародником у Центрі Валленберга, що базується в Монреалі неурядової організації. Центр було засновано у 2015 році колишнім міністром юстиції Канади Ірвіном Котлером.

“Я маю сказати, що геноцидні тенденції в заявах і діях російської влади щодо України різко посилилися порівняно з тим, що констатовано в нашій доповіді. Перші особи російської влади відкрито закликають до знищення українців, дегуманізують їх як націю.

Російські медіа ведуть розбещену пропаганду етнічної ненависті, тріумфують з приводу вбивства мирних жителів та руйнування енергетичної системи України, яку мріють залишити в зимові місяці повністю без світла та тепла. Помітно посилилася риторика із закликами скоєння зґвалтувань українських жінок та інших сексуальних злочинів”.

“На окрему увагу заслуговують злочини на сексуальному ґрунті”, — наголосила Таня Домі.

“Надходять свідчення про масові зґвалтування українських жінок, що відповідає одному із проявів геноциду. Крім того, зґвалтування та катувань через сексуальне насилля зазнають чоловіки. І тут можна провести аналогію зі злочинними ексцесами, що сталися під час війни у колишній Югославії. Але, як і тоді, сьогодні реєструється менше таких злочинів щодо чоловіків. Багато жертв мовчать про те, що сталося з ними, не вірячи, що можна домогтися справедливості в судах, а розголосу вони побоюються”.

Історичні паралелі

Дослідник Крістофер Етвуд провів історичну паралель нинішньої війни з Голодомором, як із попереднім геноцидом українського народу. Тоді, у 1932-33 роках, внаслідок штучно створеного радянською владою дефіциту зерна та продуктів харчування, загинули, за різними підрахунками, від 3 до 5 мільйонів людей, ще мільйони не народилися.

Крістофер Етвуд (Christopher Atwood), працює у некомерційній правозахисній українсько-американській організації Razom, заснованій у 2014 році для підтримки народу України. Етвуд навчається в аспірантурі Колумбійського університету, спеціалізуючись на проблемах національної ідентичності та колоніальному насильстві у Східній Європі. Його поточний дослідницький проект стосується насильства російських окупантів в Україні.

“У листопаді відзначалося 6 місяців з моменту публікації нашої доповіді. А кілька днів тому зазначалася трагічна дата — 90 років Голодомору. Очевидно, що Росія продовжує прагнення (сталінського режиму — ред.) знищити українців як народ і як суверенну державу.

Разом із моїми українськими колегами з організації Razom ми звернулися до Конгресу США з вимогою ухвалити резолюцію про визнання російської агресії проти України геноцидом”.

Етвуд нагадав, що у 2018 році Сенат США ухвалив резолюцію про визнання Голодомору 1930-х років геноцидом українського народу.

“Сьогодні Україна героїчно бореться за право існувати, — наголосив він. — Америка дуже багато робить, щоб допомогти Україні у цій боротьбі. Ці зусилля мають нарощуватись, оскільки з боку Росії посилюються заклики до повного знищення українців, що в Росії називають “денацифікацією”. Ця риторика, що підігрівається державними медіа, звучить дедалі голосніше з кожним днем. Знищення українців проголошується Москвою як мета “цивілізаційної битви”. Буча, Ірпінь, Ізюм, Маріуполь — це не випадкові спалахи жорстокості окупантів, а кроки цілеспрямованої кампанії зі стирання національної ідентичності та фізичного знищення українців. Характерною є політика щодо українських дітей. Їх депортують у віддалені регіони Росії, забороняють українську мову, наражають на посилену індоктринацію”.

Потрібні нові механізми

На думку д-ра Азіма Ібрахіма, спільна доповідь Центру Валленберга та Інституту Нью-Лайнз спрямована на вироблення конкретних механізмів щодо запобігання геноциду та покарання винних.​

“Незаперечні докази вказують на те, що Путін веде геноцидну війну проти України, — наголосив він. — Неминучим є питання: коли війна закінчиться, хто платитиме за руйнування української інфраструктури? За найскромнішими підрахунками, вже завдані збитки Україні можна оцінити в 300 млрд доларів, хоча є оцінки, що сягають 1 трлн доларів. Тут є серйозна проблема. У міжнародній практиці немає прецеденту застосування репарацій щодо країни, яка нехай і програє війну, але не буде окупована і не втратить суверенності щодо прийняття рішень державної значимості.

Повинні бути створені міжнародні механізми, які дозволять застосовувати репарації щодо Росії, а також конфіскувати та перенаправляти на потреби зруйнованої України кошти Російської Федерації та путінських олігархів, заморожені у західних банках. Тут має бути велика правова робота.

Ми змушені констатувати, що сьогодні не працюють ключові міжнародні механізми, починаючи з Ради Безпеки ООН, де два її члени, Росія і Китай, які мають ядерну зброю і право вето, йдуть антидемократичним шляхом і, безсумнівно, торпедуватимуть будь-які дії, які йдуть урозріз їхніми інтересами.

Агресія в Україні незрівнянна з жодною війною на планеті після 1945 року. Оскільки Росія поки що залишається членом Ради Безпеки ООН, традиційна модель репарацій по лінії ООН неминуче впирається у російське вето. Таким чином, світовій спільноті мають бути запропоновані нові механізми репарацій”.

На думку дослідників геноцидних практик, невизначеність дефініцій, якими юристи-міжнародники описують геноцид, гальмує ухвалення конкретних рішень, які дозволяють притягувати до судової відповідальності винних у скоєнні тяжких військових злочинів.

Ключовими елементами ефективного переслідування відповідальних за геноцид проти українців, на думку дослідників і експертів мають бути:

• беззаперечне встановлення фактів за допомогою сучасних методів розслідування;

• чітке правове визначення складу злочинів;

• всебічний юридичний аналіз;

• і чіткі формулювання.